7.Облік витрат та калькулювання собівартості продукції рослинництва

Обєкт обліку витрат у рослин: с/г культури,с/г роботи

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 "Виробництво", субрахунок 231 "Рослинництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки).

• На оплату праці 231/661

• Засоби захисту рослин 231/208

• Загальновиробничі витрати 231/91

Базою розподілу ЗВВ рослинництва є прямі витрати без вартості насіння,посадкових матеріалів

Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". П(С)БО 30 "Біологічні активи" встановлює, що продукцію рослинництва при її визнанні (при одержанні від урожаю) оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на суму передбачуваних витрат на її реалізацію.

Собівартість продукції рослинництва визначають один раз - у кінці року.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Об'єктом обчислення собівартості в рослинництві є окремі види основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур.

Калькуляційними одиницями слугують:

-        у рослинництві – 1 центнер, 1 тонна, 1 тисяча штук одер­жаної продукції, 1 гектар виконаних робіт тощо;

Методом калькулювання є сукупність прийомів обчислення собівартості виду продукції і її одиниць. Предметом калькуляції є те, що в ній відбивається, тобто витрати (витрати виробництва) підприємства, що утворюють собівартість продукції. З іншого боку, калькуляція використовується в бухгалтерському обліку для грошової оцінки окремих об’єктів обліку.

8.Облік витрат та калькулювання собівартості продукції тваринництва

У тваринництві витрати обліковують за видами і групами тварин, від яких одержують конкретну продукцію. Тому об'єктами обліку витрат є групи тварин, а об'єктами визначення собівартості - конкретні види продукції.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції - за її назвою за кількістю та сумою.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 "Виробництво", субрахунок 232 "Тваринництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки).

Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунками 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 21 "Поточні біологічні активи". Продукція тваринництва оприбутковується протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної.

П(С)БО 30 "Біологічні активи" передбачає оцінювання продукції тваринництва при її оприбуткуванні за справедливою вартістю.

У тваринництві часто одночасно одержують кілька видів супутньої продукції: в молочному скотарстві - молоко і приплід, у вівчарстві - вовну, приплід, приріст живої маси та ін.

Побічна продукція - гній оцінюється виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та доставку до місця зберігання і вартості підстилки. Собівартість 1 т гною визначається діленням витрат на його фізичну масу.

До побічної продукції тваринництва також належить вовна-линька (центнер), пух (центнер), перо (центнер), міражні яйця (штук), м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці (центнер), м'ясо забитих звірів (центнер), шкури загиблих тварин (штук), молоко овець (центнер), шкаралупа яєць при інкубації (кілограм), гренажні кокони, з яких не вийшли метелики (центнер). Зазначена побічна продукція оцінюється за реалізаційними цінами чи цінами її використання у господарстві. Вартість побічної продукції відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп тварин та птиці.