Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»

Душенко Ігор Анатолійович

Психологічна підготовка волейболістів

Курсова робота з методики волейболу

Керівник курсової роботи

Костромцов С.В.

Курсова робота студентки Душенко І.А.

допускається до захисту

Рішення циклової комісії від ______________, протокол №___

Голова циклової комісії _________________ Ліщина Є.Є.

Лебедин - 2012

Зміст:

Вступ ……………………………………………………………………………..	3
Розділ І. психологічна підготовка волейболістів ………….	10
Розділ ІІ. Загальна психологічна підготовка ………………….	14
Виховання морально-вольових якостей особистості спортсмена…………………………………………………	14
Розвиток процесів сприйняття……………………………	17
Сприйняття рухів…………………………………………	20
Спеціалізовані сприйняття ………………………………	22
Розділ ІІІ. особливості Психологічної підготовки до змагань. …………………………………………………………..	27
Висновки …………………………………………………………………………	32
Список використаних джерел……………..……………………………………	33
Додатки ………………………………………………………………………….	36

Вступ

Актуальність. Завдяки медицині, фізіології й психології гравцям у волейбол можна досягти максимальних результатів. І, незважаючи на це, сьогодні український волейбол не в змозі встигнути за світовою елітою. Ми не виправдуємо це тим, що пішли на заслужений відпочинок гравці світового класу, що молоді ще не "доросли" до їхнього рівня, що волейболісти типу Р. Яковлєва в нас на Україні ще не народилися. Ми замислюємося над цим, спостерігаючи успіхи волейболу в Італії, Югославії. На одному з чемпіонатів світу гравці збірної Югославії заслужено завоювали золоті медалі, перемігши відносно молоду команду. Не можна сказати, що їхній шлях до заповітного золота був легким. Вони повинні були вести боротьбу в багатьох виснажливих зустрічах з п'яти партій. Не можна, однозначно говорити, що вони були підготовлені кращим образом, з технічного й тактичного, а також фізичного погляду. Деякі команди прийшли навіть із новими тактичними елементами (які, однак, у жодному з випадків не зробили істотного впливу на результат зустрічі), але тільки Югославській команді в кінцевій фазі гри завжди вдавалося вплинути на результат зустрічі у свою користь.

На наш погляд, це - результат цілеспрямованої, базованої на науковій основі довголітньої підготовки, що характеризується правильним сполученням фізичної, техніко-тактичної й самої головне, психологічної підготовки. Досягнення максимального результату залежить не тільки від якісної техніко-тактичної й фізичної підготовки, в основному, воно залежить від психологічного стану гравця або команди в дану хвилину. Здається, сьогодні на світових чемпіонатах з 12 практично рівних, виграє та команда, у якої добре поставлені не тільки техніко-тактична й фізична підготовка, але й психологічна. Цій стороні питання у волейболі в наш час приділяється недостатньо уваги. Це видно й у колективній думці тренерського складу волейбольних команд вищої й суперліги, що ставлять на перше місце фізичну підготовку 62%, технічну на друге - 36%.

Психологічна підготовка — рівноцінний компонент усього навчально-тренувального процесу. Її умовно поділяють на загальну психологічну підготовку та психологічну підготовку до змагання (гри). Завданням психологічної підготовки є формування дисциплінованості, наполегливості, завзятості, працелюбності, впевненості в своїх силах, здібності до максимального вияву своїх можливостей, сміливості, рішучості, волі до перемоги.

Вона найбільше проявляється в напружених відповідальних іграх. Крім усього іншого, тренери вказують на її тривалість. Підготовчий період повинен бути досить тривалим (2-4 місяця); цілеспрямованим, спокійним, без нервових стресів. От на це й треба нинішньому тренерському складу звернути увагу. У цей час, дійсно, основний період підготовки дуже важкий не тільки з фізичного, але й психічного погляду. Тому в підготовчому періоді гравці повинні випробовувати невелике психічне навантаження, щоб труднощі довгих змагань вони могли перебороти без зривів, що негативно позначаються на результатах ігор, особливо в їхньому кінці.

