- •Поняття і предмет науки цивільного права Наука цивільного права (цивілістика) є вченням про цивільне право як галузь права, об'єднане в систему понять, категорій, думок, концепцій, теорій
- •Функції та завдання науки цивільного права на сучасному рівні
- •Методи дослідження цивільно-правових інститутів
- •Взаємодія науки цивільного права з іншими галузями юридичної науки
- •Наукові персоналії. Українська радянська цивілістична школа. Сучасні тенденції розвитку розвитку цивільно-правової науки в Україні.
- •Дореволюційна цивілістика
- •Сучасні тенденції розвитку цивільно-правової науки в Україні.
- •Поняття та види джерел цивільного права
- •Співвідношення цивільного пава і цивільного законодавства. Система цивільного законодавства.
- •Акти цивільного законодавства та договір
- •Роль звичаїв ділового обороту в регулюванні цивільних правовідносин
- •Дія цивільного законодавства в часі. Зворотна сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства у просторі та по колу осіб
- •Дія цивільного законодавства у просторі і за колом осіб
- •Зворотна дія цивільного закону
- •Переживаюча дія цивільного закону
- •Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •Тлумачення цивільно-правових норм
- •Застосування цивільного законодавства за аналогією.
- •Взаємозв’язок і диференціація цивільного та господарського законодавства
- •Цивільне право як приватне право. Тлумачення приватного та цивільного права єспл. Поняття і система приватного права
- •Поняття цивільного права як галузі права
- •Місце цивільного права в системі галузей права. Відмежування цивільного права від інших галузей права
- •Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
- •1. Формування уявлень про предмет цивільного права:
- •2. Формування цивільно-правових понять:
- •3. Оперування цивільно-правовими знаннями, уміннями й поняттями в практичній діяльності:
Дія цивільного законодавства в часі. Зворотна сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства у просторі та по колу осіб
практичне значення мають певні дії цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.
Дія актів цивільного законодавства у часі визначається згідно загальних правил.
А саме, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникають с дня вступу у силу цих актів. Порядок вступу у силу законів і інших нормативно-правових актів на території України визначаються перш за все, Конституцією України (ст. 57, 58, 94, ч. 3 ст. 106, ст. 117).
Згідно ст. 57 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти, як визначають права та обов’язки фізичних осіб, повинні бути доведені до уваги населення у порядку встановленому законом. Недотримання цієї вимоги веде до недійсності відповідного акта. Стаття 94 Конституції України зазначає, що закон вступає у законну силу через 10 днів після дня його офіційного обнародування. Згідно ст. 6.10.3 Регламенту Верховної Ради України офіційним опублікуванням законів і інших актів Верховної Ради України є їх публікація в «Відомостях Верховної Ради України» на протязі 30 днів, а також у газеті «Голос України» на протязі 5 днів після дати прийняття.
Дія актів цивільного законодавства просторі визначається ч. 6 ст. 4 ГК
України, як встановлює принцип однакового регулювання цивільних відносин на всій території України актами цивільного законодавства.
Але, можливо прийняття законів спеціально для певної території України (наприклад, Закон о статусі столиці). У цьому випадку його дія поширюється лише на вказану в ньому територію.
Дія актів цивільного законодавства за колом осіб виглядає наступним чином: згідно загального правила цивільне законодавство в межах своєї дії поширюється на всіх учасників цивільних відносин.
Але, в декількох випадках виникає проблема вибору норм цивільного законодавства той чи іншої країни, яка пов’язана з виникненням в цивільних відносинах, так званого «іноземного елемента».
Іноземний елемент може мати місце:
-відносно суб’єктивного складу цивільних відносин (один з учасників - іноземець);
-відносно об’єкту цивільного відношення (наприклад, суперечна будівля, яка знаходиться за кордоном);
- відносно місця виникнення (трансформації, припинення) цивільних відносин (наприклад укладення договору за кордоном).
Для врегулювання відносин пов’язаних з участю іноземних елементів приймаються колізійні норми, а саме спеціальні матеріально-правові норми.
Колізійні норми самі по собі по суті не вирішують питання, а відсилають к тим чи іншим нормам внутрішнього законодавства. До колізійних норм входить два елемента: 1) об’єм норми (характеристика норм, до яких вона приймається) і 2) прив’язка (вказання на закон, який належить для приймання к даному виду відносин).
Спеціальні матеріально-правові норми - це норми міжнародного погодження чи норми внутрішнього законодавства, які спеціально застосовуються для врегулювання відносин з участю іноземного елемента.
Міжнародний договір - це угода дох чи декількох держав, яка містить в собі норми права об встановленні, трансформації чи припинення прав і обов’язків в відношеннях між ними.