3. Кругообіг речовин в агросфері.

Для підтримання популяцій культурофітоценозів необхідно здійснювати систему агротехнічних і меліоративних заходів, які спричиняють сильну трансформацію компонентів первинного ландшафту. В агроландшафтах значно порушено природний біологічний кругообіг - у землю повертається лише незначна частина продукованої біомаси, а більшість безповоротно виноситься разом з урожаєм. Кругоо́біг речови́н і ене́ргії — багаторазова участьречовин і енергії в процесах, які протікають в географічній оболонці планети.

Розрізняють геологічний кругообіг планетарного характеру і біологічний, який відбувається між організмами ісередовищем існування.

Підхід біокібернетики із автоматичними системами регулювання із зворотними зв'язками, дав можливість виділити для наукового дослідження важливу сторону життєвих явищ — взаємообмін інформацією (поряд з взаємообміном речовиною і енергією, що його вивчає традиційний аналіз).

Білет № 4

1. Історичний нарис з агроекології. Українська агроекологічна школа.

Агроекологія, сільськогосподарська екологія :

1) самостійна галузь знань та сформований науковий напрямок наукових досліджень, що вийшов з прикладної екологіїйагрономії; вивчає вплив факторів середовища на продуктивність культивованих рослин, а також структуру й динаміку угруповань організмів, що існують на сільськогосподарських землях;

2) наука, що досліджує можливості раціонального використання сільськогосподарських земель для одержання рослинницької і тваринницької продукції при одночасному збереженні природних ресурсів (ґрунтів, природних вод, атмосферногоповітрятощо), біологічного різноманіття і захисту середовища існування людини та виробленої продукції від сільськогосподарського забруднення;

3) наукова дисципліна про агроценози, яка розглядає в якості центрального об'єкта видабосорт, заради якого створюється агроценоз;

4) розділ екології, що досліджує аутекологію сільськогосподарських рослин і тварин, а також культурекосистеми;

5) розділ екології, що вивчає взаємовідносини сільськогосподарських рослин і тварин із навколишнім природним середовищем.

Агроекологія є розділом загальної екології, який відзначається своїми багатозначністю та тлумаченнями. В широкому розумінні агроекологія окреслює явища та процеси, в які залучені організми різних царств живої природи та їхні угруповання, що формуються на постійно або періодично оброблюваних землях і в спорудах, в яких людина культивує рослини.

Агроекологія – включає комплекс наук, який досліджує можливості сільськогосподарського використання земель для виробництва рослинної і тваринницької продукції при одночасному збереженні сільськогосподарських ресурсів (ґрунтів, природних кормових угідь, гідрологічних характеристик агроландшафтів), біологічної різноманітності і захисту екологічного місця існування людини і вироблюваної продукції від сільськогосподарського забруднення. Агроекологія сформувалась як розділ екології в другій половині ХХ століття. Особливо швидко агроекологія розвивається в останні два десятиліття у зв'язку з різким погіршенням екологічної ситуації в агросфері.

Головне завдання агроекології - активізація біологічного потенціалу агроекосистем і їх складових елементів на всіх рівнях (від окремої рослини і тварини до всієї агроекосистеми) і заміна значної частини антропогенної енергії внутрішньою енергією біологічних процесів.

Цілі агроекосистем: забезпечення стійкого виробництва якісної продукції, максимальне використання природного біоенергетичного потенціалу агроекосистем, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектору, виключення і мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище.

Предметом вивчення агроекології є штучні фітоекосистеми (посіви і насадження сільськогосподарських культур, тваринницькі ферми та комплекси, а також аграрні ландшафти у взаємозв'язку з середовищем проживання). Агроекологія розглядає системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва з погляду витрачання і відтворення природних ресурсів, оцінює обґрунтованість екологічних рішень. Вона має розробляти теоретичні основи для екологічно безвідходного і нешкідливого виробництва продукції рослинництва і тваринництва, таке формування агроландшафтів, щоб вони зберігали гармонійну рівновагу з біосферою.