Мета роботи: указати на деякі аспекти психологічної підготовки, що у цей час у тренувальному процесі не менш важлива, чим техніко-тактична або фізична підготовка. Часті випадки, коли план тренування, складений тренерами на майбутній період, вони не здатні виконати, хоча по досвіду попередніх років він, власне кажучи, не змінився. Відбулися зміни тільки у вимогах пропонованих до тактичної й фізичної підготовки, що необхідно для росту результативності всієї команди. У тренувальний процес включене відпрацьовування багатьох нових, складніших ігрових варіантів відповідно до технічних вимог, пропонованими команді високого класу.

Тренер робить вибір ігрових варіантів для відпрацьовування, відповідно до концепції команди, технічної зрілості й фізичних даних окремих гравців. Ігрові варіанти, залежно від їхнього характеру можуть бути атакуючі й оборонні (захисні). При відпрацьовуванні варіанта атаки для досягнення бажаного результату повинен спрацьовуватися й відповідний варіант захисту.

Ігрові варіанти по труднощам діляться на прості й складні. До простих відносяться ті, в яких бере участь один, два гравці, при складних варіантах - 3-4 гравця.

Прості ігрові варіанти атаки:

• нападаючий удар з низкою й короткою передачею і його модифікацією,

• нападаючий удар з низкою й довгою передачею із країв сітки і його модифікація;

• нападаючий удар з високої передачі із країв сітки. Складні ігрові варіанти атаки:

• нападаючий удар з низької схованої короткої передачі з обох країв сітки і його модифікація

• "хрест" (низька схована коротка передача);

• нападаючий удар через гравця, що набігає, і його модифікація.

• нападаючий удар гравця задньої лінії.

Відпрацьовування простих ігрових варіантів у дуже короткий час здійснить будь-яка команда гарного класу. У тренувальному, процесі ми рекомендуємо систематично повторювати всі прості ігрові варіанти; тому що зроблене володіння ними створює передумови для успішного оволодіння складними ігровими комбінаціями, особливо при зміні складу гравців.

Часто можна спостерігати, що команда під час тренувань володіє простим варіантом, але у важливій зустрічі в критичні моменти вона не здатна його ефективно використати. Це - своєрідний сигнал того, що тренер не застосовував правильний підхід при його відпрацьовуванні. Необхідно на самому початку відпрацьовувати простий варіант без захисту й з точної першої передачі.

В умовах підготовки, що моделюють змагальну діяльність, ми продовжуємо вдосконалювати ігрові варіанти, застосовуючи цільову настанову з боку тренера. Інтерес гравців росте, тому що вони змушені самостійно приймати рішення, знаходячи вихід зі сформованої ситуації, застосовуючи різні способи для того, щоб атакуючий варіант був ефективним проти наявного захисту. Таке відпрацьовування вимагає довгострокового й систематичного повторення, щоб гравці звикли знаходити варіант у всіх можливих ситуаціях. Цим самим ми одночасно розвиваємо тактичне мислення окремих гравців. Відпрацьовування виробляється доти, поки гравці не почнуть реагувати на виниклу ситуацію правильним вибором паса, удару й т.п. у такий спосіб щоб був гарантований ефект варіанта проти сконцентрованого захисту.

Після такого відпрацьовування в гравців повинна спостерігатися певна задоволеність. Вони знають, що впораються з будь-якою ігровою ситуацією й можлива невдача їх не залякає - вони й далі з успіхом будуть застосовувати відпрацьований атакуючий варіант й у важкій зустрічі. Вони доведуть до досконалості взаєморозуміння, будуть точно знати, як товариш по команді реагує на певну ситуацію, і у випадку неправильної реалізації гарного задуму одним із гравців, який допустив помилку, правильно реагують і намагаються виправити ситуацію без нервового зриву.

Така команда робить враження психічно врівноваженого колективу, що дає можливість при зустрічах з великим навантаженням на психіку показати максимальний результат.

