Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Винницкий национальный аграрный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

7342

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

22.02.2015

Размер:

942.44 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 56 / 76 7 > Следующая >>>

Рекомендованалітература

1.Городній М. Г.Рослинництво. Практикум.–К.:Урожай, 1981.

2.Бобро М. А., Танчик С. П., Алімов Д. М. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. –

К.:Урожай, 2001.

3.Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. 2-е

вид. Виправлене.–К.:Центрнавчальноїлітератури, 2004.–808с.

Питаннядлясамоконтролю

1.Загальнаморфологічна характеристикакартоплі.

2.Характеристика бульб картоплі.

3.Функціїбульб картоплі.

4.Типирозвиткурослинкартоплі.

5.Листковийапараткартоплі.

6.Основніфенологічніфази розвиткукартоплі.

7.Плід картоплітайого характеристика.

8.Походження картоплітаїїнародногосподарськезначення.

9.Систематикатопінамбуру.

10.Представникикоренепліднихрослин.

11.Основнічастиникоренеплодів цукровихбуряків.

12.Особливостібудовиплодуцукровихбуряків.

13.Вміст цукрув коренеплодахцукровихбуряків.

14.Народногосподарськезначеннякоренепліднихрослин.

Лабораторно-практична робота № 7

Тема:Олійніта ефіроолійнікультури. Загальнахарактеристикаолійнихкультур. Морфологія.Види, підвиди, групиірізновидності..(Частина перша)

План:

1.Ознайомитись з видовим складом олійних культур та особливостями морфології соняшнику. Дати характеристикурізновидностям польового соняшнику.

2.Ознайомитисьз методикоювизначенняпанцирності соняшнику.

3.Розглянутиморфологічні ознаки ріпакутагірчиці.

Завданнядлясамостійноїроботи:

1. Дайтехарактеристикуосновнимгрупам соняшнику.

2. . Опишіть вид гірчиці та ріпаку.

3. Дайтехарактеристикуефіроолійним культурам.

Мета роботи: Розглянути та вивчити особливості морфології олійних культур та ознаки їх основнихвидів, груп тарізновидностей.

Матеріальнезабезпечення:сноповийматеріал, зразкинасіння, муляжі, табличнийматеріал.

Теоретична частина 1. Ознайомитись з видовим складом олійних культур та особливостями морфології

соняшнику. Дати характеристику різновидностям польового соняшнику. Олійні культури

(соняшник, сафлор, рицина, мак, кунжут, перила, лялеманція, арахіс, ріпак, рижій, гірчиця біла і сиза (сарептська), льон олійний) належать до різних ботанічних родин і різняться між собою морфологічними ознаками та біологічними особливостями. Рослинну олію одержують також з насіння соїіпрядивнихкультур– льону-довгунця, конопельтаін.

За своєю природою рослинна олія є складним ефіром триатомного спирту, гліцерину і різних жирнихкислот. Останнірозрізняютьза наявністю подвійнихта потрійнихзв’язків, яківизначають ступінь їх насиченості. За ступенем насиченості встановлюють якість окремих видів олії та напрями їївикористання.

Взаємодіючи з повітрям, олія приєднує кисень і перетворюється в тверду еластичну масу. Здатність рослинної олії висихати є однією з основних її якостей. Вона визначається йодним числом, якепоказує, скільки грамів йодуможеприєднати100г олії.

Заздатністю висихатирозрізняютьтригрупи рослинноїолії:

І – висихаюча (йодне число понад 130), яку використовують для технічних цілей (лляна, перилова,макова, конопляна, лялеманціїта ін.);

II – напіввисихаюча (йодне число 85–130), до якої належить олія соняшникова, кунжутна, ріпакова, гірчична, соєва, бавовникова, сафлороватаін.;

IІІ – невисихаюча (йодне число менше 85), до якої належать арахісова, оливкова, мигдальна і- рицинова(технічна)олії.

Високоякісні харчова й технічна олії мають містити мінімальну кількість вільних жирних кислот. Вміст їх визначається кислотним числом, тобто кількістю міліграмів їдкого калію (КОН), потрібного длянейтралізаціївільнихжирнихкислотв1голії. Оліязкислотнимчисломпонад2,25 непридатна дляхарчовихцілей.

