Статус, предмет і об'єкт соціології освіти

Освіта - один із найдавніших соціальних інститутів, це складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, освоєння і перероблення знань, умінь, навиків і соціального досвіду.

Соціологія освіти - галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом.

Предмет соціології освіти - стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері освіти; закони, принципи, технології навчання; взаємодія з іншими галузями суспільного життя.

Об’єкт •- сфера освіти, тобто соціальне середовище, в якому розгортаються, функціонують процеси освіти, діють суб’єкти освіти.

Одне з основних завдань соціології освіти полягає у своєчасному вивченні актуальних потреб і проблем освітнього життя суспільства та обгрунтування щодо їх вирішення.

Освіта та її функції і структура (види, форми)

Поняття освіти багатозначне, а тому й тракгується соціологами неоднозначно:

• як процес навчання, засвоєння умінь, знань, цінностей,

культури;

• як результат цього процесу, що виражається в опануванні та засвоєнні цих знань, умінь, навичок, цінностей культури;

• як система, сукупність організацій і закладів, установ, де здійснюється процес навчання, оволодіння знаннями, уміннями, навичками та цінностями духовної культури тощо.

Як бачимо, освіта в основному зводиться до навчання. Але ісрміни “освіта” і “навчання” неоднакові за значенням. Освіта - це не знання самі по собі.

Освіта - це розвиток особистості й формування фомадянина, здатного самостійно й вільно мислити й діяти.

Навчання - ядро освіти, але останнє відбувається й за межами навчальних закладів — протягом усього життя людини. Освіта пов'язана як із навчанням, так і з вихованням, а також з процесами соціалізації.

Процес освіти - це сукупність різноманітних виливів на 11 юдину, оволодіння культурою, що нагромадило людство.

Освіту розглядають як цілісну самостійну систему, яка має інституційний характер.

Отже, освіта як соціальний інститут, як цілісна система передбачає наявність:

• суб’єктів освітньої діяльності - педагогів, учнів та студентів навчальних закладів;

*

• об’єктів освітньої діяльності - як окремих учнів та студентів, так і їх колективів, в яких розвиваються здібності, здійснюється обмін діяльністю, знаннями, формами спілкування;

• засобів освітньої діяльності - навчальних планів, програм, методів й організаційних форм навчання, підручників, посібників, технічних засобів та ін.

Функції освіти

Культурна функція забезпечує передання від покоління до покоління культурної спадщини, відтворення та розвиток культури.

Професійно-економічна функція визначає характер взаємозв’язку освіти з розвитком продуктивних сил суспільства.

Соціальна функція містить можливості впливу на соціальну структуру, створює певні канали соціальної мобільності, рольових та статусних переміщень.

Виховна функція втручається у процес гармонізації та вдосконалення людських якостей, формування громадянина.

Функція соціального захисту поширює можливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо за ринкових умов.

Соціалізаційна функція забезпечує засвоєння широкого кола цінностей, соціальних ролей і очікувань, на основі яких складаються повсякденне життя людей.

Функція соціального контролю проявляється у тому що, перебуваючи у навчальних закладах по декілька годин на день учні та студенти одержують знання на основі стандартизованих підручників, виконують внутрішній розпорядок закладу, вимоги адміністрації та наставників, засвоюють звички і переконання, що пропагуються освітньою установою.

Освіта - цс соціальна система, яка має свою структуру (іформи, види, ступені). Традиційно виділяють: дошкільну, шкільну і вищу освіту; професійну і непрофесійну; природничо-наукову, технічну, гуманітарну; очну, вечірню, очно-заочну, дистанційну;

самоосвіту, постосвіту.