ТЕМА: НАУКОВИЙ СТИЛЬ І ЙОГО ЗАСОБИ У ПРРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

ПЛАН

1. Формування наукового стилю.

2. Визначення і особливості наукового стилю.

3. Курсова, бакалавратська та дипломна як зразки наукової роботи.

4. Реферат як жанр академічного письма.

5. План, тези, конспект як важливий засіб організацію розумової праці.

6. Відгук, рецензія як критичне осмислення наукової праці.

7. Стаття як самостійний науковий твір.

1. Формування наукового стилю.

Мова пройшла тривалу еволюцію, у ній утворилися різні стилі. Один із них – науковий. Кожен стиль виникає свого часу – тоді, коли в суспільстві дозріли умови для його формування, коли мова досягає високої міри розвитку. Виникнення і розвиток наукового стилю пов’язане з еволюцією різних галузей наукових знань, різноманітних сфер діяльності людини.

Отже, науковий стиль, як і інші стилі української мови, ‑ категорія історична.

Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками і під впливом грецької і латинської мов, які викладалися тоді в усіх школах України, а також під впливом мовної практики визначних майстрів-письменників і вчених, ‑ які зверталися до рідної мови у своїх наукових, історичних, еконономічних, літературно-критичних та інших творах.

З них перекладалися наукові книги, тому що латина була мовою наук всієї Європи. Почасти науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень. Свідченням цього є наукові книги – монографії, трактати, лексикони, прогностики, послання,бесіди, що готувалися і видавалися українськими вченими в Острозькій академії, Львівському братстві («Адельфотес»), Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській лаврі та в інших навчальних закладах, братствах, монастирях України.

Науковий стиль нової української мови почав формуватися з середини ХІХ ст. спочатку як науково-популярний стиль. Журнал «Основа» та заснована у 1868 році «Просвіта» були єдиними осередками, що гуртували навколо себе науковців, техніків, господарників. Вони видавали статті й брошури, порадники, календарі з народногосподарської, природо дослідницької тематики. У 1873 р. у Львові з ініціативи Михайла Драгоманова організовується «Літературне товариство ім. Т.Г. Шевченка», основною метою якого був розвиток науки, освіти, культури. У 1893 р. воно реорганізувалося в «Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка» і мало історико-філософську, філологічну та математико-природничу секцію. Товариство видало чимало матеріалів з історії, фольклористики, етнографії, мовознавства, літературознавства. З 1907 року почало діяти «Українське наукове товариство» у Києві. У ньому українською мовою видавали наукові записки, збірники,матеріали періодичні видання, монографічні праці та підручники.

Також формуванню українського наукового стилю сприяла дискусія, що відбувалася після 1905 року. Учасниками дискусії були такі значні постаті в історії, як І.Верхатський, І.Франко, М.Грушевський, Б.Грінченко, М.Левицький.

На кінець ХІХ ст.. уже були вироблені загальнонаукова, гуманітарна й фахові термінології.

14 листопада 1918 року законом українського уряду в Києві засновано Українську академію наук.

У 1921 році при Академії наук організовано інститут української мови, основним завданням якого було вироблення спеціальної термінології з різних галузей знань і впровадження української мови у всі сфери суспільного життя. Однак тоталітарний режим, що утвердився в СРСР уже на кінець 20-х років, жорстко обірвав ці починання. І хоча термінологічні комісії Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні намагалися інтенсивно працювати, але особливого попиту на українську термінологію не було.