Проблемні, пошукові завдання для поглибленого вивчення теми:

1. Історик Н.Полонська-Василенко про значення ЗУНР писала: «За цей короткий, глибоко трагічний період своєї історії – 1918-1919 рр. – ЗУНР дала багато прикладів національної солідарності та розуміння державних інтересів».

Які факти дозволили історикові зробити такий висновок? Чи згодні Ви з такою оцінкою значення ЗУНР? Чому?

2. Історик І.Лисяк-Рудницький писав, що: «Галичина 1918-1919 років – єдиний у новітній історії приклад українського державного правопорядку».

Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

Чи можна подібний висновок зробити щодо УНР? Чому? Аргументуйте свою відповідь.

3. Чому, незважаючи на те, що 13-й президента США Вільсона проголошував, що відновлена Польська держава має охоплювати тільки польські землі, до її складу було включено Галичину?

4. Із листа мешканки Києва до голови РНК України: «Виселяють людей на вулицю, не дозволяючи брати речей. Знаю багатьох, котрі були на вашому боці, бо петлюрівці чинили тут страхіття, але тепер більшовики чинять ще гірші».

1. Визначте приблизну дату цього листа.

2. Про що він свідчить?

5. Газета «Правда» писала: «…Загони Махна являють собою переконливу силу. Про них говорять як про непереможну армію».

З’ясуйте приблизний час появи газети.

На підставі яких фактів «Правда» робила такий висновок? Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

6. Чому письменник О.Гончар назвав Н.Махна «Шамілем степів»?

7. Київська газета «Известия» 29 серпня 1919 р., напередодні вигнання більшовиків із Києва, опублікувала список 127 розстріляних «у порядку червоного терору» у відповідь на «масові розстріли робітників і комуністів у місцевостях, захоплених Денікіним і Петлюрою».

1. Про що свідчить наведений факт?

2. Хто, по-Вашому, відповідальний за розпалену тоді братовбивчу війну?

8. Історик І.Лисяк-Рудницький відзначав: «Це не випадковість, що під час громадянської війни селянський анархізм, який представляв Нестор Махно, знайшов багато прихильників саме на півдні. Участь півдня в національному русі була відносно незначною».

1. Чому «селянський анархізм» знайшов поширення на півдні України?

2. Чи згодні Ви з істориком, що це була «не випадковість»? Чому?

9. Англійський історик Е.Карр, характеризуючи червоний терор, пише: «Сутність терору в тому, що він мав… характер. Він добирав своїх жертв не на підставі певних злочинів, а на підставі…»

Заповніть пропуски в тексті.

10. В 1919 р. на території України у військових діях брали участь шість різних армій. Назвіть їх і дайте кожній коротку характеристику.

11. А.Денікін писав: «Петлюрівці можуть або бути нейтральними – тоді вони повинні негайно скласти зброю і розійтися по своїх домівках, або приєднатися до нас, визнавши наші гасла. Якщо петлюрівці не виконають цих умов, то їх слід вважати такими ж супротивниками, як і більшовиків. Разом з тим я вказував на необхідність дружнього ставлення до галичан, щоб позбавити їх залежності від Петлюри».

1. Які гасла повинен був визнати С.Петлюра?

2. У чому полягає сутність розходжень між «галичанами» та С.Петлюрою?

3. Як цей текст характеризує А.Денікіна та його політику?

12. Чому А.Денікін говорив, що Ю.Пілсудський украв у нього перемогу?

13. Британський міністр У.Черчилль у телеграмі А.Денікіну наприкінці серпня 1919 р. закликав його виявити максимальний такт стосовно українського руху і «йти наскільки можливо, назустріч сепаратистським прагненням».

1. Чим було продиктовано таку позицію У.Черчилля?

2. Якою була реакція на цей заклик А.Денікіна? Аргументуйте свою відповідь.

14. Французький письменник А.Дерош: «Безперечно, у 1920 році вояки Петлюри, ставши разом із вояками Пілсудського проти Червоної армії, захистили безпеку змученої після Першої світової війни Центральної та Західної Європи, якій уже загрожував більшовизм. Цей подвиг заслуговує на окремий спомин».

1. Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

2. Як Ви ставитесь у зв’язку з твердженням А.Дороша до думки про «зраду» С.Петлюри, який уклав союз із поляками – ворогами українців?

15. С.Петлюра так пояснював свій союз із Польщею: «Ми повинні пройти через етап польсько-українського порозуміння, щоб вистояти перед Москвою, а посилання на історію взаємин Польщі та України – не аргумент політики!»

Чи вважаєте Ви переконливими докази С.Петлюри на користь союзу з Польщею? Чому?

16. Коли, у зв’язку з якими подіями й чому В.Винниченко сказав: «Бути комуністом і українцем водночас неможливо»?

Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

17. Із наказу перед вступом до Польщі М.Тухачевського: «Бійці робітничої революції! Спрямуйте свої погляди на захід! На заході вирішується доля світової революції. Через трупи білої Польщі лежить шлях до світової пожежі. На багнетах понесімо щастя і мир трудящому людству. На захід!»

