2. Хімічний склад рослин і потреба в елементах живлення.

Питання про формування хімічного складу рослин досить складне і на сьогодні до кінця не визначене. Встановлено, що залежність між вмістом хімічних елементів у грунтах і рослинах можна виразити адсорбційною кривою.

На ній виділяють три діапазони вмісту хімічного елементу у поживному середовищі:

I – діапазон малого вмісту;

II – перехідний діапазон;

III – діапазон великого вмісту.

При малому вмісті елементу у грунті рослина поглинає усю кількість доступних для неї форм цього елементу.

Зменшення кількості елементу у грунті призводить до зменшення його вмісу у рослині. В цьому діапазоні розвиток рослин та їх хімічний склад залежать від геохімічного середовища (лімітуючий фактор) – майже пряма залежність.

У третьому діапазоні хімічний склад рослин, в основному, залежить від біологічних особливостей рослин і фізіологічної ролі елементу. Хімічне середовище в цьому випадку не є лімітуючим фактором, тому в рослинах починають діяти механізми регуляції. Кількість хімічного елементу, що поглинається, визначається потребою для здійснення фізіологічних процесів, зокрема, для участі у фотосинтезі, обміні речовин, побудові клітин.

При розглядані залежностей в діапазоні малого і великого вмісту елементу необхідно мати на увазі, що вміст елементу потрібно розглядати тільки за наявністю рухомої форми елементу, яка добре засвоюється організмами, і при порівнянні необхідно враховувати його вміст не просто у грунті, а в тому його горизонті, який постачає поживні елементи.

На склад рослин, тобто на засвоюваність того чи іншого елементу рослинами, значною мірою залежить від форми хімічної сполуки, до якої входить хімічний елемент. Зміна в 100-1000 разів.

3. Обов’язки користувачів об’єктами тваринного світу.

Стаття 26. Обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу.

Користувачі зобов'язані:

- додержувати встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу;

- використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати;

- безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження.

- Користувачі зобов'язані своєчасно вносити плату за використання об'єктів тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, крім цього, зобов'язані:

- раціонально використовувати об'єкти тваринного світу, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування тварин внаслідок власної діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів;

Білет № 6

1. Кліматичні фактори (промениста енергія, світло). Фотоперіодизм.

Основні кліматичні фактори середовища (світло, тепло, волога) здійснюють безпосередній вплив на рослини в основному через ґрунт.

Забезпеченість рослин теплом визначають сумою кліматичних і біоло- гічних температур; забезпеченість вологою оцінюють за сумою опадів і запа- сами продуктивної вологи в ґрунті. Для оцінювання умов перезимівлі рослин застосовують абсолютний мінімум температур повітря і ґрунту, суми міну- сових температур нижче 0,-5; -10 і -15 °С.

Світло впливає на біофотосинтетичну інтенсивність, динаміку росту рослин, урожайність та якість урожаю, на хід феноритміки, просторове розміщення рослин в агроекосистемі, її тепловий та водний режими.

За реакцією на інтенсивність освітлення сільськогосподарські рослини поділяються на світлолюбні, тіньові і тіневитривалі.

До світлолюбних належать соняшник, кукурудза, цукрові буряки, рис, бавовник, соя, томати, огірки, баклажани, перець, кавун, гарбуз, диня.

До тіньових належать бобові трави, горох, цвітна капуста, петрушка.

Тіньовитривалі - більшість зернових і гречка - добре ростуть і розвиваються за різних умов освітлення.

Тепло. Джерелом тепла на земній поверхні є променева енергія сонця, а також тепло надр нашої планети. Залежно від забезпечення рослин теплом розрізняють тропічний, субтропічний, помірний та холодні пояси.

За відношенням до температури розрізняють такі екологічні групи рослин: теплолюбні, холодолюбні та мезотермні.

За низької температури коренева система розвивається краще, ніж надземна частина. Звідси значення ранньої сівби для підвищення зимостійкості. Пізня сівба сприяє кращому розвитку надземної частини, що важливо для боротьби з бур'янами.

За теплозабезпеченістю культури поділяються на: дуже ранні - сума ефек­тивних температур вище 10 °С менша 1200 °С; відносно ранні - 1200 - 1600 °С; середньоранні -1600 - 2200 °С; середні - 2200 - 2800 °С; серед- ньопізні - 2800 -3400 °С; пізні - 3400 - 4000 °С; дуже пізні - понад 4000 °С.

Для повного розвитку сільськогосподарські культури за вегетаційний період потребують різної кількості тепла. Так, сума середньодобових температур вище 10 °С становить для: озимого жита - 1700 - 2125 °С; вівса - 1940 - 2310 °С; картоплі – 1300 - 3000 °С; буряків - 2400 - 3700 °С; рису - 3000 - 4500 °С.

Фотрперіодизм – потреба організмів у певній тривалості дня і ночі, тобто в періодичній зміні освітлення та темряви.