1.2. Методи фінансування та скорочення бюджетного дефіциту

На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи[10].

Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку - доходів - і зовсім ігнорується інший - витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету - наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики [9]. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з найбільш істотних причин дефіциту бюджету в Україні є розрив господарсько-економічних зв’язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони [9]. До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Причини бюджетного дефіциту

Загальні причини бюджетного дефіциту

Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)

Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії). Зміна економічного устрою. Криза політичної системи. Некомпетентність керівництва держави. Незадовільна робота державних служб. Необхідність здійснення крупних державних вкладень. Надання безкоштовної допомоги іншим державам. Структурна незбалансованість народного господарства. Крупномасштабний оборот «тіньового» капіталу. Недосконалість податкової системи. Низька ефективність суспільного виробництва. Нераціональна структура бюджетних витрат. Великі витрати на отримання силових структур. Неможливість одержання міжнародних кредитів. Низький рівень життя населення. Низький рівень соціального забезпечення

Перехід від адміністративної економіки до ринкової. Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. Неефективність податкової системи. Висока питома вага збиткових підприємств. Велика частка “тіньової” економіки. Низький рівень життя більшої частини населення України. Необгрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)

Розуміння подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов’язано з поняттям його фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним кодексом України є:[42]

державні внутрішні позики;

державні зовнішні позики;

внутрішні позики органів влади Автономної Республіки Крим;

внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

За нормами Бюджетного кодексу України емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету.

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик шляхом випуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві не змінюється. Наслідки заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринків праці і капіталу.

За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора збільшення державних витрат, які фінансуються за рахунок внутрішніх позик, є чинником сприянню економічного росту країни. Якщо уряд України має можливість реалізації суб’єктам господарювання і населенню цінних паперів у розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл використання ВВП не становить небезпеки для економіки країни.[7]

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає можливість здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Повернення боргу та його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує відповідного збільшення імпорту товарів і послуг. Важливо мати на увазі, що за умов кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі бюджетних витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

Незважаючи на чітке визначення джерел фінансування дефіциту бюджету Бюджетним кодексом, пошук ресурсів для погашення бюджетного дефіциту має свої особливості: його фінансування з 2002 р. здійснювалось за рахунок внутрішніх, зовнішніх позик та коштів від приватизації державного майна. Надходження від приватизації були заплановані в обсязі, що перекриває витрати по обслуговуванню заборгованості за державними позиками минулих періодів.[28]

Використання коштів від приватизації державного майна як джерела фінансування дефіциту бюджету суперечить вимогам використання приватизаційних ресурсів виключно на розвиток виробництва та розширення народного господарства, але на даний момент це майже єдине реальне джерело.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) - це державні цінні папери, емітентом яких виступає Міністерство фінансів України, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення - НБУ.

Досвід використання ОВДП свідчить, що доходи, одержані від їх розміщення, традиційно спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету. Крім того, ефективно функціонуючий механізм державного позичання є неодмінним атрибутом розвинутої економіки. Динаміка застосування внутрішніх позик протягом 2006—2013 рр. наведена в табл. 1.3 [20].

Таблиця 1.3

Динаміка застосування внутрішніх позик протягом 2006—2013 рр

Роки	Кількість проведених аукціонів	Кількість розміщених облігацій, тис. шт.	Сума залучених до бюджету фінансових коштів, млн грн	Дохідність (середньозважена), %
2006	28	2940	3040	85,59
2007	285	314 741	30 629	70,93
2008	591	1 050 876	83 218	32,76
2009	539	1 171 529	81 643	54,83
2010	141	468 458	38 418	27,51
2011	87	203 887	18 921	20,49
2012	120	12 711	11 901	15,68
2013	20	83 200	79 200	13,64

Бюджетні дефіцити пов’ язують з високими процентними ставками у зв’язку з тим, що держава, пред’являючи масштабний попит на кредитні ресур­си, сприяє зростанню цін на них. залучення в країну іноземного капіталу, за допомогою якого скорочуються бюджетні витрати, розширюється виробнича база, з’являються нові платники податків, покращується стан платіжного балансу країни грошова емісія, яка використовується на фінансування капітальних вкладень і фактично не має негативних економічних наслідків зниження рівня безробіття[19]

Дефіцитність бюджету пов’язана з деякими видами податкових вилучень. Тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності - формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов’язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників, неприпустимості масового надання податко­вих пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок їх скасування.

Існує в Україні і проблема стягування ПДВ, що накопичувалася з 1997 р. Без поліпшення адміністрування цього податку надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто- надходження будуть нульовими.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.[14]

Розрізняють поняття: стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами.Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період [28].

В Україні, беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію.

Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і разом з тим досить поширеним явищем. Насамперед, необхідно чітко визначити цей стан бюджету. Бюджетний дефіцит відображає не просто перевищення видатків над доходами. Це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов`язкові платежі. Бюджетний дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його покриття. Тобто необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету в зв`язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна визначити як бюджетну пустоту чи діру [26]. 

Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

поліпшити управління державним майном, що приведе до зменшення кількості дотаційних підприємств державної форми власності;

здійснювати ефективну податкову політику, яка базується на принципах стабільності, прозорості та чіткості, а також поєднанні фіскальної і стимулюючої функцій податків;

підвищити роль перспективного бюджетного планування;

змінити ситуацію, за якої найбільш прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

інвестувати бюджетні кошти у галузі народного господарства;

зменшити витрати виробництва через використання нових технологій;

заборонити НБУ надавати кредити урядовим структурам без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Стан бюджетної системи виступає важливим критерієм економічної ситуації в країні. Однією з головних функцій бюджету є регулювання економіки, оскільки закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціал вкладень, рівень соціального захисту населення, ступінь державної незалежності та обороноздатності, місце і роль країни в міжнародних економічних відносинах.