Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Винницкий национальный аграрный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

7342

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

22.02.2015

Размер:

942.44 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 67 / 77

Коренева система. (Описати самостійно)––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки. (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки. Коноплі – рослина дводомна. Рослини конопель з чоловічими квітками називаються плоскінню, а з жіночими – матіркою. Плоскінь і матірку розрізняють за морфологічною будовою біологічними і господарськими ознаками (табл. 11). Квітки чоловічих рослин зібрані в невеликі нещільні китиці на бічних гілочках і верхівці стебла. Вони складаються з квітконіжки, 5-ти пелюсткової жовто-зеленої оцвітини і 5 тичинок з довгими пиляками, що на тоненьких нитках звисаютьзквітки.

Таблиця10

Морфологічні відмінності міжчоловічоюіжіночою рослиноюуконопель

Ознака	Плоскінь	Матірка
Забарвленнярослин	Жовтувате	Зелене
Стебло	Тонше,з довшими міжвузлями	Товстіше,з короткими
Стебло	Тонше,з довшими міжвузлями	міжвузлями
		міжвузлями
Облистненість	Незначна	Велика
Гілочки	Довгі	Короткі
Щільність суцвіття	Нещільне	Щільне
	На короткихгілочках,зібрані
Розміщенняквіток	китицямина верхівці і бічних	У пазухахлистків
	розгалуженнях
Оцвітина	П’ятипелюсткова	Однолистковийчохлик(покрив),
Оцвітина	П’ятипелюсткова	розщеплений з одного боку
		розщеплений з одного боку
Тичинки	5	–
Зав’язь	–	Одногнізда
Приймочки	–	Дві перисті
	Через 30-40 днів післяз’явлення	Через 30-40 днів післяз’явлення
Швидкість росту	сходіввипереджує матіркув	сходіввідстає в рості відплосконі;
	рості; післяцвітіння–навпаки	післяцвітіння–пригнічує плоскінь

Жіночі квітки утворюють більш компактне суцвіття – насінну головку. Вони мають зелену оцвітину увиглядіоднобоко розщепленого чохлика з маточкою всередині. Зав’язьодногнізда, з 2- х плодолистиків і 2-х перистих приймочок. Коноплі – перехреснозапильна культура. Пилок переноситься вітром. Спостерігається розрив між цвітінням чоловічих і жіночих рослин від 2-3 до 5-10днів ібільшезвипередженнямматеринською формою. Тривалість цвітіння 25-30 днів.

В природі, а також в селекційній практиці існують однодомні рослини конопель, а також рослинизнаборомстатевихструктур водній квітці.

Плід – горішок 2,5-4,5 мм завдовжки і 1,5-3,5 мм завширшки, округло яйцеподібної форми, вкритий розрослим чохликом. Вивільнений від чохлика, він складається з 2-х оболонок і зародка. Зовнішня (плодова) оболонка гладенька, темно-сіра, рідше світло-сіра з рисунком (мозаїка). Внутрішня насіннаоболонка–тонка, плівчаста.

Маса 1000насінини9-25г.

Анатомічна будова стебла конопель. Стебло конопель складається з 4-х типів тканин: кори,

камбію, деревини, і серцевини, яка після цвітіння зсихається, внаслідок чого в стеблі утворюється порожнина.

Укорі розрізняють: епідерміс, коленхіму, первинні і вторинні луб’яні пучки. Епідерміс конопельнесе багато волосків.

Первинні луб’яні пучки утворені з товстостінних прозенхім них (видовжених) клітин або елементарних веретеноподібних волоконець із загостреними або притупленими кінцями. Середня довжина волокна становить 12 мм, але може змінюватися від 8 до 500 мм; ширина їх в 1000 разів меншавід довжини. Луб’яніпучки утворюютьмайжесуцільне кільце.