Аналогічно рекомендується тренерам застосовувати це при відпрацьовуванні складних ігрових варіантів. Це вимагає великого терпіння від гравців і тренера, тому що тут бере участь вся команда. Тренер повинен дуже чуйно відгукуватись на найменші відхилення в психічному стані окремих гравців, (особливо сполучних), щоб через зрив в одного зі членів команди не порушити успішну реалізацію всього плану. Незосередженість, відсутність інтересу, емоційна неуважність порушують роботу, і, після декількох невдалих повторень, вона губить зміст. Крім того, після такого невдалого тренування поганий психічний стан може передаватися й іншим психічно менш стійким гравцям, команда губить колективну волю до боротьби, смак до гри; фактично не висмикує напруги у важкій зустрічі, що веде до програшу навіть слабкому в технічному й фізичному відношенні суперникові.

Якщо тренер виявляє, що хтось із гравців перебуває в поганому психічному стані, він повинен при відпрацьовуванні ігрового варіанта поставити перед ним менш складні завдання, або взагалі звільнити його від тренування. Перед заняттями необхідно створити гарний настрій у команді. Ми рекомендуємо під час тренування в самому її початку зайняти гравців різними вправами розважального характеру (елементи футболу, баскетболу, гандболу, гра у волейбол без м'яча із вказівкою зони атаки й т.д.), у виконанні яких їхня психіка частково стабілізується. Можна використати й різні змагання на швидкість, спритність і т.п. Після таких вправ відпрацьовування складного ігрового варіанта йде більш успішно. Оскільки тренування складного ігрового варіанта висуває більші вимоги до психіки, таке відпрацьовування необхідно робити не більше 1-2 разів у тиждень, щоб була збережена певна пропорційність у фізичній, техніко-тактичній і психологічній підготовці. Якщо відпрацьовування складних ігрових варіантів буде вироблятися частіше, то в остаточному підсумку це грозить небезпекою викликати в команді небажання грати в складній зустрічі. Тому, можна порекомендувати тренерам дуже уважно підбирати нові варіанти й прагнути їх включати в тренування таким чином, щоб команда могла досконало відробити спочатку один, а потім другий варіант. Якщо ця система не буде дотримана, психічний стан команди буде низьким, що може привести до погіршення спортивної форми всієї команди. Це закономірно, тому що гравець у такому тренувальному процесі не одержує гарної бази. Поступово він переконується в тім, що він ще не володіє комплексом основних елементів, а йому вже доводиться відпрацьовувати нові. У результаті губиться впевненість у своїх силах, гравець із небажанням тренується, легко дратується й сердиться на товаришів по команді.

Найчастіше така реакція спостерігається в команді при зміні тренера або певної частини гравців команди. Команда володіє вміннями, ігровими наробітками, але під керівництвом нового тренера вона починає розучувати інші, дуже близькі по ефективності. Спочатку це відпрацьовування йде успішно, але при безперервному відпрацьовуванні все нових варіантів за короткий проміжок часу команда психічно утомлюється. Тому необхідно, щоб тренер, приступаючи до роботи в команді добре ознайомився із уже проведеною роботою й зі сформованою структурою тренувань. Поступові зміни, перебудови варто проводити дуже обережно й не поспішаючи. Особливу увагу варто приділяти команді, що повинна виступати у відповідальних змаганнях, тому що повторний програш робить негативну дія на психіку гравців. У цьому випадку криза наступає значно швидше, ніж у команди, що не має психічних травм.

Якщо в команді по згаданих причинах буде спостерігатися погіршення спортивної форми, то на певний час доцільно змінити зміст тренування (тобто включити в неї прості елементи, якими команда добре володіє), відмовитися від відпрацьовування складних ігрових варіантів, що викликають більше психічне навантаження всієї команди, збільшити повторення простих варіантів, де є передумова для гарного їхнього виконання, що приносить команді впевненість, у собі. Ми рекомендуємо частіше робити переключення команди за рахунок самої гри, або інших видів спорту, приділити більше уваги загальрозвиваючим вправам. Непогано зіграти кілька підготовчих зустрічей зі слабкими суперниками, вибрати ігрові й змагальні форми вправ. Таким способом можна досить швидко вивести команду із психічного стану.

Часто трапляється, що тренер не розпізнає дійсну причину, що викликала погіршення спортивної форми. Невідпрацьовані нові ігрові варіанти викликають у нього побоювання напередодні змагань. Він підвищує інтенсивність тренування, тим самим даючи неправильне навантаження гравцям і вводячи команду в довгострокову кризу. Зростаюча нервозність гравців викликає розгубленість тренера. Сварки гравців, небажання тренуватися проявляються в такій мері, що приводять до відходу з команди або тренера, або декількох гравців.

