9.Облік витрат допоміжних виробництв

Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам.

До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо- і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування).

Облік витрат і виконаних робіт допоміжних виробництв забезпечує контроль:

- за виконанням госпрозрахункових завдань за кожним допоміжним виробництвом;

- за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;

- за точним списанням виконаних робіт і послуг за об'єктами споживачів;

- за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт і послуг кожного допоміжного виробництва;

- за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт і послуг.

Облік витрат, виконаних робіт і послуг ведуть на субрахунку 234 "Допоміжні виробництва". За дебетом субрахунка відображують як прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов'язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. За кредитом рахунка відображують вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг.

Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 "Допоміжні виробництва" має такі субрахунки другого порядку: 2341 "Ремонтні виробництва", 2342 "Автомобільний транспорт", 2343 "Енергетичні виробництва (господарства)", 2344 "Водопостачання", 2345 "Гужовий транспорт".

10.Облік і калькулювання за повними,змінними та нормативними витратами

Сутність системи обліку повних витрат полягає в тому, що в собівартість про дукції включаються усі витрати на її виробництво і реалізацію.

У вітчизняній практиці застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи обліку витрат  і калькулювання cобiвapmоcmi продукції

Під калькулюванням собівартості продукції за повними витратами в даному разі треба розуміти те, що в собівартість включаються всі витрати виробництва без розподілу їх на змінні та постійні.

Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається - тільки за змінними витратами.

Калькулювання змінних витрат - метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості продукції лише змінних виробничих витрат.

Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доходу, широко застосовуваний для аналізу прибутковості і прийняття управлінських рішень.

Маржинальний дохід - це різниця між доходом від реалізації і ) продукції і сумою змінних затрат.

Директ-костинг (система обліку змінних витрат) - це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Нормативні витрати - це заздалегідь встановлені витрати з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва.

Система обліку та калькулювання за нормативними витратами грунтується на розробці нормативних витрат на фактичний обсяг виробництва у розрізі центрів відповідальності, зіставленні нормативних і фактичних витрат, аналізі відхилень, з'ясуванні причин виникнення відхилень, коригувальних діях.

Основними її елементами є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.