Общая хирургия

Міністерство охорони здоров'я України ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. ГОРЬКОГО

Гюльмамедов Ф.І.; Гюльмамедов П.Ф., Кухто О.П., Єнгенов Н.М., Кухто Г.К., Білозерцев О. М., Ликов В.О., Полунін Г.Є, Гюльмамедов В.А.

ЗАГАЛЬНА ХІРУРГІЯ

Навчальний посібник для студентів вищих медичних

навчальних закладів III-IV рівня акредитації

Донецьк, 2010

ББК 54.5я7

З-14

УДК 617-089 (079.8)

Автори: Ф.І. Гюльмамедов , д.мед.н., професор П.Ф. Гюльмамедов , к.мед.н., доцент О.П. Кухто, к.мед.н., асистент Н.М. Єнгенов, к.мед.н., доцент Г.К. Кухто, к.мед.н., доцент О.М. Білозерцев, д.мед.н., професор О.В. Ликов, к.мед.н., доцент Г.Є. Полунін, к.мед.н., доцент

В.А. Гюльмамедов, старший лаборант

Рецензенти:

О.В. Лигоненко – доктор медичних наук , професор , завід кафедри загальної хірургії Української Медичної стоматологічної академії (м. Полтава).

В.О. Сипливий – доктор медичних наук, професор, в\о завідувача кафедри загальної хірургії Харківського національного медичного університету.

М.Д. Желіба – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького НМУ ім. М.І. Пирогова.

Ф.І. Гюльмамедов , П.Ф. Гюльмамедов , О.П. Кухто, Н .М. Єнгенов ,

Г.К. Кухто, О.М. Білозерцев, О.В. Ликов , Г .Є. Полунін , В.А.

Гюльмамедов. Загальна хірургія: Навчальний посібник. – Донецьк,

2010. – 275 с.

Зміст
		стор.
Вступ		5
Глава 1. Асептика		12
Глава 2. Сучасні методи		29
антисептики та їх
характеристика
Глава 3. Десмургія		44
Глава 4. Передопераційний		68
період. Загальне
знеболювання
Глава 5. Місцева анестезія в
хірургічній практиці та		79
знеболювання в
післяопераційному
періоді
Глава 6. Кровотеча та
крововтрата.
Класифікація, клініка та		96
діагностика. Методи
тимчасової та остаточної
зупинки кровотечі.
Геморагічний шок
Глава 7. Вчення про групи крові		111
та резус-фактор. Методи
визначення

Глава 8. Переливання крові та
кровозамінників.
Показання та
протипоказання, шляхи та	118
методи переливання.
Препарати та компоненти
крові. Кровозамінники.
Парентеральне
харчування
Глава 9. Техніка гемотрансфузії.
Помилки та ускладнення	126
при переливанні крові, їх
профілактика та перша
допомога
Глава 10. Інтенсивна терапія та	133
серцево-легенева
реанімація
Глава 11. Клінічні, лабораторні та
інструментальні методи
обстеження хірургічних	151
хворих. Пальцеве
дослідження прямої
кишки. Пальпація
молочних залоз
Глава 12. Семіотика ран (види
ран та фази ранового	165
процесу). Шляхи
загоєння ран
Глава 13. Принципи лікування	177
різних видів ран.
Профілактика сказу

Глава 14. Семіотика та принципи
лікування опіків,	185
електричних ушкоджень
та відморожень
Глава 15. Семіотика та принципи
лікування закритих
ушкоджень м’яких
тканин, головного мозку	203
(внутрішньочерепні
гематоми), грудної
клітки (пневмотораксу,
гемотораксу) та живота
(перитоніту). Закриті
ушкодження м’яких
тканин
Глава 16. Семіотика та принципи
лікування переломів	216
кісток та вивихів
Глава 17. Семіотика та принципи
лікування гнійно-
запальних захворювань	226
кисті та гематогенного
остеомієліту. Гнійні
захворювання кисті
Глава 18. Семіотика та принципи
лікування гострої
специфічної хірургічної	232
інфекції (сибірка, газова
гангрена, правець, сказ).
Сибірка

Глава 19. Семіотика,	239
класифікація,
діагностика пухлин
Глава 20. Ускладнення пухлин
(кишкова непрохідність,	247
перитоніт) та основні
принципи їх лікування
Глава 21. Семіотика та принципи
лікування хронічної
специфічної хірургічної
інфекції (туберкульозу,	252
сифілісу, актиномікозу
та інших).
Генералізована інфекція
та принципи ії
лікування, системна
запальна відповідь
Література	275

ВСТУП

Бути щасливим щастям інших – ось справжня благодать і земний ідеал життя кожного,

хто обирає лікарську професію.

М.І. Пирогов

Хірургія – це один із основних розділів клінічної медицини, що вивчає хвороби та ушкодження, для діагностики і лікування яких використовуються методи та прийоми, об’єднані єдиним терміном – хірургічна операція.