Гіпотеза:покращення психологічної підготовки напряму залежить від

Об’єкт роботи:волейболісти у перед змагальний період.

Предмет роботи:психологічна підготовка спеціалістів.

Завдання роботи:

• пяснити роль психлогічної підготовки волейболістів узагальний та передзмаганий періоди;

• визначити роль виховання морально-вольових якостей особистості спортсмена у загальній психологічній підготовці волейболістів:;

• розкрити питання виховання вольових якостей у даному виді спорту в перед змагальний та загальний періоди підготовки;

• показати вплив розвитку таких психічних процесів, як сприйняття, увага, мислення, пам’ять, уява для загальнї психологічної підготовки волейболістів;

• проаналізувати роль сприйняття рухів у роботі в загальний період

• пояснити особливості та роль розвитку здібностей управляти своїми емоціями у волейболістів у обидва періоди тренувань;

• розкрити психологічну підготовку до змагань та її роль у загальній підготовці волейболістів.

Розділ І. Психологічна підготовка волейболістів

В умовах зростаючої тенденції зростання конкурентоздатності команд в сучасному волейболі роль психологічної підготовки стає пріоритетною для досягнення перемоги над суперником. Спостереження показують, що результат змагань з волейболу визначається в значною мірою психологічними факторами. Чим відповідальніші змагання, тим напруженіше спортивна боротьба і тим більше значення набуває психологічний стан спортсменів.

У волейболі безліч прикладів, коли всупереч всім прогнозам, заснованим на оцінці фізичної, технічної і тактичної підготовленості гравців, виграє відносно слабка команда. Пояснюють же це, як правило, психологічними чинниками. Високий емоційний підйом, бажання перемогти нерідко призводять до перемоги над більш сильним супротивником, який недооцінює суперника і вступає з ним у боротьбу в стані меншої готовності.

Специфіка певного виду спорту накладає відбиток на розвиток тих чи інших сторін психіки людини та її сприйняття: уваги, пам'яті, мислення, уяви, емоцій, морально-вольових якостей. Так рішучість і сміливість, наприклад, автогонщика якісно відрізняються від рішучості та сміливості волейболіста. Відповідно, для того щоб визначити і уточнити коло завдань та їх зміст в психологічній підготовці волейболістів, необхідно вивчити психологічні особливості їх діяльності. Знання цих особливостей допоможе цілеспрямовано і планомірно виховувати ті психічні якості волейболістів, які необхідні для успішного виступу в змаганнях.

Відомо, що волейбол як спортивна гра характеризується великою емоційною насиченістю. Психологічні особливості діяльності волейболіста визначаються характером ігрових дій, об'єктивними особливостями змагальної боротьби. За допомогою апаратури, кінозйомки та інших об'єктивних методів реєстрації дійсності волейболістів фахівці зуміли охарактеризувати деякі тимчасові параметри ігрових дій. Так, швидкість польоту м'яча при нападаючому ударі дорівнює 20-30 м / с, при подачах - 12-15 м / с, час передачі для нападаючого удару (друга передача), так само 1,10-1,40 с, а прострільної передачі м / с - 0,60-0,70 с, час прийому подачі - 1,40-1,50 с, прийом нападаючого удару - 0,35-0,45 с. Блокування здійснюється за 2,00-2,05 с, причому в три етапи:

1. розпізнавання дій противника і визначення зони, де необхідно ставити блок - 0,30-0,50 с,

2. переміщення в зону блокування - 1 ,00-1, 15 с,

3. стрибок і винос рук над сіткою - 0,4-0,50 сек.

Основні рухові дії волейболістів - це швидкі переміщення, стрибки, кидки при прийомі м'яча. Виконання їх пов'язане з певним ризиком і вимагає від гравців сміливості і самовладання. Всі дії характеризуються мінливістю в процесі гри. На тренуваннях волейболістам доводиться опановувати цілою системою рухових навичок, які складаються з великої кількості прийомів захисту і нападу. Складність ігрових дій полягає і в тому, що цей арсенал технічних прийомів припадає застосовувати в різних сполученнях і в умовах, що вимагають від гравця винятковою точності і диференційованості рухів, швидкого переключення з одних форм рухів на інші, зовсім інші за ритмом, швидкості і характеру.