1. Як цей наказ співвідноситься з більшовицькою революційною теорією?

2. Яким був підсумок радянсько-польської війни?

18. Улітку 1920 р. М.Грушевський, перебуваючи за кордоном, писав: «Об’єктивні дані, реальні умови українського життя, спадок царської Росії не дають можливості будувати українське життя без примирення, без порозуміння з Росією. Облишивши марнославство, ми повинні шукати взаємо порозуміння, доброзичливі стосунки з нею, навіть ціною певних поступок, або інакше не зійдемо з нинішньої мертвої точки».

Під впливом яких подій М.Грушевський міг дійти такого висновку? Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

19. Ознайомтеся з різними точками зору на Варшавський договір С.Петлюри та Ю.Пілсудського.

    1. М.Грушевський називав цей договір «авантюрою», а С.Петлюру – «зрадником, який віддав УНР реакційній європейській буржуазії».

    2. З висновків польських та українських істориків на конференції «Поляки та українці у 1918-1948 рр.: складні питання» (1994 р.): «Політика Юзефа Пілсудського мала на меті підтримати ідею незалежності України. Укладений 1920 р. союз…мав антибільшовицьку спрямованість і відображував збіг інтересів обох народів, що боролися за свою незалежність. Цей союз не був зумовлений прагненням підкорити Україну».

Який із поглядів видається Вам правильним? Чому?

20. Історик І.Лисяк-Рудницький: «Якщо змогли зберегти свою незалежність Фінляндія й мініатюрні балтійські республіки, розташовані перед ворітьми Петрограда, то хіба не мусила вистояти кілька мільйонна Україна з її гігантськими ресурсами?» Дайте відповідь авторові цих рядків.

21. Американський історик Д.Адамс розглядає Українську революцію 1917-1920 рр. як велику селянську Жакерію без чітко окреслених політичних вимог.

Чи згодні Ви з таким твердженням? Чому?

22. У листопаді 1997 р. виповнилось 80 років від часу проголошення УНР. На сторінках газети «День» (22 листопада 1997 р.) про значення цієї події розмірковували:

    1. І.Дзюба, академік НАНУ: «Хронологічно нинішня держава є наступницею УНР. А конституційно, ідейно й духовно – не є».

    2. В.Чорновіл, лідер Руху: «…Керівники УНР були набагато більш патріотичними, ніж нинішнє державне керівництво. Їм незалежність не звалилася на голову… Вони йшли до неї складним шляхом – через автономію, федералізм… - до справді незалежної, справді народної республіки».

    3. П.Симоненко, лідер КПУ: «Радянська Україна повністю відповідає інтересам народу, а УНР, незважаючи на всі гасла і заклики до соціалістичної розбудови, до соціалізму, інтереси більшості свого народу не захищала».

Візьміть участь у дискусії, висловіть й аргументуйте свою думку.

23. Визначте причини поразки національно-визвольної боротьби, виходячи з наступних висловлювань:

    1. В.Винниченко: «Українці не зрозуміли наглядної лекції історії: вони розщепили суспільну зброю на дві половини – на соціальну і національну, вибрали останню й почали нею боротися проти національної. Через те вони зразу ж одірвалися від своїх працюючих мас і були дощенту розбиті. Але й переможці-більшовики зробили таку саме помилку: вони також розщепили єдину зброю на дві половини й вибрали тільки соціальну. Це на якийсь час дало їм перемогу, але зараз же й поразку».

    2. Сучасний історик П.Панченко наголошує, що події тих років «коментуються як боротьба національних сил України, зокрема, в особі Центральної Ради з більшовицькою Росією. Здається, такий підхід є далеким від науковості. Домінуючою в подіях, які почалися в 1917 р., була соціальна основа. Й урок для Незалежної України випливає з подій того часу такий, чи зуміє вона забезпечити соціальний захист населення».

    3. М.Грушевський на підставі уроків історії, власного досвіду попереджав, що дуже небезпечно, «улегшуючи завдання держави», зневажати соціальні проблеми, інакше це неминуче призведе до «внутрішньої гангрени українського життя й нового вибуху соціального більшовизму».

Чи здійснилися мрії лідерів національного руху 1917-1920рр. у сьогоднішній Україні?

Література:

1. Алексєєв Ю.М., Вертегел А.Т., Даниленко В.М. Історія України: хронологія основних подій. - К., 1995.

2. Багалій Д.І. Нарис історії України. - К., 1994.

3. Баран В.К., Грицак Я.Й., Ісаєвич Я.Д. та ін. Історія України. – Львів, 1996.

4. Бердник А.Н., Макагонов В.В., Рубан В.В. История: Учебное пособие для поступающих в вузы Украины. Ч. II. Всеобщая история ХХ века. – Харьков: НКУПЦ «Интеллект-Эко», ХГУ, 1992.г.

5. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Академія», 2001.

6. Бойко О. Історія України: Тести. Запитання. Завдання. – К., 1998.

7. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 рр. – К., 1994.

8. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.

9. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України. – К., 1993.

10. Братко-Кутинський О.А. Феномен України. – К., 1995.

11. Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гурій О.І. та ін. Історія України. – К., 1997.

12. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Непринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. – К., 1996.

13. Винниченко В.К. Відродження нації. Ч.1-3. – К,. 1990.

14. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., «Криниця», 1991.

15. Гайдуков Л.Ф., Крушинський В.Ю. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. - К.: Либідь, 1992.

16. Гелей С.Д. та ін. Історія України (тести, завдання, відповіді). – Львів, 2002.

17. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

18. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації. – К., 1996.

19. Гайдуков Л.Ф., Крушинський В.Ю. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. - К.: Либідь, 1992.

20. Гелей С.Д. та ін. Історія України (тести, завдання, відповіді). – Львів, 2002.

21. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

22. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації. – К., 1996.

23. Дашкевич Я. Перегук віків: Три погляди на минуле й сучасне України // Україна: Наука і культура. – К., 1993.

24. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Т.1, 2. – К., 1991.

25. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. – Т. 2. – К.: Дніпрова хвиля, 1991.

26. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1998.

27. Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1992.

28. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1994.

29. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник. – К., 2001.

30. Дашкевич Я. Перегук віків: Три погляди на минуле й сучасне України // Україна: Наука і культура. – К., 1993.

31. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Т.1, 2. – К., 1991.

32. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. – Т. 2. – К.: Дніпрова хвиля, 1991.

33. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1998.

34. Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1992.

35. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1994.

36. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник. – К., 2001.

37. Історія України під ред. В.Смолія. – К., 2003.

38. Історія України під ред. Ю.Зайцева. – Львів, 2003.

39. Історія України: нове бачення: у 2 т. / Під ред.. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1995.

40. Історія України: Навчальний посібник для 11 кл. середньої загальноосвітньої школи / Авт.-упоряд.: В.П.Шевчук та ін. – Запоріжжя: Прем’єр, 2000.

41. Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. / І.Войцеховська та ін. – К., 1995.

42. Історія української культури / За заг. ред.. І.Крип’якевича. – К., 1994.

43. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Історія України. – К., 1992.

44. Коваль М.В. Україна. 1929-1945 рр. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995.

45. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К.: Україна, 1996.

46. Кульчицький С.В., Коваль М.В., Лебедєва Ю.Г. Історія України: Підручник для 10 кл. середньої школи – К.: Освіта, 1998.

47. Кульчицький С., Ганжа О. Хрестоматія з історії України. Посібник для 10 класу. – К.: Освіта, 1998.

48. Мегре В. Новая цивилизация. Ч.1. – Ростов н/Д.: «Проф. - Пресс», 2004.

49. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.

50. Незалежність України: історичні витоки та перспективи. - К., 1997.

51. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

52. Петлюра С. Народе український: вибрані статті, листи, документи. – Харків: Лівий берег, 1992.

53. Підкова І.З., Шуст Р.М. Довідник з історії України. Т. I – К.: Ґенеза, 1993.

54. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997.

55. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. – Т.1, 2. – К., 1995.

56. Рубльов О.С. Історія України. 11 клас. – К., 2001.

57. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання (1917-1921 рр.). – К., 1999.

58. Сарбей В.Г. Національне відродження України. – К., 1999.

59. Рубльов О.С. Історія України. 11 клас. – К., 2001.

60. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання (1917-1921 рр.). – К., 1999.

61. Сарбей В.Г. Національне відродження України. – К., 1999.

62. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1994.

63. Сторінки історії України: ХХ століття: Посіб. Для вчителя / за ред.. С.В. Кульчицького. К.: Освіта, 1992.

64. Татаринов М.В., Воропаева В.В., Власенко О.В. История Украины и всемирная история ХХ века. – Харьков: Ранок, 2000.

65. Телещук С.О. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. – К., 1996.

66. Турченко Ф.Г. Новейшая история Украины. Ч. I.: Учеб. Для 10 кл. сред. шк. - К.: Ґенеза, 1998.

67. Турченко Ф.Г. Новейшая история Украины. Ч. ІI.: Учеб. Для 11 кл. сред. шк. - К.: Генеза, 2001.

68. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. – К., 1999.

69. Українська державність у ХХ ст.: Історико-політичний аналіз / О.Дергачов та ін. – К., 1996.

70. Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні.: у 3-х кн. – К., 1994.

71. Турченко Ф.Г. Новейшая история Украины. Ч. ІI.: Учеб. Для 11 кл. сред. шк. - К.: Генеза, 2001.

72. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. – К., 1999.

73. Українська державність у ХХ ст.: Історико-політичний аналіз / О.Дергачов та ін. – К., 1996.

74. Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні.: у 3-х кн. – К., 1994.

75. Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.): Навч. посібник для 10 кл. середньої шк. – К.: Ґенеза, 1998.

76. Чайковський А., Шевченко В. Історія України. – К., 2001.

77. Шараф І.Ф. 100 видатних імен України. – К., 1999.

78. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999.

79. Щедрина И.Э. История Украины в схемах и таблицах. 10-11 кл. Учебное пособие.- Х.: «Академия», 2003.

Тема семінару: