№28 «Класифікація факторів економ. аналізу»
Кожний показник що характеризує ефективність господарської діяльності підприємства формується під впливом багатьох факторів. Фактори в економ. Аналізі класифікуються по різним ознакам.
Фактори можуть бути загальними і специфічними або одинокими. Загальні фактори діють у всі галузях економіки, специфічні характерні для підприємств окремих галузей.
Велике значення в економ. Аналізі має розподіл факторів на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори залежать безпосередньо від діяльності підприємства, зовнішні фактори не залежать від його діяльності. До них відносяться фактори зовнішнього середовища, але ж постійна увага до факторів, постійне дослідження їх динаміки, вміння реагувати на їх зміни стає потребою підприємств в сучасних умовах.
За місцем виникнення можна виділити внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Серед внутрішньо господарських факторів доцільно виділити фактори оперативної, основної, звичайної діяльності, надзвичайних подій.
Серед факторів виділяють об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні фактори не залежать від волі і бажання людей, наприклад, стихійне лихо. Суб’єктивні фактори залежать від діяльності людей.
Фактори розподіляються на постійні і періодичні. На відміну від постійних, які діють безперервно, періодичні фактори діють час від часу при здійсненні певних заходів, наприклад, впровадження нових технологій, освоєння нових ринків збуту.
Фактори також розподіляються на екстенсивні та інтенсивні, основні і не основні, фактори 1-го, 2-го і т.д порядку, кількісні і якісні, складні і прості, позитивні і негативні.
№29 «Маркетинг і маркетинговий контроль. Ревізія маркетингу»
Розробляючи план маркетингу, неможливо передбачити абсолютно всі майбутні непередбачені обставини, які зможуть з'явитися в ході діяльності кампанії. Тому контроль над ходом виконання розробленого плану маркетингової діяльності є невід'ємним аспектом роботи організації.
Маркетинговий контроль - це комплексне, послідовне, об'єктивне і регулярне дослідження маркетингового середовища, її завдань, стратегій або поточної діяльності, що має своєю метою виявлення з'являються проблем і можливостей, що відкриваються і видача рад щодо плану дій щодо поліпшення маркетингової діяльності .
Маркетинговий контроль являє собою аналіз результатів виконання маркетингового плану та затвердження необхідних заходів для його коригування. Дана функція дуже важлива, оскільки, якщо час для виправлення помилок буде упущено, наслідки для компанії можуть бути непередбачуваними.
Основною метою маркетингового контролю є створення основи для подальших управлінських рішень.
В області маркетингу, як і в інших сферах діяльності компанії, повинен бути поставлений жорсткий контроль. Він дозволяє виявити позитивні і негативні сторони в конкурентних потенціалах організації. Дуже важливо також звертати підвищену увагу на контроль за реалізацією та аналіз можливостей збуту. Важливе значення мають контроль прибутковості та аналіз маркетингових витрат, а також довгострокове планування. Контроль у сфері реалізації товару передбачає строгий облік фактичних продажів і тенденцій їх збільшення щодо запланованих показників по окремих видах товарів і їх групам, відокремленим збутовим підрозділам і безпосередньо продавцям, методам збуту, а також типів споживачів, цінової політики, періодами часу.
Керівництво зобов'язане належним чином стежити за тим, як виконується план продажів і чи забезпечено частка прибутку, запланована на поточний рік. Компаніям, які опинилися в незавидному становищі, слід виявити причини труднощів, що виникли, ретельно проаналізувати ситуацію, що склалася і негайно вжити відповідні необхідні заходи.
Контроль над реалізацією включає в себе надання оперативних даних про проблеми, що виникають у ході виконання поставлених завдань, також це відноситься до продукції, сегментам і ринкам, де з'являються труднощі зі збутом товару, або про що з'явилися і раніше не врахованих сприятливих збутових можливостях . При падінні обсягу продажів негайно виносяться можливі варіанти рішень по уникненню кризової ситуації. Одночасно готуються заходи, націлені на усунення на ринку можливого дефіциту.
