Дикція.

Робота над дикцією у хоровій мініатюрі Лесі Дичко «Лісові далі» починається з розставляння логічних наголосів у фразах реченнях (амфібрахій, дактиль, хорей, ямб) і дотриманням обов’язкових вокальних наголосів. Вона переплітається також із чіткою артикуляцією сонорної приголосної «м», звукоутворенням голосних «у» й «а» та фразуванням – мікроструктурним інтонуванням тощо. Все це забарвлює звучання хору, збагачує хоровий стрій, зміцнює ансамбль, веде до високохудожнього виконання хорового твору.

IV. Виконавський аналіз

Яскравий динамічний малюнок хорової мініатюра Лесі Дичко «Лісові далі» зумовлюється агогічними відтінками і наскрізним розвитком драматургії a cappella як лірико-поетичної пісні. Авторські динамічні нюанси як третій елемент хорової звучності прикрашають звучання даної хорової мініатюри, надають їй жвавості та емоційності. Хормейстер повинен уважно проаналізувати співвідношення теситури й авторського нюансу, щоб знати, яку хорову партію слід виділити, а яку приглушити. Пропонуємо умовний показ динамічної лінії розвитку драматургії даної хорової мініатюри на основі загальної схеми музичної форми:

Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри

Проста двохчастинна форма, що складається з вступу

і двох періодів неквадратної побудови:

Вступ 1 період «А» 2 період «B»

1 речен. 2 речен. 3 речен. 1 речен. 2 речен. 3 речен.

«а» «b» «c» «d» «e» «a1»

Такти 1-3 4-10 11-16 17-28 29-34 35-38 39-45

pp mp mf f mf p ppp

Загальна Місцева

кульмінація кульмінація

періоду періоду

Фразування мелодичної лінії визначається метричною будовою літературної фрази, а саме ритмічною стопою «амфібрахій», «ямб», «дактиль» і «хорей». Так, у першому реченні першого періоду в мікроструктурному інтонуванні ми використовуємо стопу «амфібрахій», у другому реченні – стопу «хорей», у третьому реченні – стопу «дактиль», у першому реченні другого періоду – стопу «ямб». Детальний показ логічного інтонаційного наголосу дивіться у нотному прикладі на сторінці № 30-31.

Змістовні смислові цезури диригент застосовує між періодами музичної форми, а фразувальні цезури – між реченнями періодів.

Диригентські труднощі

Диригентські труднощі під час вивчення хорової мініатюра Лесі Дичко «Лісові далі» пов’язані з умінням керівника хору показати характером і образністю жесту (мануальною технікою) загальну динаміку розвитку наскрізної дії a cappella та загальну психологічно-емоційну картину даної лірико-поетичної пісні. Диригент повинен показати безперервною послідовністю міждольових ауфтактів агогічні (інтонаційні точки) і динамічні відтінки, внутрішньо-дольовий ритм, характер атаки звуку, симультанну звукову багатоплановість по вертикальній і горизонтальній лініях, місцеві і загальні кульмінації тощо.

Керівник хору повинен примусити співаків інтонувати «по руці» і досягнути «живого ауфтакту», тобто відповідності характеру точки міждольових ауфтактів реально плинучому звуковому відображенню. Також слід відчувати загальну пульсацію виконавського темпу, його агогічні і динамічні градації відповідно до психологічного змісту мелодичної лінії і літературного тексту. Диригенту необхідно «чути» диригентським жестом, «дихати» разом із співаками, відчувати інтонаційний порух кожної партії, відпрацювати ланцюгове дихання у співаків.

У технічному плані диригенту слід логічно знімати звукову вертикаль хорової фактури на слабку четверту долю 10 такту, затихаючі фермати на слабку долю 28 і 34 тактів, а також переводити хорове звучання зі слабкої долі такту вкінці фраз у наступну сильну першу з метою досягнення ланцюгового дихання і цілісності звучання. Поряд із цим, керівнику хору слід показати:

● повні початкові міждольові ауфтакти на першу долю 1, 2 і 4 тактів першого періоду з метою послідовного вступу партії тенорів, альтів, сопрано і басів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 18 і 20 тактів першого періоду з метою вступу підголосків партії баритонів;

● повний міждольовий ауфтакт на третю долю 38 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 45 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів, на третю і четверту долі вказаного такту з метою послідовного зняття звучання партій тенорів і басів тощо.