Пошкодження колінного суглоба та переломи кісток гомілки

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.

Тема: “Пошкодження колінного суглоба та переломи кісток гомілки”

Курс 1У

Факультет медичний

Кількість учбових годин 2,75

1. Актуальність теми. В загальній підготовці лікаря будь якого профілю дана тема має певну значимість. Пошкодження ділянки колінного суглоба та переломи кісток гомілки відносяться до тяжких пошкоджень. Травми колінного суглоба та кісток гомілки найчастіше спостерігаються у спортсменів та осіб важкої фізичної праці. Складні анатомічні і біомеханічні умови функціонування колінного суглоба, постійне велике робоче навантаження на суглоб ведуть до частих переломів та м”якотканним його пошкодженням. Анатомічні особливості кровопостачання великої гомілкової кістки можуть супроводжуватися сповільненою консолідацією чи виникненням несправжнього суглоба.

Тому, знання методів сучасної діагностики цих пошкоджень, вивчення особливостей перебігу, засобів профілактики та їх лікування є актуальним.

Класифікація пошкоджень колінного суглоба.

Пошкодження м”яких Комбіновані Пошкодження кісток

тканин

1. Забій суглоба 1. Вивихи наколінка 1. Відрив надвиростка

2.Пошкодження бічних зв”язок 2. Вивихи гомілки 2. Перелом зовнішнього

виростка

3. Пошкодження 3. Відрив надвиростка

хрестоподібних зв”язок

4. Пошкодження менісків 4.Переломи виростків

стегнової кістки

5. Пошкодження 5. Переломи надколінка

крилоподібної складки

6. Пошкодження власної 6. Переломи виростків

зв”язки надколінка виростків великої

гомілкової кістки

7. Переломи

міжвиросткового

підвищення

До забою колінного суглоба відносяться такі пошкодження, при яких зв”язковий апарат, хрящі, внутрішньосуглобові утворення та кістки залишаються непошкодженими. Виділяють прості та ускладнені гемартрозом забої.

Клінічно при забої визначають сгладженість контурів суглоба, болючість при рухах, периартикулярну гематому. Діагноз простого забою ставлять лише у випадках виключення інших пошкоджень колінного сукглоба.

Лікування – тиснучою пов”язкою, фізіотерапевтичні заходи. Непрацездатність 5-12 днів.

Гемартроз – вилив крові в суглоб.

Кров, викличаючи подразнення внутрішньо-суглобових утворень, підсилює виділення серьозної рідовини, що збільшує біль. Клінічно визначається згладженість контурів суглоба, збільшення його в об”ємі, обмеження рухів, позитивний симптом балотування надколінка.

Лікування – видалення вільної рідини, крові, імобілізація 12-20 днів, фізіотерапевтичні заходи.

Розтягнення зв”язок колінного суглоба визначається біллю на передньо-внутрішній поверхні суглоба, невеликою опухлістю, посиленням болю при бічному відхиленні гомілки (виростки стегнової та великогомілкової кісток залишаються на місці).

Розрив бокових зв”язок виникає при різкому та черезмірному бічному відхиленні гомілки в розігнутому положенні при фіксованому стегні. Основне характерне симптоматичне відхилення гомілки в бік протилежний пошкодженню.

Лікування, в основному хірургічне в перші 2-7 дні, коли виконується пластика зв”язок.

Пошкодження хрестоподібних зв”язок виникають при різних ротаційних рухах гомілки по відношенню до стегна.

Клінічно для пошкодженн характерно гемартроз, набряк, нестабільність суглоба у сагітальній площині, позитивний симптом “висувного ящика”: при пошкодженні передньої зв”язки – допереду, задньої – дозаду, виникає атрофія м”язів.

Лікування оперативне, при якому виконується пластика пошкоджених зв”язок.

Пошкодження менісків колінного суглоба зустрічається переважно у спортсменів та осіб важкої фізичної праці. Найчастіше пошкоджується медіальний меніск при внутрішній ротації стегна при фіксованій гомілці та стопі. Можуть бути повний відрив меніска, повздовжній у вигляді “ручки лійки”, розрив переднього рогу та інші. Основними симптомами пошкодження менісків є “блокада” колінного суглоба, різкий біль в суглобі, явища синовіту з домішкою невеликої кількості крові.

В подальшому з”являється обмеження розгинання (згинальна контрактура 160-170о), симптоми Байкова (посилення болю при натисканні пальцями на суглобову щілину і розгинанні гомілки), Чаклина (напруження кравецького м”яза), Турнера (гіпертензія внутрішньої сторони суглоба), “драбини” (посилення болю в суглобі при спусканні з драбини та інші.