Важливим показником якості олії, яку використовують для виготовлення мила, є число омилення. Його визначаютьзакількістюКОН(мг),що використовуєтьсянанейтралізаціювільних ізв’язанихжирнихкислотв 1 г олії. Для більшостівидів рослинноїоліїчисло омилення становить

160-200.

Рослинна олія містить найпоширеніші ненасичені жирні (олеїнова, ліноленова, лінолева, ерукова, рицинова) та насичені кислоти (стеаринова, пальмітинова, арахісова). У південних країнах, де короткий день і жаркий клімат, у рослинах утворюється тверда олія, в складі якої переважають насичені жирні кислоти, тоді як в олії рослин північних широт, де довгий день і суворий клімат, ненасичені. Чим більше в олії ненасичених жирних кислот, тим швидше вона висихає на повітрі. Тверду рослинну олію одержують з плодів і насіння тропічних деревних рослин:кокосовоїтаолійноїпальм, кофейного дерева, воскового дереватаін.

Вміст олії у насінні різних культур та її якість залежать від сортових особливостей, природних

умов, технологіївирощування, пошкодженняшкідникамитаураженняхворобами.

Визначення олійних рослин за плодами і насінням. У олійних рослин плодами є сім’янки

(соняшник, сафлор), стручки (ріпак, гірчиця), боби (арахіс), горішки (перила, лялеманція), коробочки(рицина, мак, кунжут).

						Таблиця7
	ОсновніМорфологічнійбіологічніособливостіолійнихкультур
		(Виконати самостійно)
Назва		Ботанічна родина	Вміст	Йодне	Кислотне	Число
Назва		Ботанічна родина	олії, %	число	число	омилення
			олії, %	число	число	омилення
Соняшник
(HelianthusL)
Сафлор
(CarthamusL.)
Рицина
(RicinusL.)
Кунжут
(SesamumL.)
Мак
(Papaver L.)
Лялеманція
(Lallemantia Fet M.)
Перила
(Perilla L.)
Арахіс
(ArachisL.)
Ріпак	(Brassica
napusoleifera DC.)
Рижій	(Camelina
sativa Grantz.)
Гірчиця біла
(Sinapisalba L.)
Гірчиця сиза (Brassica
junceaGzern.)
Льон олійний (Linum
usitatissimumL.)

Соняшник (HelianthusL.)–однорічна рослиназродиниайстрових(Asteraceae).

Коренева система (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Стебло (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки черешкові, великі. Листкова пластинка овально-серцеподібна, із загостреною верхівкою і зубчастими краями. Всі листки вкриті короткими шорсткими волосками. Нижні супротивні. Решта чергові. Кількість листків у різних сортів неоднакова: у ранніх – від 23 до 26, середньостиглих – 28–29, пізньостиглих – 34–36 і більше. Листкам соняшнику властивий геліотропізм.

Суцвіття – (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Квітки

двох типів: язичковій трубчасті. Язичковірозміщуються водин або кілька рядів по краю кошика. Вонибезплідні, великі, жовті.

Основна маса квітколожа зайнята трубчастими двостатевими плодоносними квітками з плівчастими приквітниками, що закінчуються при достиганні шорсткими зубцями. Віночок трубчастих квіток п’ятизубчастий, оранжево-жовтий. Тичинок п’ять, які зрослися з пиляками й утворили трубочку навколо маточки. Маточка має стовпчик і дволопатеву приймочку, зав’язь нижня,одногнізда. Укошикузакладається800–1500трубчастихквіток.

Важливою особливістю будови квітки соняшнику є наявність спеціальних органів – нектарників, які виділяють нектар. Соняшник – перехреснозапильна рослина. Кошик цвіте 7–10 днів. У суцвітті розпускаються спочатку язичкові квітки. Наступного дня починають цвісти трубчасті квітки першого периферійного ряду, потім щодня зацвітають від периферії до центра квітки другого-третього рядів. Приймочкизберігаютьздатність запліднюватися до 10днів.

Плід – сім’янка з шкірястим оплоднем (лушпиння), в якій міститься ядро. Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка з сім’ядолями й корінця. Високоолійнісортимаютьлушпинність 18–22, агібриди –21-28%.

Лушпиння має три основних шари клітин: зверху – епідерміс, середній – гіподермальна паренхіма, абопробковатканина, івнутрішній – склеренхіма.

Сім’янка слабочотиригранна, донизу звужена, гола, ребриста, різного кольору – біла, чорна, смугаста тощо. Маса1000насінин–45–120г.