Внаслідок діяльності камбію у стеблі конопель, крім кільця первинних луб’яних пучків, утворюється внутрішнє кільце вторинних луб’яних пучків, яке складається з 2-3 шарів. Клітини тут близько 4 мм завдовжки, більш дерев’янисті, з’єднані у невеликі мало еластичні пучки. Це малоцінна частина лубу. Первинні і вториннілуб’яні пучки розміщенів стеблінерівномірно: 10% нижньої частини рослини має в основному вторинні луб’яні пучки. Середня частина (70% довжини стебла) має як первинні, так івторинніпучки, але переважають перші. У верхній частині (20%довжинистебла)єтількипервиннілуб’яніпучки.

Уплосконі волокна більше, ніж уматірки. Серцевина уконопель займає близько 50% діаметра стебла.

Визначеннягруп конопель. Відрізняютьтрисамостійнихвидиконопель:

–коноплі звичайні (Cannabis sativaL.):вирощують дляодержанняволокнаінасіння;

–коноплі індійські (гашишні) (Cannabis indica Lam..) з листків яких виробляють наркотичну речовину–гашиш. Їхвирощують вІндії, Турції, Іранііін. країнах;

–коноплі дикі (Cannabis ruderalis Janisch.) зустрічаються як бур’яни на полях Сибіру, СередньоїАзії, Поволжяіін.місцях.

Коноплі звичайні в свою чергу поділяються на три еколого-географічні групи основні

відмінностіміж якимипредставленівтаблиці11.

	Характеристика груп конопель		Таблиця11
	Характеристика груп конопель
Ознака	Північні	Середньоросійські	Південні
Висотарослин, см	50-60	125-225	250-400
Стиглість, днів	Скоростиглі,	Середньостиглі,	Пізньостиглі,
Стиглість, днів	60-80	95-125	140-150
	60-80	95-125	140-150
Стебло	Тонке,мало	Тонке,гіллясте,	Опушене, добре
Стебло	гілкується,мало	середньооблистнене, 4-6-	облистнене, 6-8-
	облистнене	гранне	гранне
Листки	Дрібні, 3-5-	Середніхрозмірів, 5-6	Великі, 7-13-
Листки	лопатеві	лопатеві	лопатеві
	лопатеві	лопатеві	лопатеві
Насіння	Дрібне,	Середньоїкрупнисті, світло-	Крупне, сіре, з
Насіння	світло-сіре	сіре із слабкоюмозаїкою	мозаїкою
	світло-сіре	сіре із слабкоюмозаїкою	мозаїкою
Маса 1000насінин, г	12-15	13-20	18-22
Урожайністьволокна, ц/га	1-2	6-8	12-18
Урожайністьнасіння, ц/га	1,5-2	8-10	3-5

3. Ознайомитись з особливостями морфології злакових та бобових трав. З бобових трав

(Fabaceae) найпоширеніші багаторічні: конюшина, люцерна, еспарцет, буркун, лядвенець, а з однорічних – вика, конюшина інкарнатна, персидська (шабдар) та серадела. Вони різняться між собоюзатипомлистків, формоюлисточків, суцвіттям,забарвленням квіток, формоюплодів.

Визначення бобових трав за листками. Листок бобових трав складається з черешка і листочків. Трапляються пальчасті, пірчасті й трійчасті листки. Пірчасті в свою чергу бувають парно- і непарнопірчасті. Трійчасті листки у конюшини, люцерни, буркуну. У конюшини всі листочки сидять на однакових укорочених ніжках, а в люцерни та буркуну середній листочок має довшу ніжку. Характерним для буркуну та люцерни є виступ середньої жилки листочків за верхній край, чого не спостерігається в конюшини. Буркун від люцерни відрізняється тим, що має

пальчастозазубленікраїлисточків, авлюцернивонизазубленілишеуверхній частині.

Еспарцет має непарнопірчастілистки, якітрохи більшівід листочків серадели іопушенілише з нижнього боку. Листкивикипарнопірчасті, закінчуютьсявусиками.

За будовоюлистків легко відрізняютьсяокремівиди бобовихкормовихтрав.

Рід конюшина (Trifolium L.) об’єднує близько 300 видів, серед яких трапляються багаторічній однорічні. У польовому травосіянні поширені вісім видів, з яких лише шість мають певне значення:червона, рожева, біла, багряна,олександрійська іперсидська.