Лікування оперативне. Проводиться резекція, меніскектомія чи при розриві в місці його прикріплення зшивання. Призначуються фізіотерапевтичні засоби, розробка рухів у колінному суглобі. До 18-20 діб хода з милицями без навантаження суглоба. Через 3 тижні дозволяється ходити з частковими, а потім з частковими, а потім повним навантаженням кінцівки. Працездатність відновлюється через 1,5-2 місяці.

Розрив сухожилка чотирьохголового м”яза та власної зв”язки надколінка може бути внаслідок прямого (падіння) чи непрямого (різке скорочення чотирьохголового м”яза) механізму. В момент розриву хворий відчуває тріск, різкий біль. Порушується чи повністю випадає функція чотирьохголового м”яза, пальпується дефект м”яза. При розриві власної зв”язки надколінка зміщується доверху.

При повних розривах сухожилка та зв”язки лікування хірургічне (зшивання).

Імобілізація в положенні розгинання під кутом 170 о на протязі 7-8 тижнів з поступовою розробкою рухів, використанням фізіотерапевтичних засобів.

Переломи виростків стегнової кістки.

Площа перелому буває У та Т-подібну форму. Кісткові уламки можуть зміщуватися у підколінку область і здавлювати чи пошкоджувати підколінну артерію

Клінічно біль локалізується в колінному суглобі чи нижньої частини стегна. Контури колінного суглоба згладжені. Відмічається гемартроз, балотування надколінка. При зміщенні зовнішнього виростка гомілка займає положення genu vаrиm. Функція суглоба порушується, але рухи можливі.

Лікування при зміщенні відламків оперативне (фіксація L-подібною пластинкою).

Відрив надвиростка стегна.

До надвиростка прикріплюється бічна зв”язка і клініка відрива надвиростка подібна пошкодженню зв”язки. Лікування оперативне – підшивання надвиростка.

Переломи надколінка.

Переломи надколінка виникають частіше при прямому механізмі травми, рідше при різкому випрямленні ноги при падінні.

Зустрічаються поперечні, вертикальні, оскольчаті переломи.

Клініка. Нижня кінцівка знаходиться у випрямленому положенні. Активні рухи та підняття випрямленої кінцівки неможливі. Пасивні рухи в колінному суглобі дуже болісні. Виразний гемартроз. Болючість при пальпації надколінника. Між відламками визначається щілина.

Лікування. Переломи без розходження відламків та розходження до 2-3 мм лікують консервативно гіпсовою гонітною пов”язкою після видаленння крові з суглоба. Положення згинання під кутом 3-5 о. Розходження відламків 5 мм лікується хірургічним методом (зшивання, часткове видалення відламків).

Переломи виростків великогомілкової кістки.

Переломи виникають при падінні на випрямлені ноги. Виростки гомілки при цьому стискуються між виростками стегна і більш міцним верхнім метафізом великогомілкової кістки.

Клініка. В верхньому відділі гомілки набряк, гематома. Визначається гемартроз, балотування надколінника. При переломі зовнішнього виростка відмічається gепи vаlgum, при переломі внутрішнього – genu varum. Має місце бічна рухомість гомілки в колінному суглобію

Функція колінного суглоба порушена, активні рухи неможливі. Часто пошкоджуються меніски.

Лікування переломів виростків великогомілкової кістки без зміщення відламків консервативне. Використовується скелетний витяг на протязі 2-3 тижнів з наступним накладанням гонітної гіпсової пов”язки. Працездатність відновлюється через 2-3 місяці.

Переломи зі зміщенням відламків проводяться оперативно (металоостеосинтез, використання L-подібних фіксаторів).

УШ. Література

1. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия.-М.: Медицина, 1983.

2. Каплан А.В. Закрытые повреждения костей и суставов.- М.: Медицина, 1967.-568с.

3. Кованов В.В., Травин А.А. Хирургическая анатомия конечностей человека. – М., Медицина, 1983.-496 с.

4. Бахтиозин Ф.Ш. Повреждение менисков коленного сустава.- Изд. Казанского университета, 1990.-128 с.

5. Каптелин А.Ф. Восстановительное лечение при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата.- М.: Медицина, 1969.-404 с.

6. Травматологія та ортопедія. Посібник для практичних занять. Київ, 1999.-с.88-94.