Уроки Хімії / Задорожний К. М. Методи підвищення ефективності навчання на уроках хімії

Бібліотека журналу «Хімія» Заснована 2003 року

Випуск 10 (94)

Укладач К. М. Задорожний

Книга скачана с сайта http://e kniga.in.ua

Издательская группа «Основа» — «Электронные книги»

Харків Видавнича група «Основа»

2010

Г. І. Бездробна, м. Сімферополь

Формування ключових компетентностей учнів з використанням рейтингової системи оцінювання на уроках хімії в 7-х класах

Формування компетентностей учнів обумовлює не тільки реалізацію оновленого змісту освіти, але й адекватних їй методів і технологій навчання. Продуктивне навчання забезпечує створення умов для розвитку й самореалізації учнів, задоволення їх потреб в освіті, засвоєння продуктивних знань і вмінь, розвитку бажання поповнювати знання протягом усього життя, успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й домагатися поставлених цілей.

Розробці ідеї компетентнісного підходу приділяли велику увагу англійський психолог Дж. Равен, педагоги й психологи І. Я. Лернер, М. Н. Скаткін, П. Я. Гальперін, С. Л. Братченко, М. В. Рижаков, А. В. Хуторський.

Компетентнісний підхід у навчанні як спосіб досягнення нової якості освіти

Ціннісні орієнтації особистісно орієнтованої освіти

Навчання в загальноосвітній школі тривалий час здійснювалося за загальним планом і однаковими програмами, які забезпечували «подібність» освіти для всіх учнів, не звертаючи уваги на специфіку їх особистого розвитку. Як результат — перенапруження тих учнів, які слабо засвоюють матеріал, передбачений програмою. Звичайно, можна було б знизити рівень вимог або зменшити курс програмного матеріалу, але це призвело б до незадовільної підготовки обдарованих дітей. У зв’язку із цим кожний учень вимагає до себе індивідуального підходу в умовах колективної роботи в класі, тобто навчання на уроках має бути особистісно орієнтованим. Особистісно орієнтоване навчання — це різноманітність індивідуальних і колективних підходів загальної освіти. Воно створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання й профорієнтації учнів

умайбутньому. Особистісно орієнтоване навчання передбачає різні

©Бездробна Г. І., 2010

4Методи підвищення ефективності навчання на уроках хімії

варіанти навчального матеріалу, форм і методів роботи, контролю знань. Такий підхід передбачає загальну роботу вчителя й учня. Звичайно, головною дійовою особою навчального процесу має виступати учень. Учитель же повинен лише стежити за динамікою його росту й розвитку, визначати рівень його зацікавленості в роботі з навчальним матеріалом і розкривати конкретні здібності. У результаті такої діяльності учні одержують більше самостійності, краще осмислюють мету й результати своєї праці, розуміючи, що саме вони є суб’єктом навчальної діяльності. А вчитель у цьому випадку перетворюється на помічника, зацікавленого у знаннях кожної дитини.

Ефективніше за все індивідуальні особливості учнів задовольняє диференціація навчання, спрямована на те, щоби максимально забезпечити індивідуалізацію навчання, створити такі умови, щоби кожний учень зміг проявити себе, показати рівень розвитку, уміння логічно мислити, раціонально використати свої творчі здібності, застосовуючи одержані знання за нестандартних умов.

В умовах потоку інформації, яка обрушується на кожного учня, учитель повинен бути майстром, щоби підтримати стійкий інтерес до навчання. Тому на сьогодні, як ніколи, від учителя вимагається розвивати пізнавальну активність учнів, пропонуючи завдання, які відповідають їх індивідуальним схильностям.

Сьогодні, коли система шкільної освіти зазнає серйозних змін, провідною метою навчання має стати орієнтація на засвоєння учнямидосвідутворчоїдіяльності.Затакогопідходудонавчаннязмінюється його зміст. На перший план виходять методи, прийоми, які вимагають активної розумової діяльності школярів, з допомогою яких формуються вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, уміння бачити проблеми, формулювати гіпотезу, шукати засоби розв’язання, корегувати отримані результати, а за необхідності повторювати пошук (власне, формування цих умінь і є навчання творчості). Вирішити ці завдання можна, використовуючи особистісно орієнтований підхід до навчання й виховання учнів.

