4.Характеристика фразеології

Фразеологія (від грец. Φράσις - вираз і грец. Λογος - поняття, вчення) - розділ теоретичної лінгвістики, що вивчає стійкі мовні звороти та вирази - фразеологічні одиниці, сукупність фразеологічних одиниць небудь мови також називається його фразеологією. У прикладній лінгвістиці, особливо в англосаксонських країнах, замість фразеології вивчається більш широка дисципліна «формульного мови» (en: Formulaic speech), що має відношення не тільки до стійким словосполученням, але й до швидкості мови в цілому (en: Automatic speech). На відміну від лексикології, що вивчає окремі слова і словниковий склад мови його - лексику, фразеологія вивчає неоднословние одиниці мови: стійкі невільні словосполучення - колокації, фразеологізми (ідіоми), приказки та прислів'я, мовні кліше і фразеосхеми і т. п.

Фразеологічні одиниці можуть бути:

прикметниками: (ад'єктивних ФЕ): drunk as a fiddler (drunk as a lord, as a boiled owl - п'яний як чіп);

вигуками: gracious me! (Ось так так!);

говірками (адвербіальние ФЕ): in one's cups (сп'яну), не покладаючи рук; стрімголов і т.д.

Фразеологізми - це стійкі поєднання слів, які включаються в словники як особливі одиниці мови: з пальця висмоктати (вигадати), миттю (дуже швидко), виводити з себе (дратувати). Ці вирази мають образне, переносне значення, тому роблять мову виразною. Щоб користуватися фразеологічними словосполученнями, їх треба запам'ятовувати цілком, як звичайні слова.

9. Особливості правопису і вживання прикметників в українській мові

ПРИКМЕТНИК

Всі прикметники без винятку відмінюються за одним зразком. Є лише невеличка різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м'якої груп.Нагадаємо, що до твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний (чужий, гарячий, зелений); до м'якої- прикметники з основою на м'який [н'] (синій, давній, пізній), а також прикметники безкраїй, довговіїй, короткошиїй.Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.У середньому роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного та знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення -е, -є (зелене, синє);

Правопис и та і в закінченнях прикметників

У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и (свіжими, червоними, сусідніми, осінніми, рябенькими).Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише і (а не и): синім, синій, житній, житніх, майбутніх, середніх, житній.Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и (пахучий, пахучим, пахучими, зелений, зеленим, зеленими).Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), на зеленій, пахучій (гілці), на зеленім, пахучім (лузі).У називному і знахідному відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і (які? чиї?): братові, Сашкові (кульки), далекі, сестрині, братові, свіжі.

Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників

У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду (чий?) мають нульове закінчення (Маріїн, батьків, Миколин, Степанів, братів, сватів).Прикметники і м'якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що в прикметниках м'якої групи перед о пишеться м'який знак (зеленого- синього, зеленому- синьому, зеленої-синьої).В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м'якої груп мають лише закінчення -ою, а іменники можуть мати і закінчення -ею (м'яка і мішана група): ранньою сливою, свіжою їжею, найвищою кручею.

Правопис вищого ступеня порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням (щирий- щиріший, веселий- веселіший, молодий- молодший).У суфіксі -іш- завжди пишеться і: сухий- сухіший, гарячий- гарячишій, стрункий- стрункіший.При додаванні суфікса -ш- може виникати близька за звучанням звукосполука [жч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ця звукосполука може позначатися на письмі відповідно буквами жч і щ. Буква щ пишеться лише в прикметниках товщий (і товстіший), вищий, кращий. У семи прикметниках пишуться букви жч: важчий, вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий, тяжчий, дужчий. Інші зміни звуків на межі основи і суфікса -ш- на письмі не позначаються: солодкий- [солоджший], але пишеться солодший; короткий- [корочший], але пишеться коротший. Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості (товщий- товщенький, товще, товщати; вужчий- вужченький, вужче, повужчати).

Якщо вищий ступінь прикметника твориться за допомогою слова більш, то прикметник ставиться в звичайній формі: рішучий- більш рішучий (а не більш рішучиший), яскравий- більш яскравий (а не більш яскравіший).Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за (розумніший від інших; сильніший за мене; кращий, ніж усі).