Переживаюча дія цивільного закону

Іншим способом дії в часі нормативно-правових актів є переживаюча дія цивільно-правової норми, що передбачає збереження юридичної сили правової норми після втрати сили нормативно-правовим актом, в якому вона містилася. Така дія цивільно-правових норм допустима лише у випадку прямої вказівки на її можливість в акті цивільного законодавства, який скасовує нормативно-правовий акт, який раніше діяв, або ж в силу прямих вказівок нормативно-правового акта вищої юридичної сили, ніж скасовуючий нормативно-правовий акт.

Прикладом такого способу дії норми в часі може бути п. 5 Заключних і перехідних положень ЦК України, згідно з яким правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього кодексу. Правила ст. 1277 ЦК України про виморочне майно застосовуються до спадщини, з дня відкриття якої до набрання чинності цього кодексу минуло не менше одного року.

У зв'язку з цим слушно зазначається, якщо до набрання чинності ЦК України спадщина була прийнята хоча б одним із спадкоємців або з дня відкриття виморочної спадщини до набрання чинності ЦК України пройшло менше одного року, то вважається, що до відповідних відносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 р., хоча вони втратили чинність з 01.01.2004 р. (Ю. В. Мица, В. І. Крат).

8. Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування цивільного законодавства за аналогією

На сьогодні в Україні тема тлумачення норм права є важливою. Серед практиків особливу увагу на цю тему звертають судді, зокрема, при вирішенні цивільно-правових спорів. Тлумачення в праві у своїх працях досліджували фахівці, які працюють в галузі теорії держави та права, зокрема, М. Онищук, В. Денисенко, Д. Михайлович, А. Заєць, Ю. Тодика, Ю. Власов, М. Селівон.

С.С. Алексєєв свого часу дав наступну дефініцію цього терміну: "Тлумачення - це з'ясування смислу (змісту) норм права". Визнаючи цю думку вченого досить слушною, варто додати, що таке "з'ясування” полягає у забезпеченні правильного застосування положень джерел цивільного права, усуненні можливих помилок при цьому. Необхідність здійснення тлумачення зумовлено тим, що норми цивільного права, які складають джерело цивільного права, мають загальний, але й іноді абстрактний характер. При цьому вони застосовуються до конкретних фактів та ситуацій.

Норми права взагалі і норми цивільного законодавства, зокрема, розраховані на їх багаторазове застосування. Тому формулювання цих норм вимагає того, щоб при роз'яснення їх смислу і суті не виникало суперечок щодо можливості прийняття декількох різних рішень щодо спірних питань. При тлумаченні норм цивільного права з'ясовується той зміст, який вклав у них орган, наділений правом приймати нормативні акти. Саме тлумачення завжди переслідує мету - розкрити смисл, точно визначити зміст нормативного припису для того, щоб не припуститись помилок при його застосуванні. Завдання тлумачення зводиться до виявлення сутності положень, які містяться в правовій нормі. Таким чином, тлумачиться воля законодавця, яка міститься в конкретному правовому приписі. У цьому, до речі, і полягає принцип законності при тлумаченні правових норм . Виражене зовні, роз'яснення змісту правової норми є формою спеціальної діяльності органів та посадових осіб, метою яких є забезпечення правильного застосування правових норм, усунення можливих помилок при їх застосуванні.

Конституційний Суд України провадить офіційне тлумачення закону, в результаті чого можуть не лише скасовуватися окремі його положення, але й встановлюються нові його приписи.

Внаслідок цього, Конституційний Суд стає суб'єктом законодавчої діяльності, а його рішення - фактично джерелами права, зокрема цивільного, в тій частині, що стосується вирішення питання законності актів цивільного законодавства.

Серед рішень Конституційного Суду є такі, що безпосередньо стосуються цивільних правовідносин. Так, наприклад, рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", не лише дало можливість роз'яснити положення окремої статті, але й визначити в нормативному порядку сферу дії норм цього Закону.

Відомо, що тлумачення норм права, залежно від суб'єктів тлумачення, може бути:

1) офіційним;

2) неофіційним (переважно має загальний характер, але може бути й індивідуальним);

3) побутовим (осмислення змісту норм права особами, які не мають юридичної освіти);

4) професійним (здійснюється юристами-практиками);

5) доктринальним (здійснюється юристами-науковцями, тлумачення яких може впливати на практику лише в міру своєї переконливості). Безумовно, що в цьому переліку офіційне тлумачення посідає особливе місце.

цивільна правова норма україна

Вважається офіційним тлумачення, якщо воно здійснюється уповноваженим на те державним органом, викладається в спеціальному акті і формально обов'язкове для певного кола виконавців норми, що тлумачиться.

В Україні, на підставі ст.147 Основного Закону, офіційне тлумачення Конституції та законів України вправі давати Конституційний Суд України. Водночас Верховний Суд України при розгляді, наприклад цивільних справ, також не позбавлений права офіційно тлумачити норми права.

Тлумачення норм права, яке здійснюють суди загальної юрисдикції України при розгляді цивільних справ, є професійним та легальним за суб'єктом тлумачення та має, як правило, казуальний характер, оскільки дається стосовно окремого випадку (казусу). Інколи таке тлумачення науковці ще називають пристосувальним. При цьому казуальне (пристосувальне) тлумачення, яке дається судами нижчої гілки є обов'язковим лише для сторін по справі. Водночас, коли таке тлумачення здійснюється Верховним Судом України по конкретній справі, то воно за певних обставин може бути офіційним, а отже - формально обов'язковим для всіх суб'єктів права України, які мають відношення до інтерпретованої норми права. Наприклад, певний час в нашій державі існувала суперечка про те, що саме є неоподатковуваним мінімумом - 17 грн чи мінімальна заробітна плата. Верховний Суд України, вирішуючи відповідну цивільні справу, зазначив, що Указ Президента України від 13 вересня 1994 р. "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" не визнаний неконституційним та не втратив чинності. На підставі чого він зробив висновок, що обчислений до Указу прибутковий податок є правильним, а вимоги позивача про його перерахунок по ставці мінімальної заробітної плати - безпідставні.

Саме таке рішення Верховного Суду України стало обов'язковим не лише для суддів нижчого рівня при вирішенні аналогічної категорії справ, а також для податкових органів, органів слідства та прокуратури.

Отже, тлумачення цивільного законодавства - це усвідомлення змісту цивільно-правової норми. Більшість нормативно-правових актів виписані чітко, грамотно та з дотриманням правил юридичної техніки. Проте трапляються нормативно-правові акти, які допускають неоднозначність чи суперечливість у тлумаченні своїх положень. Тому в цьому випадку слід застосовувати низку способів тлумачення.