Людство давно відкрило найвидатнішу формулу навчання: знання стають знаннями в повному значенні цього слова тоді, коли вони одержані самостійно. Ніхто не стане заперечувати, що учень повинен учитися сам, а вчитель — здійснювати мотиваційне управління його навчанням, тобто зацікавлювати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. У педагогіці розрізняють зовнішню й внутрішню мотивацію. Для створення зовнішньої мотивації вчитель має цілий ряд засобів навчання. Як показує

проведене мною анкетування серед учнів 7-х класів, хімія як предмет привертає увагу в першу чергу лабораторними й практичними роботами, що сприяє розвитку пізнавального інтересу учнів до неї

(таблиця 1).

Таблиця 1

Ключові компетентності учнів

Компетентність — це здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, отриманих завдяки навчанню. Компетентність є кінцевим результатом навчання, мета якого полягає у формуванні й розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів.

6Методи підвищення ефективності навчання на уроках хімії

Державний стандарт базової й повної середньої освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти на підставі міжнародних і національних досліджень в Україні визначають такі ключові компетентності:

yy соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві): брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій;

yy загальнокультурні (комунікативні): уміння спілкуватися усно й письмово рідною й іноземною мовами, оволодівати досягненнями культури, з розумінням і повагою ставитися до людей інших національностей, релігій, мов, рас, культур, політичних поглядів і соціального стану;

yy інформаційні: уміння одержувати, осмислювати, обробляти й використовувати інформацію з різних джерел;

yy саморозвитку й самоосвіти: потреба й готовність постійно вчитися протягом усього життя; опановувати вміннями й навичками самоаналізу, самоконтролю й самооцінки;

yy здоров’язберігаючі: готовність дотримуватися здорового образу життя у фізичній, соціальній, психічній і духовній сферах. Можливості продуктивного навчання доцільно співвіднести зі специфікою кожної окремої групи компетентностей (таблиця 2).

Таблиця 2

Види продуктивного навчання для певних груп компетентностей

Абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання або реалізацією певної технології повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей неможливо. Як же виконувати в такому випадку це завдання? Що повинен зробити для цього викладач, і який результат може свідчити про формування компетентності учнів? (Таблиця 3)

8Методи підвищення ефективності навчання на уроках хімії

Таблиця 3

Спільна діяльність учасників навчального процесу під час формування компетентностей учня

На сьогодні необхідними стають уже не самі знання, а знання про те, де і як їх застосувати. Ще важливіше знання про те, як інформацію одержувати, інтегрувати або створювати нову. Особливе значення має не стільки знання учнями великого обсягу фактологічного матеріалу, скільки вміння ним оперувати, здійснювати творче перенесення. Перед учителем стоїть завдання організувати навчальний процес так, щоб учні були не пасивними слухачами,

а активними учасниками процесу одержання й застосування інформації. Для досягнення цієї мети необхідний раціоналізаторський підхід, який дозволяє створювати ситуацію успіху, сприяє розвитку в учнів розумових процесів, підвищує усвідомленість сприйняття інформації, формує інтерес і позитивну мотивацію до навчання.

Шляхи формування компетентностей учнів

Предметне навчання — це тільки основа для формування компетентностей як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів. Рецепту формування компетентностей учнів на всі випадки життя, звичайно, не існує, хоча можна виділити основні завдання, щоби, по можливості, досягти такого результату навчання, як компетентність:

yy створення умов для розвитку й самореалізації учнів;

yy засвоєння продуктивних знань і вмінь застосовувати ці знання в житті;

yy розвиток потреб поповнювати свої знання протягом усього життя.

Чим же повинен керуватися вчитель для їх виконання? Насамперед, незалежно від технологій, які використовує вчитель, він повинен пам’ятати:

1.Головним є не предмет, якого ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.

2.У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, створюйте диференційовані підгрупи учнів. Навчайте дітей відстоювати свою точку зору, захищати свою думку в будь-якому колективі.

3.Допомагайте учням опановувати найбільш продуктивні методи навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їx навчатися. Привчайте дітей думати й діяти самостійно. Пам’ятайте, що знає не той, хто розповідає, а той, хто використовує знання на практиці.

4.Необхідно перед учнями ставити проблему й частіше використовувати питання «чому?», щоби навчити мислити: розуміння причинно-наслідкових зв’язків є обов’язковою умовою розвивального навчання. Розвивайте критичне мислення всебічним аналізом проблем; підбирайте такі пізнавальні завдання, які мають кілька способів розв’язання, частіше практикуйте творчі завдання.

5.Необхідно частіше показувати учням перспективи їx навчання.