Література

1. Антисуржик // За ред. О.Сербенської.- Львів.,1994.- С. 54.

2. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови.- К., 1994.

Тема 6. Лексико-фразеологічні норми

1. Значення слова.

2. Багатозначність слів.

3. Пароніми.

4. Омоніми. Синоними. Антоніми.

5. Фразеологічність.

Література

1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови.-К.,1972.-402 с.

2. Кононенко П.П. Українська мова. Посібник для вступників до вузів.- К., 1990.

3. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник.-К.,1990.

Короткий зміст теми

1. Лексика - це словниковий склад мови і розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад. Лексика кожної мови являє собою чітко упорядковану систему слів, а їх групування відображає різні підходи до вивчення словникового складу мови. Найважливішою ознакою слів є їх називна функція. У значенні слова відображаються предмети, явища, ознаки, дії, які існують реально або тільки в уяві людини. Лексичне значення слова - це його інутрішнє значення, зміст, закріплений досвідом народу. У лексичному значенні лова відображається не просто реальний предмет, явище тощо, а сукупність загальних істотних ознак цілого класу предметів і явищ, про який склалося поняття, назване відповідним словом.

Так, наприклад, слово машина у своєму значенні відбиває найістотнішу ознаку всіх предметів, які працюють на основі перетворення одного виду енергії на іншу (автомобіль, літак, молотарка та ін.).

Лексичне значення властиве повнозначним словам - іменникам, прикметникам, числівникам, займенникам, дієсловам, прислівникам. Службові слова своє значення самостійно не виражають, разом із повнозначними словами виконують певну граматичну роль у побудові словосполучень і речень.

2. У конкретному вжитку слово завжди однозначне. Наприклад, у реченні “У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко)” слово “шлях” означає “доля”. В іншому випадку слово шлях означає поняття “смуга землі”, призначена для їзди та ходіння: “Ой, три шляхи широкії докупи зійшлися...”(Нар. тв.). А ще слово “шлях”, називаючи предмет, може виражати напрям руху: Кинутий камінь під діянням ваги відхиляється від прямолінійного шляху і падає на землю, описуючи криву лінію (Із кн.”Цікава фізика”). Отже, слово “шлях” може виражати кілька понять, тобто має кілька значень; воно належить до багатозначних слів. Багатозначним слово стає тоді, коли різні його значення стають відомими всім, або майже всім, хто володіє певною мовою.

Слова можуть мати два, три і більше значень.

Багатозначність у слові розвивається поступово у процесі розвитку мови. У багатозначних словах одне із значень називається прямим. Пряме значення слова є його основним значенням, або первинним. У багатозначному слові основне його значення загальновідоме, воно виявляється і поза контекстом.

Іноді значення проявляються лише в контексті.

Непряме значення слова називається переносним. Переносні значення можуть виникати внаслідок переосмислення прямого значення. Наприклад: Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Шевч.).

3. Слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням, називаються омонімами. Наприклад: Лава - вид меблів для сидіння; лава - розплавлена маса, що виливається з вулканів; лава - великий вибій у шахті.

Певну складність для правильного сприймання іншомовних текстів становлять так звані міжмовні омоніми - слова, що в різних мовах звучать однаково, або дуже подібно, проте мають неоднакове значення. Порівняйте, наприклад, значення деяких однозначних слів:

У російський мові: В українській мові:

луна - місяць луна - ?хо

час? - годинник часи - времена

шар - куля шар - слой

облик - обличчя облік - учет

Синоніми - це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками у його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

Такі слова поєднуються в синонімічний ряд. Найуживаніше зі стилістичного боку нейтральне слово синонімічного ряду називається стрижневим словом, або домінантою. Так у синонімічному ряду: обовязково, неодмінно, конче, доконче, напевно, безсумнівно - найуживанішим і стилістично нейтральним є слово “обовязково”.

Слова з протилежним значенням називаються антонімами: далекий - близький, добре - погано, день - ніч.

4. У лексичному складі української мови є ще й пароніми - слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням, наприклад: адресат - адресант, еміграція - імміграція, афект - ефект, розбещений - розпещений, талан - талант.

Переважно паронімічними відношеннями поєднуються два слова. Виділяються такі групи паронімів:

1) синонімічні (капля - крапля, барабанити - тарабанити);

2) антонімічні (еволюція - революція, прогрес - регрес);

3) за семантичною близькістю (криваво - кровно, проносити - приносити);

4) за однією тематичною групою (кіготь - ніготь, кіш - ківш).

Пароніми, як і омоніми, використовуються в сучасній українській мові для створення словесної гри та каламбурів, а також як засоби забезпечення музичної фрази.

5. Інтерференція - це проникнення фонетичних, граматичних або семантичних елементів однієї мови в іншу, які викликають порушення прийнятої норми. Інтерференція відбувається переважно тоді, коли мови споріднені, культура й досвід, що асаціюється з мовами, подібні. чим більше подібності в значеннях і в процесах утворення, тим більше може виникнути помилок.

У результаті історичної долі на території України роками насаджувалися мови близьких її сусідів - Росії та Польщі. Внаслідок цього на території України вживаються русизми та полонізми, наприклад: стірати замість прати, дєвочкі замість дівчата, пятна замість плями, тера замість тепер, прецінь замість адже чи проте, букарти замість діти та ін.

6. Фразеологією 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів, і 2) сукупність усіх фразеолоогізмів у мові.

Стійкі словосполучення лексично неподільні, а тому в ряді випадків близькі за значенням до окремих повнозначних слів. Наприклад, клювати носом (дрімати), дивитись крізь пальці (не помічати). До фразеологізмів також належать народні прислівя, приказки, влучні вислови видатних осіб (крилаті слова), усталені звороти типу: мати на увазі, брати участь.

Різними були й залишилися джерела української фразеології:

1) Переважна більшість фразеологізмів походить з народної мови: дати гарбуза, піймати облизня, виносити сміття з хати.

2) Фразеологія збагачується за рахунок влучних висловів видатних осіб: Борітеся - поборете (Шевч.); Бути чи не бути? (Шекспір)

3) До фразеологізмів належать деякі професійно-технічні за походженням вислови: грати першу скрипку ( з мовлення артистів), куди голка, туди й нитка ( з мовлення кравців), де тонко, там рветься (з мовлення ткачів).

4) Здобуттям фразеології стали вислови античних часів, у тому числі біблійні: крокодилові сльози (фальшиве співчуття), альфа й омега (початок і кінець), берегти як зіницю ока.

5) Фразеологізмами стають переклади іншомовних ідіом (стійких зворотів мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле): бути не у своїй тарілці (з фр.), дивитися крізь пальці(з нім.).

Доречно вжиті фразеологічні сполучення слів є важливими засобами мовної образності й виразності, вони впливають на читача або слухача, допомагають виразніше передавати думку, роблять розповідь яскравішою, надають мові емоційного забарвлення.