Динаміка застосування внутрішніх позик протягом 2006—2013 рр

Роки	Кількість проведених аукціонів	Кількість розміщених облігацій, тис. шт.	Сума залучених до бюджету фінансових коштів, млн грн	Дохідність (середньозважена), %
2006	28	2940	3040	85,59
2007	285	314 741	30 629	70,93
2008	591	1 050 876	83 218	32,76
2009	539	1 171 529	81 643	54,83
2010	141	468 458	38 418	27,51
2011	87	203 887	18 921	20,49
2012	120	12 711	11 901	15,68
2013	20	83 200	79 200	13,64

Рис. 1.3Показники розміщення ОВДП на первинному ринку

Бюджетні дефіцити пов’ язують з високими процентними ставками у зв’язку з тим, що держава, пред’являючи масштабний попит на кредитні ресур­си, сприяє зростанню цін на них. залучення в країну іноземного капіталу, за допомогою якого скорочуються бюджетні витрати, розширюється виробнича база, з’являються нові платники податків, покращується стан платіжного балансу країни грошова емісія, яка використовується на фінансування капітальних вкладень і фактично не має негативних економічних наслідків зниження рівня безробіття

Дефіцитність бюджету пов’язана з деякими видами податкових вилучень. Тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності - формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов’язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників, неприпустимості масового надання податко­вих пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок їх скасування.

Існує в Україні і проблема стягування ПДВ, що накопичувалася з 1997 р. Без поліпшення адміністрування цього податку надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто- надходження будуть нульовими.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття: стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами.Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період [28].

В Україні, беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію.

Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і разом з тим досить поширеним явищем. Насамперед, необхідно чітко визначити цей стан бюджету. Бюджетний дефіцит відображає не просто перевищення видатків над доходами. Це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов`язкові платежі. Бюджетний дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його покриття. Тобто необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету в зв`язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна визначити як бюджетну пустоту чи діру [26]. 

Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

1. поліпшити управління державним майном, що приведе до зменшення кількості дотаційних підприємств державної форми власності;

2. здійснювати ефективну податкову політику, яка базується на принципах стабільності, прозорості та чіткості, а також поєднанні фіскальної і стимулюючої функцій податків;

3. підвищити роль перспективного бюджетного планування;

4. змінити ситуацію, за якої найбільш прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

5. інвестувати бюджетні кошти у галузі народного господарства;

6. зменшити витрати виробництва через використання нових технологій;

7. заборонити НБУ надавати кредити урядовим структурам без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Стан бюджетної системи виступає важливим критерієм економічної ситуації в країні. Однією з головних функцій бюджету є регулювання економіки, оскільки закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціал вкладень, рівень соціального захисту населення, ступінь державної незалежності та обороноздатності, місце і роль країни в міжнародних економічних відносинах.

1.3. Передовий досвід фінансування бюджетного дефіциту в розвинутих країнах

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів. Ринкова економіка не може стабілізувати економіку й вирівнювати видатки з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів. Бюджетний дефіцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефіцитів і бюджетних лишків являє собою державний борг.

Досліджуючи тенденції розвитку і спаду бюджетного дефіциту, можна визначити умови його формування, що полягають у:

1. загальному спаді виробництва, зниженні ефективності його роботи;

2. несвоєчасному проведенні структурних змін в економіці;

3. жорсткій податковій політиці, яка не стимулює виробництво;

4. розвитку інфляційних процесів, кредитній та ціновій політиці;

5. незбалансованості доходів і видатків бюджету, зростанні видатків при зниженні доходів

Практично неможливо уявити собі державу, в якій бездоганно працюють всі фінансово-економічні важелі, стимулюючі приплив коштів в бюджет, а державні витрати не перевищують доходів. як свідчить світовий досвід, прикладів країн, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту, небагато - це, перш за все, Німеччина, Японія і Швейцарія. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду щорічно мають відчутний дефіцит державного бюджету, який в останні роки досягає 200 млрд. доларів на рік, що становить 15-20% всіх витрат або 3-6% валового внутрішнього продукту. Більше того, проблема дефіциту (Збільшення внутрішнього боргу і витрат на його обслуговування) довгий час є однією з основних проблем внутрішньої політики США.

З досвіду США, обслуговування Державного боргу (мається на увазі оплата відсотків позикодавцями) є важкою ношею для будь-якої держави, так як постійно відтягує на себе певну частку оборотних коштів і призводить до збільшення дефіциту бюджету держави. В свою чергу зростання останнього обтяжує економіку необхідністю постійного вишукування коштів для його погашення і, як наслідок, призводить до нового витка зростання як внутрішнього, так і зовнішнього боргу держави.