Аналіз витрат на проведення маркетингових дій і контроль над прибутковістю організації зачіпають таку сторону діяльності, як рентабельність окремих товарів та їх асортиментних груп, сегментів ринку, торговельних каналів, витрат на рекламу і т. д. Рентабельність збутової діяльності аналізується, як правило , по групах товарів, по сегментах ринку або споживчим групам.
Далі маркетинговий контроль передбачає аналіз повних витрат на виробництво товару і його збут, витрат на рекламу, транспортування і т. п. Потім витрати аналізуються індивідуально по кожному з каналів збуту, визначаються розміри прибутку або збитку, з метою виявлення найбільш вигідних варіантів , і при необхідності, коригування політику організації.
Аналіз співвідношення між реалізацією продукції і витратами на маркетинг дозволяє виявити ефективність маркетингових заходів та доцільність витрачених коштів, сприяє економії грошових сум при досягненні маркетингових цілей.
Ревізія маркетингу — комплексне, системне, неупереджене і регулярне дослідження маркетингового середовища фірми (або організаційної одиниці), її завдань, стратегій та оперативної діяльності з метою виявлення проблем, що виникають, та майбутніх можливостей для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення маркетингової діяльності фірми. Основна мета Р.м. — сформулювати питання, які необхідно опрацювати для планування діяльності та виявлення слабких місць, недоліків. Ревізія маркетингової діяльності може бути горизонтальною й вертикальною. Горизонтальна ревізія, або ревізія структури маркетингу, контролює загальне функціонування маркетингу, тобто у взаємозв’язку всі функції маркетингу, напр. роботу з вивчення ринків збуту, рекламну і збутову роботу одночасно. Вертикальна ревізія передбачає ретельний контроль з однієї, окремої маркетингової функції всієї діяльності фірми, напр. з рекламної роботи або планування товарного асортименту.
30 «Система показників, їх класифікація»
Оскільки предмет економічного аналізу включає економічні процеси, які відбуваються в результаті господарсько-фінансової діяльності, причинно-наслідкові зв'язки, які визначають використання всіх видів ресурсів та результати діяльності, об'єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності підприємства, усі процеси, пов'язані з постачальницькою, виробничою, збутовою, фінансовою та інвестиційною діяльністю.
Усі явища та процеси, пов'язані з різнобічною діяльністю підприємства, вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об'єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому виразі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть досліджуваних явищ, залежать реальність та обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.
Економічні показники — важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств.
В економічному аналізі використовують показники:
щодо завдань, договірних зобов’язань, прогнозованих даних, плану;
звітності;
обліку;
вибіркових спостережень;
аналітичних досліджень.
Усі ці показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, як це показано на рис. 1.
Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці.
Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.
Натуральні показники виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні - показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові - характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці).
Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв.м, витрати праці в людино-годинах,). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).
Загальні показники використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства (вартість продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).
При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяють на результатні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні затрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.
Тобто якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язку він вважається результатним.
Показники, які визначають стан результатного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.
За способом формування розрізняють показники:
• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);
• планові (дані планів соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);
• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);
• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);
• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);
• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.
Оскільки усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалося, взаємопов'язані і взаємообумовлені і їх вивчають у комплексі, то це передбачає відповідну їх систематизацію.
Система показників - це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звітності і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.
Виділяють десять підсистем показників (рис. 2).
Показники організаційно-технічного рівня становлять первинну підсистему, тобто:
• виробничу структуру підприємства;
• якість продукції;
• рівень концентрації і спеціалізації виробництва;
• тривалість виробничого циклу;
• технічну та енергетичну озброєність праці;
• рівень організації виробництва та управління;
• прогресивність технологічних процесів.
Ці показники впливають на всі інші показники, зокрема - на обсяг виробництва і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничих ресурсів, собівартість, рентабельність, а також на фінансовий стан підприємства.
За показниками, що включені до другої підсистеми, можна дати оцінку забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальними та трудовими ресурсами. Як і попередні показники, вони безпосередньо впливають на випуск продукції, собівартість, фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.