У перекладі з грецької хірургія («cher» – рука, «ergon» – дія) означає рукодія, ремесло. Раніше хірурги не були лікарями. Їх, що займалися нижчим, ручним ремеслом, лікарі не допускали у свою касту. Пройшло багато часу, поки хірургія, переборовши багато труднощів і перешкод, була визнана наукою, а хірурги перестали бути тільки «рукодіями». Поступово виділилася каста лікарів, які сконцентрували в собі народний досвід лікування, збагатили його науковими знаннями своєї епохи, ставши власниками мистецтва лікувати внутрішні хвороби. Хоча термін «хірургія» означає рукодія, сучасний хірург повинен працювати не тільки руками. Він має бути, насамперед, освіченим, вміти розпізнавати багато захворювань як у своєї, так і в ряді суміжних ділянок. Сучасні хірурги ясно усвідомили і зрозуміли, що операція, тобто сама «рукодія», – тільки епізод у житті хворого, у складному плані його лікування, оскільки хірургу варто приділяти належну увагу хворому як у доопераційному, так і в післяопераційному періоді, визначати показання і протипоказання до операції.

Наприклад, деякі люди хворіють на геморой. Це таке захворювання, коли в людини на ділянці заднього проходу розширюються венозні вузли, які викликають у хворого ряд

неприємних відчуттів, що заважають йому жити і працювати. Наявність такого захворювання в звичайних умовах само по собі є показанням до операції, особливо, якщо ця хвороба супроводжується частими кровотечами. Але уявимо собі хворого гемороєм, що страждає одночасно гіпертонією, тобто хворобою, що характеризується підвищенням кров'яного тиску і також викликає ряд інших, дуже неприємних відчуттів і страждань. Якщо докладно розпитати хворого, то в деяких випадках гемороїдальна кровотеча, що з'являється час від часу, полегшує його важкий стан, обумовлений гіпертонією: зменшуються головні болі, поліпшується загальний стан, самопочуття, працездатність. Якщо оперувати такого хворого, то знищення умов, що сприяють періодичному невеликому кровопусканню з організму, зменшення його високого кров'яного тиску, можуть значно погіршити стан хворого і створити погрозу його життю. Зрозуміло, що при перерахованих умовах у даний момент мається явне протипоказання до проведення оперативного втручання з приводу геморою. Варто пам'ятати, що потрібно строго ставити показання до операції, розраховувати сили хворого з вагою оперативного втручання. Вчасно зупинити підняту для оперативного втручання руку не менша заслуга, ніж цією же мистецькою рукою зробити блискучу операцію.

Однак сучасний хірург – це не тільки і не стільки маніпулятор, що працює руками, скільки фахівець, який має значний масив спеціальних знань та умінь, володіє складною медичною технікою, яка застосовується як на діагностичному етапі, так і на різних етапах лікування, в тому числі і хірургічного.

Повернемося до визначення нашої дисципліни. Загальна хірургія вивчає загальні питання хірургії. Ми повинні довідатися, що таке запальний процес, пухлина з хірургічної точки зору, навчитися розуміти хірургічний патологічний процес, особливості його виникнення і розвитку, розпізнавати його, а також вивчати принципи профілактики і лікувального впливу на цей процес.

Сюди ж входять елементи пропедевтики, оскільки ми маємо

навчити вас прийомам обстеження хірургічного хворого, навичкам хірургічної роботи: надання першої допомоги, накладання пов'язок, правила поводження в хірургічних умовах тощо.

З перших кроків у клініці ви повинні запам'ятати одну дуже важливу ангіому, що повинна стати для вас непорушною істиною на все життя: лікар узагалі, а хірург зокрема лікує не хворобу, а хворого. Не можна лікувати перелом ноги, а лікують хворого Іванова, з переломом ноги. А в цього хворого є цілий ряд особливостей, відмінних від хворого Петрова з таким же переломом ноги.

Кілька слів про працю хірурга. Цим питанням у свій час займався професор Хесин. Він висловив такі думки: якщо раніше вважалося, що розумова праця полягає, головним чином, у витраті енергії мозку і нервів, а фізична пов'язана з роботою мускулів, то для сучасних уявлень стомлення при фізичній праці обумовлюється не стільки стомленням м'язів, скільки стомленням нервів, центральної нервової системи.

Якщо проаналізувати працю хірурга, то ми повинні визначити такі особливості: напруга нервової системи; фізична стомлюваність; особливості санітарних умов (вдихання парів наркотичних речовин, випарів газів і т.п.); небезпека ушкоджень і зараження і особливість розпорядку роботи (виклики по ночах для надання екстреної допомоги, добові чергування і т.п.). До цього варто ще додати стан напруги хірурга у зв'язку з важким післяопераційним періодом у деяких хворих, переживання, пов'язані з невдалими результатами операцій або смертю деяких хворих тощо.

Якими ж якостями повинен володіти хірург? Відомий хірург Купер говорив: «Сучасний хірург повинен мати «жіночу руку, орлине око і левине серце».

Хірург, звичайно, не повинен бути жорстоким ні в якому разі. Жорстокість і лікування – поняття, що взаємно виключають один одного. Хірург має любити свого хворого. Важко уявити собі хірурга, який уночі не відвідує свого важкого хворого, який, приходячи ранком