Хондросаркома.

Хондросаркома може розвиватися в будь-якій частині опорно-рухового апарата, що містить в собі хрящ.

Хондросаркоми вражають людей середнього та похилого віку.

Їх прийнято підрозділяти на: первинні та другорядні.

До другорядних належать перероджені хондроми і остеохондроми.

Клініка хондросаркоми характеризується повільним зростанням і на протязі кількох років не викликає особливих розладів.

У вираженні стадії біль стає панівною.

Хондросаркома роками не метастизує. При зростанні руйнує суглобовий хрящ.

Рентгенологічно вона має племистий малюнок.

Гістологічна картина характеризується наявністю великих хрящевих клітин з одним великим або кількома ядрами.

Диференцювати її необхідно з остеосаркомою.

Лікування радикальне – ампутація.

Рентгенотерапія даремна.

Прогноз більш сприятливий між при остеосаркомах.

Саркома Юінга.

Хвороба уражує людей молодого віку.

Юінг пов’язує походження опуху з ендотелієм лімфатичних судин кісткового мозку.

Процес проходить одночасно і в кістковомозковій порожнині і в гаверсових каналах.

Пухлина локалізується в діафізах довгих трубчатих кісток.

Пухлина має ту особливість, що проходить швидко і дає множинні метастази в кістки.

Клініка. Захворювання починається з появи болю, припухлості, підвищення місцевої і загальної температури (38-39⁰). У крові виявляється лейкоцитоз (15-20 тис.) ШОЄ – 50-70 мм за годину. Клінічно захворювання нагадує остеомієліт. Шкіра червоніє, підвищується температура.

Часом стан хворих поліпшується, місцеві явища стихають, припухлість зменшується, але через деякий час захворювання спалахує з новою силою.

Рентгенологічно. В зв’язку з періодичним відшаруванням окістя, навколо кістки утворюється періостальна шкарлупа, яка має ряд шарів, що нагадують (пластинки цибулі). Кістковомозковий канал на початку захворювання розширюється і звужується на пазніх стадіях.

Мікроскопічно ураження складається з однорідних клітин, в яких ядро займає майже всю клітину, промежуточа речовина відсутня.

Лікування: пухлини Юінга є надзвичайно чутливими до рентгенівського випромінювання. На день 200-300 рентгенів, усього на курс 4000-5000 рентгенів, але ефект лікування тимчасовий, тому після рентгентерапії роблять ампутацію або екзартикуляцію кінцівки, а потім знову рентгенівське опромінення.

Прогноз не дуже сприятливий.

Злоякісні сіновіоми.

Злоякісні сіновіоми вражують дітей і дорослих. Частіше за все вони вражають колінний суглоб. Розпізнають два види злоякісних сіновіом:

1) Сіновіоми, що сходять з фіброзного шару; 2) сіновіоми, що сходять з сіновіальної оболонки.

Клінічно – це щільна малохвороблива пухлина, яка без різкої межі зливається з м’якими тканинами. Зростання пухлини повільне.

На початковій стадії змін у кістках суглоба не виявляється. На пізніх стадіях розвитку з’являються деструктивні зміни кісток суглоба.

Гістологічно пухлина складається з цільних клітин. Диференцювати злоякісну синовіому треба з фібросаркомою. Лікування – радикальне. Спочатку рентген-терапія, пізніше – ампутація. Прогноз несприятливий.

Міелома. Хвороба Рустицького.

Міелома – хвороба, яку слід розглядати як саркому кісткового мозку. Частіше в віці 50-60 років. Уражуються переважно кістки черепа, хребта.

Клініка. Хворі скаржуться на сильні болі, слабість, патологічний перелом під час зарядки, кашля.

Рентгенологічно: характерною ознакою свідчить наявність округлих дефектів від кількох мм до 2-3 см в пошкодженій ділянці кістки.

Мікроскопічно: пухлина якладається з міелоідних клітин.

Лікування: рентгенотерапія, хіміотерапія, горнотерапія.

Прогноз несприятливий.

Вторинні пухлини кісток.

Вторинні пухлини є метастатичними. Метастази можуть локалізуватися в будь-якій кісткці, але частіше бувають в тілах хребців.

Часто спочатку виявляють метастаз у кістці, в той час, як локалізація первинної пухлини ще не встановлена.

В таких випадках треба всебічно обстежувати хворого, щоб виявити первинний очаг.

Симптоматологія метастатичних пухлин кісток різноманітна.

Лікування полягає в рентгенотерапії, гормонотерапії та хіміотерапії.

Прогноз малосприятливий.

Література:

2. Волков М.В. Клиническая онкология детского возраста. –М.:Медицина ,1965

3. Ланцман Ю.В. , Адамюк А.Т. и др. . Опухоли костей (клиника, диагностика, лечение). –Томск:1990.- 318с.

4. Корж А.А. Комплексное лечение опухолей костей .- Киев:»Здоровье», 1979.-224с.

5. Суслова О. Я. с соавт. Рентгенологический атлас заболеваний опорно-двигательного аппарата.— К., 1984.—256 с.

6. Трубников В. Ф. Заболевания и повреждения опорно-двигательного аппарата — К. : Здоровье, 1984.— 328 с.

7. Юмашев Г.С.Травматология и ортопедия.— М.: Медицина, 1977.— 575 с.