За розмірами сім’янок, особливостями їхнього виповнення та за іншими ознаками розрізняють тригрупи соняшнику: олійний, лузальнийтамежеумок.

Олійний соняшник низькорослий (рослини заввишки 1,5– 2,5 м), з тонким поодиноким або гіллястим стеблом. Кошик діаметром 15–25 см. Сім’янка невелика, з тонкою оболонкою, добре виповненаядром. Маса1000сім’янок–35–80г,лушпинність–25–35%.

Лузальний соняшник високорослий (стебла заввишки близько 4 м). Листки великі, кошик діаметром 35–45 см, оболонка сім'янок товста, ребриста, ядро не повністю виповнює внутрішню порожнину, що зумовлюєвисоку(45–56%)лушпинність. Маса1000 сім’янок–100–170г.

Межеумок займає проміжне місце між олійним і лузальним соняшником. За висотою стебла, розмірами листків, кошиків, сім’яноквін близький до лузального, азавиповненістю– доолійного.

2. Визначення панцирності соняшнику. Характерною особливістю сім’янок соняшнику є наявність панцирного шару в оболонці плоді. Верхні клітини склеренхіми виділяють чорну речовину – фіто мелан, яка містить 76 % вуглецю й утворює панцирний шар між пробковою тканиною та склеренхімою він захищає сім’янку від пошкодження соняшниковою міллю. У сіросмугастих сортів і гібридів панцирність визначають запарюванням насіння окропом протягом 10 хв. Після охолодження води до кімнатної температури панцирні сім’янки стають темнішими, а безпанцирні– світло-сірими. У сортів та гібридів з чорним забарвленням панцирність визначають хімічним способом – обробкою насіння двохромовосірчаною сумішшю. Сім’янки занурюють у суміш на 30 хв. при кімнатній температурі. Після такої обробки не панцерні сім’янки стають жовтувато-сірими, апанцернізалишаються чорними.

Згідносучаснихвимогдонасіннясоняшникупанцерністьйогоповиннастановитинеменше90%.

3. Ріпак (Brassica napus oleifemDC)–однорічна рослиназродиникапустяних(Brassicaceae).

Корінь (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

При сівбі восени у ріпаку розвивається розетка з 6–9 листків. Стебло в озимого ріпаку утворюєтьсянавесні.

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки темно-зелені, з восковим нальотом. Вони бувають: прикореневі – черешкові, ліроподібні, перисто-надрізані, вкриті білими волосками; середні – ліроподібні або видовженосписоподібні й верхні – безчерешкові, видовжено-ланцетні, з розширеною основою, яка охоплює стебло.

Суцвіття (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Плід – стручок 6–11 см завдовжки, з 18–40 насінинами, поверхня гладенька, з одним добре помітним головним нервом. Носик стручка тонкий, 10–20 мм завдовжки. На одній рослині 200– 400 стручків. Насіння темно-коричневе, майже чорне, кулястої форми, має трав’янистий смак. Маса 1000насінин3–7г.

Гірчиця. Найпоширеніші два види гірчиці: сиза, або сарептська (Brassica juncea Gzem.), і біла

(Jinapisalba L.),якіналежать дородиникапустяних(Brassicaceae).

Особливості будови кореневої системи, стебла листків, суцвіття та плодів описати

самостійно––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Насіння округле, довге, з гладенькою поверхнею. Маса 1000 насінин – 4–6 г. У воді дуже ослизнюється. Гірке, пекуче на смак. Найпоширеніший сорт–Кароліна

Самостійнаробота Завдання1. Дайтехарактеристикуосновнимгрупам соняшникуоформившитаблицю8.

Таблиця8

Характерніознакигрупсоняшнику

Показники	Олійний	Межеумок	Лузальний
Висотастебла,м
Галузистість
Діаметр кошика, см
Довжинасім’янки,мм
Ширинасім’янки,мм
Виповненістьсім’янки
Лушпинність,%

Завдання2.Опишіть види гірчиці та ріпаку.

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 3. Дайте характеристику ефіроолійним культурам. –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––

Рекомендованалітература

1.Бобро М. А., Танчик С. П., Алімов Д. М. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. –

К.:Урожай, 2001.

2.ЛихочворВ.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. 2-е вид. Виправлене.–К.:Центрнавчальноїлітератури, 2004.–808с.

Питаннядлясамоконтролю

1.Особливостіморфологічноїбудовисоняшнику, ріпакута гірчиці.

