2. Класифікація та поведінка витрат в управлінському обліку

Витрати – (П(с)БО 16)- це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшенні зобовязань, що приведе до зменшення власного капіталу п-ва.

Згідно із (П(с)БО 16)до виробничої собівартості продукції вкл. Прямі матеріальні витрати,прямі витрати на оплату праці,інші прямі витрати,розподіленні загально-виробничі витрати.

До складу матеріальних витрат вкл.вартість сировини та основних матеріалів,складає основу виробництва продукції

До складу прямих витрат на оплату праці з/п ,інші виплати працівникам які безпосередньо заняті у виробництві продукції

До інших прямих витрат : платежі зі страхування майна,плата за оренду основних засобів,що може бути віднесена на конкретний об’єкт,на ремонт необоротних активів,що використовуються у конкретному виробничому процесі та інші витрати які безпосередньо відносять у вартість виробленої продукції.

Загальновиробничі витрати :

• На управління виробництвом(з/п бригадира)

• Амортизація необоротних активів

• Удосконалення технології організації виробництва

• Опалення,освітлення,водо-газопостачання будівель

Для оцінки запасів та визначення фінансового результату витрати поділяються на:

• вичерпані та невичерпані;

• витрати на продукцію та витрати періоду;

• прямі та непрямі;

• основні та накладні.

Невичерпані (неспожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності підприємства для отримання доходу або іншої вигоди у майбутньому.

Вичерпані (спожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності підприємства для отримання доходу звітного періоду.

Витрати на продукцію пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. Вони відображаються у Балансі в складі запасів, а після реалізації продукції чи товарів - у Звіті про прибутки та збитки як собівартість реалізованої продукції (товарів).

Витрати періоду не включаються до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. До них відносять витрати на здійснення управління, маркетингу, досліджень, розробок тощо. Такі витрати відображаються у Звіті про прибутки та збитки як операційні витрати.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид продукції економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно доцільним шляхом.

Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва, це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Основні витрати поділяють на три групи:

• прямі матеріальні витрати

• прямі витрати на оплату праці

• інші прямі витрати 

Виробничі накладні витрати пов'язані з організацією та управлінням виробництвом, їх не можна віднести до собівартості конкретних виробів економічно доцільним шляхом.

3.Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Згідно із П(С)БО 16 “Витрати , об’єктом обліку витрат  є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Під методом обліку витрат на виробництво слід розуміти сукупність способів побудови аналітичних позицій (аналітичних рахунків) з формування витрат з метою обґрунтованого калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) і управління ними.

Метод калькулювання - це спосіб групування витрат за об'єктами калькулювання та прийоми калькуляції як технічний засіб розрахунку собівартості продукції.

Два метода калькулювання собівартості:

-  метод послідовного підсумовування витрат;

-  метод прямого накопичення витрат.

Метод калькулювання - це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами і прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць.

Калькуляційна одиниця - це одиниця вимірювання окремих видів продукції, які застосовуються при калькулюванні її собівартості.

Об'єкт калькуляції - це вид продукції, робіт, послуг, виробництво, програма, завдання, собівартість яких визначають. Обчислення собівартості називається калькуляцією.

Калькуляції поділяють на планові, нормативні, провізорні, фактичні.

Планові калькуляції складають перед початком виробничого процесу на підставі планових норм витрат та планового виходу продукції і протягом виробничого процесу не змінюють.

Нормативні калькуляції складають на кожен наступний робочий період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. У разі зміни умов виробництва нормативи витрат переглядаються та уточнюються.

Провізорні (попередні) калькуляції складаються за деякий час до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу продукції до кінця звітного періоду. Їх використовують для визначення очікуваних фінансових результатів та для планування на наступний період.

Звітна (фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні витрати і вихід продукції.

4.невиробничі витрати та їх відображення на рахунку.

Невиробничі витрати підприємств — витрати, які безпосередньо не залежать від процесів виробництва.

До них належать основні . — витрати на утримання та експлуатацію житлових будинків та основних фондів невиробничого призначення (заводські будинки відпочинку, дитячі дошкільні заклади, медпункти тощо) на збереження запасів товарів, відшкодування частини управлінських витрат.

Невиробничі витрати включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

В обліку витрати на виробництво розрізняються:

• за місцем виникнення витрат;

• за видами продукції, робіт, послуг;

• за видами витрат;

• за способом перенесення вартості на продукцію;

• за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат;

• за календарними періодами.

Усі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції у грошовій формі утворюють собівартість продукції — основний показник виробничо-господарської діяльності підприєм-ства. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) склада­ється з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат і наднормативних виробничих витрат.

За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Затрати» до складу виробничої собівартості продукції входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати загальновиробничі витрати.

Основні методи обліку витрат такі:

стосовно технологічного процесу (нормативний, стандартний, позаказний, попередній);

за об’єктами калькуляції (облік за деталями, вузлами, виробами, процесами, переділами, виробництвами, замовленнями);

за способом збору інформації, який забезпечує контроль за витратами (метод попереднього контролю та нормативний метод)