Конюшина лучна (Т. pratense L.) багаторічна, кормова культура для сівозмін Полісся і Лісостепу. Поживність її досить висока – 100 кг сіна відповідає 52 к. од. і містить 7,9 кг перетравного протеїну. Це перехреснозапильна ентомофільна рослина, причому запилення відбуваєтьсязадопомогоюбджіл іджмелів.

Коренева система (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Стебло (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Суцвіття – (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки малі, сидячі, з червоно-фіолетовим віночком. Кожна квітка має чашечку з п’ятьма чашолистиками, віночокзп’ятьмапелюстками,маточкуі10тичинок.

Плід – однонасінний, рідко двонасінний біб. Насіння дрібне, неправильно-серцеподібної або видовжено-округлої форми, жовтого, фіолетового чи строкатого кольору, блискуче, при триваломузберіганнібуріє, втрачаєблиск. Маса1000насінин-1,7-1,9г.

Рослини конюшинибільше абоменшеопушені.

Вид лучної конюшини поділяється на п’ять підвидів або типів: багаторічна, або одноукісна, конюшина (ssp. filiosum Chor.); кучерявець, або північна двохукісна конюшина (ssp. intervallare Chor.); східна конюшина (ssp. orientate Chor.);малорічна, або південнадвохукісна, конюшина(ssp. satiwm Crome);середземноморська конюшина(ssp. mediterraneum Chor.).

Конюшина гібридна (рожева) (Trifolium hybridum L.). Бобова рослина, має добрі поживні якості. Маючи більший вміст протеїну, ніж конюшина червона, вона гіркувата. Її варто згодовуватиусумішііз злаковими.

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Головки суцвіть кулясті, на квітконосах, віночки квіток біло-рожеві. Суцвіття містить 20–30 квіток.

Плід – біб. Насіння темноабо жовтувато-зелене, серцеподібної форми. Маса 1000 насінин –

0,6–0,8г.

Конюшина біла (Trifolium repens L.) (рис. 160). Дуже цінна кормова культура, яку завжди вводять у травосумішки для пасовищного використання. В основному поширена на Поліссі та у понижених місцях Лісостепу. Коренева система стрижнева, проникає у грунт неглибоко, тому

рослинималостійкіпротипосухи.

Квіткибілі, зібранівголовкикулястоїформи. Плід–дво-, тринасінний біб.

Насіння дрібне, серцеподібної форми, яскраво-жовте. Свіже насіння блискуче, а старе втрачає цюособливість істає червоним. Маса1000насінин–0,7г.

Люцерна дуже цінна багаторічна трава. Швидко відростає після скошування. При належній агротехніці дає високі врожаї зеленої маси і сіна, багатих на білок, вітаміни, мінеральні речовини. Запоживністю 100кг сіна люцернидорівнює48,2к.од. тамістить8,5кг перетравного білка.

Люцерна здатна втягувати у грунт до 5 см кореневу шийку, що значно підвищує її зимостійкість іменшевитоптується худобою, посухостійка.

Рід люцерни (Medicago L.) об’єднує близько 50 видів. Серед них найбільше господарське значеннямаютьлюцернапосівна, або синя(Medicago saliva L.),іжовта(Medicagofalcata L.).

Усиньоїлюцерни листки більші, а ужовтої– менші, більш видовжені, ланцетні, густо опушені

знижнього бокудовгимиволосками.

Люцерна синя має фіолетові квітки різних відтінків, а жовта – жовті. У синьої боби спіральне скручені (від 1 до 5 обертів), а у жовтої– серпоподібні або прямі. Ці два види легко схрещуються між собою ідаютьдуже ціннігібриди, якіпоширенів Україні.

Люцерна посівна. Коренева система (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки волотистої форми, складаються із чашечки (п’ять чашолистиків), віночка з п’яти пелюсток, різнихзарозміром, 10тичинок, зяких9зростаються,таматочки.

Плід – (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Насіння ниркоподібне, дрібне, жовте або жовто-буре. Маса 1000 насінин – 1,8–2,5 г. Утворює багато твердогонасіння.