2.Основніпоказникиякостіолії.

3.Невисихаючіолії: представники.

4.Основнігрупи,видиірізновидностісоняшнику.

5.Визначенняосновнихолійнихкультур заплодами.

6.Визначенняосновнихолійнихкультур засходами.

7.Поняттяпро йоднечисло тачислоомилення.

8.Особливостібудовикореневоїсистеми, квітки ісуцвіттясоняшникуіріпаку.

9.Визначенняосновнихолійнихкультур занасінням.

10.Висихаючіолії: основніпредставники.

11.Напіввисихаючіолії: основніпредставники.

12.Основнігрупи соняшнику.

13.Основніфенологічніфази соняшнику.

14.Основніфенологічніфази ріпаку.

15.Основнінапрямкивикористанняпродукціїпереробкиосновнихолійнихкультур.

Лабораторно-практична робота № 7

Тема:Прядивні культури. Кормовісіянітрави. Загальнахарактеристика. Льонта коноплі. Систематикатаморфологічніознакикоренів, стебел, листків, квітів,плодів, насіння. Анатомічнабудова стебел.Багаторічнітаоднорічнібобові культури. Багаторічні таоднорічнізлаковітрави.(Частина друга)

План:

1.Ознайомитись з особливостями морфології льону та описати відмінні ознаки основнихгруп різновидностей культурного льону. Розглянути анатомічнубудовустебла.

2.Ознайомитисьз морфологієюконопель. Описати відмінні ознаки матірки та плоскіні.

3.Ознайомитисьз особливостями морфологіїзлаковихта бобовихтрав.

Завданнядлясамостійноїроботи:

1.Опишіть поперечний розріз стебла льону.

2.Вкажіть депоширений та до якої ботанічної родини належить бавовник.

3.Використовуючи довідковулітературувкажітьосновнівиди бобовихтрав.

4.Вкажіть основні видизлаковихтрав.

Мета роботи: Розглянути та вивчити особливості морфологіїпрядивних культур. Розглянути видиоднорічнихтабагаторічнихзлаковихібобовихтрав.

Матеріальне забезпечення: сноповий матеріал, зразки насіння, види волокон, табличний матеріал.

Теоретична частина 1. Ознайомитись з особливостями морфології льону та описати відмінні ознаки основних

груп різновидностей культурного льону. Розглянути анатомічну будову стебла. Прядивні культури вирощуються на волокно, яке використовується для виробництва різних тканин і для інших технічних потреб. Всі прядивні культури, яківирощують у польовій культурі, поділяються на двігрупи. До першоїналежать– бавовник, в якого елементарніволокна утворюютьсянашкірці насіння у вигляді видозмінених клітин епідермісу. До другої групи належать луб’яні культури, в якихволокно утворюєтьсяувиглядідовгихлуб’янихволокон(льоніконоплі).

Льон вирощують для виробництва волокна і насіння. Лляне волокно досить міцне і стійке проти гниття. Лляна нитка майже у два рази міцніша від бавовняної і в три рази – від вовняної. Насіння льону містить 35-42% добревисихаючої олії (йодне число 165-192). Вона використовується дляхарчовихітехнічнихцілей.

Льон належить до родини льонових (Linaceae D.), яка об’єднує 22 роди. Рід Linum L. (2n= 30) об’єднує понад200видів.

Листки сидячі, розміщені на стеблі почергово, лінійно-ланцетної форми, 36-40 мм завдовжки, 2-4ммзавширшки, гладенькііз слабкимвосковимнальотом.

Квітка (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Суцвіттязонтикоподібна китиця.Льон–самозапильнакультура.

Плід – (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Насіння сплюснуте, яйцеподібне, з вузьким, трохи загнутим носиком. Гладеньке, блискуче, коричневе або буре, 3,2-4,8 мм завдовжки і1,5-2,2ммзавширшки, ослизнюється уводі. Маса 1000 насінин 4-8г.

Анатомічна будова стебла льону. Стебло містить 20-30% волокна, у ньому розрізняють загальнуітехнічнудовжину.

Загальна довжина– (Описати самостійно)––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Технічна довжина – від місця прикріплення сім’ядольних листочків і початком розгалуження стебла.Найбільш бажана для виробництваволокна висота стебла–понад 70 смз товщиною на1/3 висотивід окоренка– 1-2 мм. Із стебел діаметромпонад 2мм виробляютьменше довгого волокна, причомувоно нижчоїякості.