До показників виробництва відносять:
обсяг промислової продукції у вартісному, натуральному та умовно-натуральному вимірах;
номенклатура та асортимент продукції;
якість продукції, її конкурентоспроможність;
ритмічність виробництва.
Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони тісно пов'язані з показниками виробництва та показниками прибутку і рентабельності. Основними показниками використання засобів виробництва є:
• фондовіддача;
• фондоємність;
• фондоозброєність;
• середньорічна вартість основних засобів;
• середньогодинний виробіток продукції на одиницю устаткування;
• коефіцієнт використання устаткування;
• амортизація.
Показники, що включені до шостої підсистеми, характеризують використання предметів праці. До них, насамперед, відносять: матеріалоємність, матеріаловіддачу, вартість предметів праці, що використані за аналізований період часу. Вони тісно взаємопов'язані з показниками підсистем 7, 8, 9, 10, оскільки від раціонального використання матеріалів залежить рівень собівартості, прибуток, рентабельність, а значить - і фінансовий стан.
До показників, що характеризують використання трудових ресурсів, відносять такі:
• забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;
• рух робочої сили;
• використання робочого часу;
• продуктивність праці;
• трудомісткість продукції;
• оплата праці.
Показниками собівартості продукції v.
загальна сума затрат на виробництво продукції; У затрати на 1 гривню промислової продукції;
собівартість найважливіших виробів;
прямі матеріальні і трудові затрати.
Вони здійснюють безпосередній вплив на результатні показники діяльності підприємства - прибуток і рентабельність.
Підсистема 9 включає показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства. Це, зокрема:
валовий прибуток;
фінансові результати від операційної діяльності;
фінансові результати від звичайної діяльності;
надзвичайні доходи (витрати);
чистий прибуток;
рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);
рентабельність реалізації продукції;
рентабельність капіталу (всього або окремих його складових).
Зрозуміло, величина прибутку та рівень рентабельності залежать
від показників усіх попередніх підсистем. У свою чергу прибуток та рентабельність впливають на показники фінансового стану підприємства, до яких належать:
наявність та структура капіталу за складом та джерелами формування;
ефективність та інтенсивність використання капіталу;
фінансова незалежність;
ділова активність;
платоспроможність;
кредитоспроможність;
взаємовідносини з бюджетом та ін.
Показники фінансового стану залежать від показників, що включені в усі попередні підсистеми, і, у свою чергу, впливають на них.
Отже, усі показники діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, що необхідно враховувати при проведенні комплексного системного аналізу. Сукупність показників для досягнення мети аналізу досліджуваного об'єкту або явища визначається характером причинно-наслідкових зв'язків.
№32 «Системний аналіз, принципи та практичне застосування»
Під системний аналізом розуміють сукупність наукових методів і практичних прийомів, які використовують для підготовки і обгрунтування рішень стосовно складних проблем соціологічного,економ., технічного, політичного, та іншого характеру.
Системний аналіз має свої принципи, які базуються на:
- чіткому формулюванні кінцевої мети аналізу,
- розгляду дослідження проблеми, як єдиної системи що є часткою системи вищого порядку,
- виявленні найбільшої кількості взаємозв’язків і наслідків вирішення проблеми,
- глибокий аналіз альтернативних шляхів розв’язання проблеми та досягнення мети.
Практичне застосування системного аналізу вимагає побудови узагальнюючої моделі яка охоплю всі фактори і взаємозв’язані або хоча б осн. фактори.
Аналіз моделі показує альтернативи до мети, яка включає
- затрати праці
- засоби і кошти по кожному із варіантів
- потрібні ресурси і їх віддачу.
№34 «Ситуаційний аналіз і його складові»
Маркетинговий (ситуаційний) аналіз, охоплюючи в комплексі всю виробничо-господарську діяльність підприємства, в кінцевому підсумку має привести до висунення нових ідей і цілей, виробленні та оцінці способів їх досягнення, відповідних стратегічних напрямів розвитку та прийняття рішень керівництва по їх реалізації.