Коло замикається, і для того, щоб його розірвати необхідно видозміна економічної політики країни і, насамперед законодавчої бази, кардинальне реформування банківської системи (в першу чергу, зниження ставки банківського відсотка), перегляд системи пільгування, оптимізація податкової політики. Навіть побіжне розгляд світового досвіду прояви бюджетного дефіциту показує, що багато процвітаючі сьогодні країни, мали в минулому значні дефіцити державного бюджету. Так США, у важкі 1943-1945 роки, мали дефіцит державного бюджету в розмірі 105-230% від рівня доходів, або 50-70% від витрат, або 22-31% від валового внутрішнього продукту. В США, Німеччині, Великобританії та Франції, починаючи з 1974 р

Не було жодного державного бюджету, який не мав дефіциту. До початку 90-х років бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету США становив - 11,6%, у Франції становив 9,6%, в Японії - 15,6%, Італії -25,2%. Бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики. Так високий позичковий відсоток, встановлений в США в середині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи.

За оцінками західних економістів, в даний час США поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу. Прагнучи перешкодити відтоку капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів на рік. Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці.

Економічний шкоди в експортних галузях важко відбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деяких банків. Проте, світовий досвід показує, що деякі країни успішно вирішують проблему збалансованості бюджету держави, його доходів і витрат. Насамперед це країни з розвиненими ринковими відносинами. Як приклад збалансованого бюджету, можна привести бюджет Японії, який свідчить про те, що в цій країні ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграли заходи по проведенню ревальвації національної грошової одиниці. Величезну роль в збалансованості бюджетів західних країн грає потужна законодавча база, яка захищає національного виробника. наприклад, закони, що стосуються антимонопольних і антидемпінгових заходів в державі.

Також необхідно відзначити більш детальний підхід до вивчення бюджетного дефіциту в країнах з розвиненими ринковими відносинами. виявлення прихованого дефіциту, аналіз причин його виникнення, а так же розгляд залежностей пов'язаних з проявами дефіциту бюджету за структурою (структурний дефіцит) і в циклічності (циклічний дефіцит), дозволяє виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету як явище. Природно вирішувати проблему, знаючи про неї все, або майже все, набагато легше. Трохи докладніше необхідно зупинитися на проблемі так званого «Прихованого дефіциту».

За оцінками зарубіжних фахівців до його появи призводить невміле складання бюджету, невірна оцінка макропоказників, використовуваних при складанні статей доходів, а також використання останніх не в повному обсязі. Надалі в ході бюджетного процесу уряд змушене виробляти періодичний перегляд видаткової частини бюджету, що в кінцевому підсумку призводить до секвестру окремих статей останнього.

В свою чергу сукупність скорочених статей бюджету призводить до накопичували або прихованого дефіциту бюджету, а це не що інше, як збільшення державного боргу і відповідно збільшення видатків з його обслуговування, і як наслідок, збільшення реального дефіциту бюджету країни. Більш глибокий аналіз досвіду передових країн показує, що не можна не враховувати в якості внутрішнього державного боргу заборгованість держави перед своїми громадянами по виплаті пенсій і заробітної плати працівників бюджетної сфери. Такі заборгованості є не що інше, як збільшення видаткової частини бюджету і природно повинні збільшувати реальний бюджетний дефіцит.

Як показує світовий досвід, бюджетний дефіцит є проблемою міжнародної і присутній в бюджетах всіх країн з розвиненими ринковими відносинами. Актуальність його скорочення відзначається урядами багатьох країн, в тому числі і урядом Сполучених Штатів Америки, найпотужнішою і економічно розвиненої країни в світі. Вирішення проблеми дефіциту бюджету (або хоча б зменшення його частки в бюджеті держави) залежить від правильності підходу уряду до її оцінки та введення цивілізованих заходів спрямованих на скорочення бюджетного дефіциту.

Прийняття продуманих законів спрямованих на підтримку національного виробника та розвиток виробництва в цілому, а так само розробка механізму їх виконання, найбільш вірний шлях, що веде до збалансованого бюджету держави.

Сутність державного бюджету будь-якої країни визначається її соціально - економічним устроєм, природою, завданнями і функціями держави. В США в 1991 р був прийнятий план скорочення та поступового зведення до нуля дефіциту федерального бюджету. Тоді це не вдалося, але країна не відмовляється від наміченої мети. У 1995 р прийнятий закон "Про збалансованому бюджеті ", зведення дефіциту до нуля намічено на 2002р.

Головним вважається не збільшення доходів держави (передбачається зниження податків), а скорочення його витрат. Для цього проводяться детальна інвентаризація та аналіз рішень та програм, що включаються до федерального бюджету, усуваються застарілі "програми-динозаври", які не переглядалися десятиліттями, а також численні дублювання в діяльності організацій, відповідальних за виконання одних і тих же статей бюджету. Переглядається не тільки бюджетний процес загалом, а й функції президента, комісій конгресу з розробки та контролю за виконанням бюджету.