3.Прожитковий мінімум. Поняття бідності.
Прожитковий мінімумвизначається вартістю так званого “споживчого кошика”. Останній розраховується, виходячи з мінімально припустимих нормативів споживання найважливіших благ та послуг. Такі нормативи споживання встановлюються, як правило, за фактичною структурою витрат 10% найменш забезпечених верств населення.
В світовій практиці застосовують нормативний та статистичний методи розрахунку прожиткового мінімуму. Нормативний метод заснований на науково-обгрунтованих нормативах мінімального споживання товарів і послуг, необхідних лише для відтворення продуктивних сил. Статистичний метод базується на даних реального мінімального споживання населенням матеріальних благ.
Аналізується також співвідношення рівня заробітної плати та прожиткового мінімуму в динаміці. Мінімальна заробітна плата повинна встановлюватись в розмірі не нижче за офіційно визначений прожитковий мінімум. За методикою ЄЕТ (європейське економічне товариство) до низькооплачуваних відносяться ті, чия заробітна плата становить 2/3 і нижче від середнього рівня в країні.
Виникнення бідності пояснюється, як правило, економічними причинами: зростанням безробіття, низьким рівнем оплати праці та пенсійного забезпечення, заборгованістю по виплатах заробітної плати
ООН наголошує на чотирьох основних проявах бідності (Human Development Report. 1997, - New York, UNDP, 1997, p. 5):
коротка тривалість життя;
низька професійно-освітня підготовка;
відсутність необхідної бази для нормального життя – чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування;
ізольованість від суспільного життя.
В Указі Президента України “Про стратегію подолання бідності” від 15 серпня 2001р. ; 637/2002 визначені основні терміни, які використовуються при аналізі рівня бідності населення: бідність, межа бідності, рівень бідності, глибина бідності, крайня форма бідності, опікуваний державою дохід. Так, межа бідності характеризується рівнем доходу, нижчим від якого є неможливим задоволення основних потреб людини. Рівень бідності означає частку сімей, у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності. Глибина бідності вимірюється відхиленням величини доходів від визначеної межі бідності. Економічна сутність інших із зазначених показників наведена в термінологічному словнику до даної теми.
4.Соціальний захист населення.
Верстви населення які знаходяться нижче межі прожиткового мінімуму, потребують соціального захисту.
За умов високої інфляції необхідно співвідносити фіксовані доходи населення та зростання індексу вартості життя. Для цього існують три способи:
адаптація (пристосування до умов);
компенсація;
індексація (найбільш поширений спосіб).
Розрізняють очікувану і ретроспективну індексацію доходів населення. Очікувана індексація передбачає підвищення доходів з урахуванням прогнозованого зростання цін. Ретроспетивна індексація здійснюється відповідно зростанню цін за минулий період. В світовій практиці частіше застосовується ретроспективна індексація або через фіксовані проміжки часу (3 – 6 місяців), або за шкалою заробітної плати автоматично із зміною цін. Але в будь-якому випадку доходи індексуються тільки тоді, коли відбувається лише інфляційне зростання цін, загальноприйнято-споживчих.
Середній рівень компенсації витрат від інфляції зазвичай складає 40 – 50%, що розглядається як фактор, стримуючий подальшу інфляцію