Основною частиною стебла є волокнисті пучки, заради яких і вирощують льон. Від кількості, якості й будови їх залежить урожай і якість волокна. Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, складаються з окремих елементарних волокнин, склеєних між собою пектиновою речовиною. Чим щільніше з’єднані між собою волокнини, тим вища технічна якість волокна. Окрема елементарна волокнина являє собою дуже видовжену клітину з кінцями, що поступово потоншуються. На початку розвитку льону ці клітини мали округлу форму і були заповнені протоплазмою. В міру подовження стебла клітини подовжуються, стінки їх дуже потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма тонким шаром прилипає до стінок, висихає, і в середині волокнини утворюється порожнина увиглядівузенького каналу. Чим вужчий канал ітовща стінка клітини, тим міцнішікожна волокнина івесь пучок.Параметри елементарноїволокнини: довжина 20-30мм(змаксимумомдо 100-120мм)товщина20-30мк.;водномупучку30-50волокнин.

Кількість волокна і його міцність неоднакові в різних частинах стебла. Біля основи волокна близько 12%масицієїчастинистебла. Волокнинитут короткі, товсті, нижчоїякості.

В середній частиністебла кількість волокна сягає35%, воно тут довге, тонке, щільно з’єднанев пучки, що зумовлює високу його якість. У верхній частині стебла волокна близько 28-30%, кількість елементарнихволоконвпучкутут зменшується, волокнонетакеміцне.

У бічнихгілкахволокнащеменше, алевідноснийвміст йогоможебути значним.

Визначення видів і підвидів культурного льону.З 45 видів льону, що зустрічаються на теренах країн СНД, виробниче значення мають: Льон звичайний культурний (L. usitatissimum L). Стиглі коробочки його при дозріванні не відокремлюються від плодоніжок і здебільш залишаються закритими. Насінняздобрерозвиненимносикомнеобсипається.

Льон-стрибунець (L. crepitans Dum.). Зустрічається як бур’ян. При достиганнікоробочки його розкриваються івідокремлюютьсявід плодоніжок, насіння(зневеликимносиком)обсипається.

За класифікацією, згідно Є.В. Вольфа, звичайний культурний льон поділяється на 5 підвидів: Євразійський(ssp. eurasiaticumVav.et Ell.) вирощують длядобуванняволокна іяк олійнукультуру. Льон-довгунець, межеумок, кучерявець та ін. форми, яківирощують на Україні,Росіїта Білорусії, належитьдо цьогопідвиду.

Середземноморський (ssp. mediterraneum Vav. et Ell.) вирощують переважно в середземноморськихкраїнах. Використовують вселекціїльонуна крупнонасінність.

Проміжний(ssp.transitoriumEll.) вирощують напівдніУкраїни, Росіїта Казахстану.

Індо-абіссінський та індокитайськийунашій країніневирощують.

Визначення груп різновидностей культурного льону. Подібні за еколого-географічними,

морфологічними та іншими особливостями різновидності льону об’єднують у такі групи: довгунець;кучерявець;межеумок;сланкий;крупнонасінний.

Довгунець (elongata) в нашій країні та в багатьох зарубіжних вирощується на волокно. Стебло лишезверхугалузитьсяна5-8бічнихгілок.

Кучерявець (brevimulticaulia) вирощують як олійну культуру. Стебло його дуже галузиться по всій висотірослини.

Межеумок (проміжний льон) (intermedia) займає проміжне місце між довгунцем і кучерявцем.

Вирощують нанасінняідля добуванняолії.

Сланкий (prostrata) утворює до цвітіння багатостеблий кущ із сланкими пагонами. Перед цвітінням стебла піднімаються ідосягають довжини 80-100 см. Цінапівозиміформи вирощують в Азербайджані, ВірменіїіДагестані.

Крупнонасінний льон має одностебельні рослини 55-70 см висотою. За зовнішніми ознаками нагадує межеумок, але має більше коробочок і крупне насіння. Сюди належать форми льону із середземноморського підвиду. Поширений в Марокко і ін. Вирощують на насіння для добування олії.

Порівняльна характеристикагруп різновидностейльонуприводитьсявтаблиці9.