Люцерна жовта, або серпоподібна. Коренева система стрижнева, добре розвинена, глибоко проникаєугрунт. Більш розгалужена, ніж улюцернисиньої.

Квіткижовті, зібранів китицю.

Насіння неправильно ниркоподібне, світло-коричневе. Значно дрібніше, ніж у люцерни синьої.

Маса 1000насінин–0,9-1,2г.

Люцерна жовта за врожайністю поступається синій, але більш урожайна на заплавних луках та солонцюватихґрунтах.

Злакові трави – це однорічні та багаторічні трав’янисті рослини, які належать до родини тонконогових і вирощують їх на корм. Видовий склад дуже різноманітний, особливо на природних сіножатях і пасовищах. У польовій культурі частіше висівають багаторічні злакові трави разом з багаторічними бобовими як додатковий компонент травосумішки, щоб збільшити урожай і якість зеленої маси та сіна, особливо при дворічному та більш тривалому їх використанні, створеннікультурнихпасовищ, атакож длязакріпленняеродованихґрунтів.

Стебло у більшості злакових трав – порожня або ж виповнена серцевиною соломина, яка поділена вузлами на міжвузля. Стебла здебільшого циліндричні, рідше сплюснуті, на вузлах здуті. За типом пагоноутворення (кущіння) вони діляться на чотири групи: нещільнокущові, щільнокущові, кореневищніта кореневищно-нещільнокущові.

Нещільнокущовізлакимаютьпідземнийвузолкущіння, якийрозміщуєтьсяближчедо поверхні ґрунту. Бокові розгалуження головного стебла утворюються в ґрунті, відходять від нього під гострим кутом і зразу виходять на поверхню. Вони також утворюють із своїх підземних вузлів розгалуження другого й наступних порядків. Вигинаючись дугою, бокові пагони формують нещільний кущ з добре розвинутою вторинною кореневою системою у вузлах як головного стебла, такійого боковихрозгалужень. До цієїгрупи належать:тимофіївка лучна, костриця лучна, пирій безкореневищний, райграсвисокий,грястицязбірна та ін.

Нещільнокущовізлаковітравиздатнібезперервнокущитися.

Щільнокущові злаки відрізняються тим, що їх вузол кущіння розміщується над поверхнею ґрунту. Бокові розгалуження головного стебла формуються в його надземних вузлах – у пазухах прикореневих листків. Бокові пагони, утворивши гілки другого і наступних порядків, а також у пазухах своїх прикореневих листків, ростуть прямо уверх паралельно головному стеблу, тісно притиснутіодиндо одного, ісильно іприлягаютьдо нього, утворюючищільний кущ. Рослиницієї групимаютьвідносно слаборозвинутукореневусистему. До »цієїгрупиналежатькострицяовеча, кострицяборозниста, типчак, ковилатаін.

Кореневищнізлаки утворюютьпід землею наглибині3–7смібільше горизонтальнікореневища (підземна частина стебла) завдовжки до 60–100 см. Нові пагони формуються із бруньок, розміщених на кореневищах і біля основи старих пагонів. Відростаючи вертикально уверх, вони виходять на поверхню. Кореневища є засобом вегетативного розмноження цих злаків. Рослини цієї групи .мають добре розвинуту кореневу систему, вибагливі до аерації ґрунту. До цієї групи злаків належать:стоколосбезостий,пирій повзучий, канарникочеретяний, бекманія таін.

Кореневищно-нещільнокущові злаки у формуванні бокових пагонів поєднують особливості нещільнокущових та кореневищних: частина пагонів утворює нещільний кущ, а частина – невеликі кореневища, які виходять на поверхню ґрунту і дають початок новим пагонам. Деякі з цих пагонів утворюють нещільний кущ, а деякі знову розвиваються у кореневища і т. д. До цієї групи належать:тонконіг лучний, кострицячервона, лисохвіст лучнийтаін.

Серед сіянихтравпереважаютьнещільнокущовій кореневищнізлаки.