Одним з виключно дієвих методів самоаналізу і самоконтролю за результатами господарської діяльності підприємства та управління маркетинговою діяльністю є ситуаційний аналіз. Його мета - показати вищому керівництву і керівникам окремих підрозділів своєрідний "зріз" того становища, в якому на момент проведення аналізу знаходиться підприємство.
Основним предметом ситуаційного аналізу є безпосереднє оточення підприємства, система, в якій воно діє: це споживачі, конкуренти, торговці, посередники по збуту, а також постачальники.
Ситуаційний аналіз є одним з джерел розробки прогнозів підприємства, бізнес-плану та інших розділів перспективних планів.
При проведенні ситуаційного аналізу необхідно відповісти на групи питань по всіх складових, які піддаються маркетинговим дослідженням, і оцінити відповідні показники в натуральному та вартісному вимірах.
При функціональному підході виділяються чотири напрямки діяльності підприємства: постачання, виробництво, організація НДДКР і збут. Крім того, повинні бути вивчені і сфери діяльності, що забезпечують нормальну роботу підприємства: фінанси, служба інформації ікадрова політика, які впливають на прийняття рішень в маркетингу.
Одержати досить повну інформацію з проблеми, можна, маючи добре продуману концепцію збору даних.
Ситуаційний аналіз, що полягає у відповідях на кілька груп питань, - це перший ступінь планування діяльності фірми. Подальші щаблі зводяться до оцінки отриманої інформації з точки зору того, наскільки змальована ситуація сприяє чи заважає фірмі домогтися успіхів у досягненні поставлених цілей.
Потім переглядають субординацію і значимість цілей (якщо необхідно змінити старі), висувають стратегію, визначають тактику і приймають рішення про реалізацію цієї тактики.
№35 «Етапи здійснення економ. аналізу»
Економічний аналіз як комплексний і системний процес включає три послідовні організаційні етапи: підготовчий, виконавчий і заключний. Кожен з цих етапів у свою чергу поділяється на складові. В кінцевому підсумку це становить організаційну структуру економічного аналізу на підприємстві (рис. 4.3).
Підготовчий етап ставить за мету створення сприятливих умов для раціональної організації аналітичного дослідження. Він включає методичні та організаційні аспекти планування аналітичної роботи, які забезпечують її успішне здійснення, а саме:
– обґрунтування мети, завдань, об'єкта, предмета та користувачів аналізу. Мета і завдання аналізу випливають з актуальності та необхідності вирішення досліджуваної проблеми;
– складання плану аналітичної роботи, в якому розкриваються її зміст і напрям, а також розробка програми аналізу з визначенням його виду, форми, інструментарію;
– методичне забезпечення аналізу, яке включає вибір методики, методів і прийомів аналізу, прогнозування, формування системи показників аналізу, рекомендації з послідовності і періодичності дослідження тощо. Вивчення економічної діяльності підприємств потребує комплексного підходу, який передбачає використання сукупності різноманітних методів. їх умовно можна поділити на три групи: традиційні методи економічної статистики, математично-статистичні і логічні (евристичні).
Традиційні методи економічної статистики, до яких належать: порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних групувань, рядів динаміки, табличний та інші, які доцільно використовувати при збиранні та обробці інформації, проведенні нескладного аналізу розвитку економічних явищ і процесів у часі і просторі.
Математично-статистичні методи вивчення зв'язків, серед яких слід назвати індексний, кореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз, складніші і потребують поглибленого рівня знань зі статистики, математики, економіки. Їх необхідно застосовувати на етапі аналітичної роботи, зокрема при проведенні факторного аналізу. Це дасть можливість виявити вплив основних чинників на результативну ознаку. Наприклад, у ролі останньої може виступати обсяг лізингових угод у розрахунку на одне підприємство, а факторами – його розмір, рівень дохідності (рентабельності), платоспроможність, потреба в оновленні технічних засобів тощо.
Рис. 4.3. Етапи проведення економічного аналізу