	Основні ознаки груп різновидностей культурного льону					Таблиця9
	Основні ознаки груп різновидностей культурного льону
Група	Висота	Галузистість	Стебелна	Коробочок		Вміст
			одній	на одній		Вміст
			одній	на одній	M 1000,г	оліїв
різновидностей	рослин, см	стебла	рослині,	рослині,	M 1000,г	оліїв
			шт.	шт.		насінні, %
			шт.	шт.
Довгунець	70-125	Негалузиться	1	5-10	3,7-5,5	35-39
Межеумок	50-70	Слабка	1-2	15-26	4,5-6,0	38-42
Кучерявець	30-50	Сильна	4-5	30-50	4,0-8,0	38-45
Сланкий	50-60	Сильна	4-6	30-40	2,7-5,0	40-42
Крупнонасінний	55-70	Слабка	1-2	15-20	6,5-12,0	40-45

Фази росту та достигання льону. Протягом вегетаційного періоду у льону-довгунця розрізняють такі фази росту: сходи, “ялинка”, бутонізація, цвітіння, стиглість. Стиглість льону буває зелена, ранньожовта,жовтатаповна.

Фаза сходів. За сприятливих умов розпочинається на 5-8 день після сівби появою сім’ядольних листків наповерхніґрунту.

Фаза “ялинки”. Рослини досягають на 15-20 днів після повних сходів маючи при цьому висоту 8-10смі5-6паргусто розташованихсправжніхлистків.

Після фази “ялинки” у льону-довгунця настає період швидкого росту головного стебла, який триває10-12днів здобовимиприростамирослин3-5см ідосягненнямвисоти50-70см.

Фазабутонізаціїрозпочинаєтьсязпоявоюнаголовномустебліпершого бутона.

Фаза цвітіння розпочинається через 6-8 днів після бутонізації. Одна квітка цвіте протягом 4-5 год. Вяснідніквітки розпускаютьсяо 5-6-йгод. ідо 9-10-їгодинипелюсткиобсипаються.

Фаза дозрівання характеризується формуванням насіння і швидким здерев’янінням тканини стебла.

Розрізняють такіфази технічної стиглості льону-довгунця: Зелена стиглість настає на 60-62- й деньпісля фазисходів. Вцей часстебла, листкиікоробочкище інтенсивно зелені, іноділисткив нижній частині стебла жовтіють. Насіння в коробочках білувато-зелене, легко роздавлюється, перебуває у фазі молочної стиглості. Зібраний у цю фазу льон має м’яке, шовковисте, тонке, але неміцневолокно,зякоговиготовляютьбатистімережива.

Рання жовта стиглість настає на 73-78-й день після з’явлення сходів. В цей час лише верхні листки залишаються зеленими, середні жовтіють, а на нижній третині стебла обпадають. Стебло стає світло-жовтим, а верхівка залишається зеленою. Верхні коробочки жовтіють і починають буріти. Насіння в коробочках стає світло-коричневим і повністю достигає під час сушіння льону. Збираннявцю фазузабезпечує максимальнийвихід насіння іволокнакращоїякості.

Жовта стиглість настає на 83-85 день після з’явлення сходів. Листки жовті й не обсипаються тільки у верхній частині стебла. Основна маса коробочок жовтого і бурого кольору. Насіння світло-коричневе. Вихід волокна зменшується, якість його знижується. У цій стиглості збирають насінникильону.

Повна стиглість. Всі листки обпадають, стебло стає темно-бурим, коробочки – світлокоричневими, насіння коричневим, блискучим. Волокногрубе, шорстке,вихід його зменшується.

2. Ознайомитись з морфологією конопель. Описати відмінні ознаки матірки та плоскіні.

Коноплі Cannabis L. Належать до родини коноплевих (Cannabinaceae ).

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 56 / 76 7 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
16.04.2019198.66 Кб26_ПОДАТКОВ_СЕРЕД.doc
#
17.11.201931.67 Кб56п.docx
#
27.11.20191.35 Mб3701465001275585347.doc
#
28.03.2015870.91 Кб1607242.doc
#
22.02.20152.08 Mб567252.pdf
#
22.02.2015942.44 Кб257342.pdf
#
16.04.2019571.39 Кб97_ФІН_АНАЛІЗ.doc
#
22.02.20151.69 Mб108.doc
#
22.02.201510.41 Mб2818075.pdf
#
22.02.2015180.65 Кб78100.pdf
#
16.04.2019416.77 Кб58_ОБОР_КОШТИ.doc