Листки (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Ці злаки утворюють як генеративні (дають суцвіття і плоди), так і вегетативні (безплідні, на яких розвиваються лише листки) пагони. Вегетативні пагони мають більшу кількість

листків. До верхових злаків належать: стоколос безостий, пирій повзучий, тимофіївка лучна, райграс високий та ін. Низові злаки мають слабооблистнене стебло, листковий апарат формується здебільшого в нижній частині рослини у формі розетки. Займають нижній ярус у травостої, в приземному шарі рослини утворюють багато укорочених листкових пагонів, більшість з яких не використовується при скошуванні. Рослини відносно низькорослі(до 50– 70 см заввишки). Низові злаки належать до трав пасовищного типу використання. Це тонконіг лучний, костриця червона, пажитниця багаторічна та ін.

Останнім часом виділяють також напівверхові злаки, які займають проміжне положення між верховими інизовими(кострицялучна, житняксибірський, житнякпустельнийтаін.).

Суцвіття кормових злакових трав трьох типів, тому за будовою суцвіть їх поділяють на три групи: колосові злакові трави мають суцвіття колос. У них колоски на колосовому стрижні розміщуються удва ряди, як упшениці, вонисидячіабона коротенькихніжках;

волотеві злакові трави мають суцвіття волоть. Від головного стрижня волоті відходять гілочки, яківсвоючергурозгалужуються. Кожнагілочказакінчується колоском;

волотево-колосові злакові трави мають суцвіття колосоподібну волоть, або несправжній колос(султан). Колоскирозміщуються дуже щільно навколоцентрального стрижня.

Плід (Описати самостійно) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

При вивченні насіння злакових трав слід звернути увагу на його розміри, форму, наявність остюків іїхніособливості, на форму, розмір таопушення стриженця.

Самостійнаробота

Завдання 1. Опишіть поперечний розріз стебла льону.––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 2. Вкажіть де поширений та до якоїботанічної родини належить бавовник.–––––––

Завдання 3. Використовуючи довідкову літературу вкажіть основні види бобовихтрав.–––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Завдання 4. Вкажіть основні види злакових трав. –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Рекомендована література

1.Городній М. Г.Рослинництво. Практикум.–К.:Урожай, 1981.

2.Бобро М. А., Танчик С. П., Алімов Д. М. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття. –

К.:Урожай, 2001.

3.Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. 2-е вид. Виправлене.–К.:Центрнавчальноїлітератури, 2004.–808с.

Питаннядлясамоконтролю

1.Ботанічна характеристикальонудовгунцятаконопель.

2.Основнігрупи, різновидностітапідвидильону-довгунцюіконопель.

3.Основніфенологічніфази льону-довгунцюіконопель.

4.Періодизація стиглостіконопельтальону-довгунця.

5.Основнітехнологічніпоказникиякостільонопродукції.

6.Основнітехнологічніпоказникиякостіпродукціїпереробки конопель.

7.Поняттяпро елементарнілуб’яніволокнаосновнихпрядивнихкультур іїххарактеристика.

8.Характеристикапроцесумочінняльонуіконопель.

9.Особливостібудовилисткового апаратульону-довгунцютаконопель.

10.Характеристикаплосконіконопель

11.Характеристикаматірки конопель.

12.Нормивисівуосновнихтехнічних, прядивних.

13.Основнінапрямкивикористанняпрядивнихкультур.

14.Різницяміж плоскінню іматіркою.

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 67 / 77

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
16.04.2019198.66 Кб26_ПОДАТКОВ_СЕРЕД.doc
#
17.11.201931.67 Кб56п.docx
#
27.11.20191.35 Mб3701465001275585347.doc
#
28.03.2015870.91 Кб1607242.doc
#
22.02.20152.08 Mб567252.pdf
#
22.02.2015942.44 Кб257342.pdf
#
16.04.2019571.39 Кб97_ФІН_АНАЛІЗ.doc
#
22.02.20151.69 Mб108.doc
#
22.02.201510.41 Mб2818075.pdf
#
22.02.2015180.65 Кб78100.pdf
#
16.04.2019416.77 Кб58_ОБОР_КОШТИ.doc