Аналіз дій волейболістів показує, що у висококваліфікованих спортсменів ігрові навички настільки високо автоматизовані, що ті дії, які, здавалося б, повинні були будуватися по типу складної реакції, будуються за типом простої. Раптовість, блискавичність і точність дій у волейболі викликають необхідність розвивати у гравців швидкість реакції, а також швидкість рухів, які пов'язані з високою швидкістю польоту м'яча.

Під впливом тренування у гравців до мінімуму зводяться такі складові частини латентного періоду реакції, як моменти розрізнення, впізнавання і особливо вибору дій, за рахунок вироблення відповідного динамічного стереотипу.

Але у волейболі не можна довірятися тільки одній швидкості реакції. Удосконалюючи її, необхідно виробляти вміння передбачати можливі ігрові моменти.

Майже всі дії волейболістів відбуваються на основі зорових сприймань. Уміння бачити ситуацію і переміщення гравців на майданчику, безперервний рух м'яча, а також уміння швидко орієнтуватися в складних умовах - найважливіші якості волейболістів, які пред'являють дуже високі вимоги до обсягу поля зору гравців і точності їх окоміру.

Тактичні дії у волейболі вкрай різноманітні. Створення ситуацій, в яких є найкраща можливість для здійснення заздалегідь задуманих прийомів, маскування власних намірів і дій - все це висуває високі вимоги до мислення волейболістів. Тактичне мислення волейболіста має свої специфічні особливості. В процесі виконання того чи іншого технічного прийому воно включено в саму дію, невіддільне від нього і пов'язано не тільки з відшуканням правильного тактичного ходу, але і з його реалізацією. Так, приймаючи м'яч після нападаючого удару противника, волейболіст повинен миттєво оцінити сформовану ситуацію, спланувати свої дії, прийняти найбільш правильне в даний момент рішення і реалізувати його в швидкому і точному прийомі, тобто мислення носить дієвий характер. Інша особливість є в тому, що в групових діях мислення носить наглядно-образний характер, що вимагає високого розвитку просторових і тимчасових уявлень, оперативності в оцінці ситуації і ухваленні рішення.

Швидкий темп гри, її тривалість, напруженість змагальної боротьби, постійна готовність до виконання відповідних дій, велика відповідальність за кожну дію, особливо в присутності великої кількості бурно реагуючих глядачів, визначають насиченість гри різноманітними емоціями, одні з яких надають позитивний вплив, інші - негативний.

Емоційний стан волейболістів весь час коливається в процесі гри в залежності від ходу поєдинку і нерідко доходить до стадії афекту або повної апатії. Вірогідно, цим можна пояснити такі перепади у грі команди, як виграш однієї партії, наприклад, з рахунком 25:12 і програш наступної з таким же рахунком. Цей бурхливий емоційний стан або стан самозаспокоєності відразу ж негативно позначається на якості технічних прийомів і тактичних дій волейболістів.

Волейбол висуває великі вимоги до психічних якостей спортсмена. При рівній технічній й тактичній майстерності перемагає команда, гравці якої виявляють велику волю до перемоги. У процесі навчально-тренувальної роботи і змагань перед спортсменами виникає велика кількість об'єктивних і суб'єктивних труднощів, подолання яких вимагає різних вольових якостей.

Волейбол - колективна гра, і успішність дій досягається колективними зусиллями всіх членів команди. Завдання та дії кожного спортсмена диктуються виконуваними їм функціями, але підпорядковані загальним завданням колективу. Такі поняття, як взаємозв'язок, взаємозалежність, взаємодія, взаєморозуміння, взаємостраховка не тільки визначають ступінь зіграності окремих гравців, ланок і всієї команди в цілому, а й характеризують моральні якості спортсменів: взаємодопомогу, товариську підтримку, відчуття колективізму .

Слід зазначити, що при побудові процесу психологічної підготовки необхідно виходити з двох взаємопов’язаних завдань:

- Вдосконалення загальних психічних якостей;

- Психологічна підготовка до конкретних змагань.