1.17.Графічне зображення інтонації розповідного речення
Графічне зображення і позначення висотного та фразоакцентного компонентів інтонації можна здійснювати поза текстом (за системою Л. Армстронг — І. Уорд) чи у самому тексті (за системою Р. Кінгдона). Для графічного зображення і позначення інтонації поза текстом використовують такі знаки:
· для позначення ненаголошеного складу;
— для позначення наголошеного чи напівнаголошеного складу, вимовленого рівним тоном;
͡ для позначення останнього наголошеного складу, вимовленого спадним тоном;
͜ для позначення останнього наголошеного складу, вимовленого висхідним тоном.
Знаки записують на певній висоті між двома горизонтальними лініями, які позначають нижню й верхню границі діапазону голосу.
Перший наголошений склад, який називають тактом (see), вимовляються найвищим рівним тоном, що в тонограмі позначається горизонтальною рискою посередині або трохи вище середини між верхньою й нижньою лініями. Ненаголошені склади перед першим наголошеним (передтакт) поступово підвищуються до нього або вимовляються низьким рівним тоном і позначаються крапками над нижньою лінією або по висхідній лінії до першого наголошеного складу. Останній наголошений склад (ядро) вимовляється низьким спадним тоном (pen), що характеризує даний комунікативний тип речення. Склади між першим (тактом) і останнім наголошеним складом (ядром), які називають шкалою, поступово понижуються до рівня останнього наголошеного. Ненаголошені та напівнаголошені склади після ядра (заядерні склади) вимовляються низьким рівним тоном і позначаються відповідно крапками і горизонтальними рисками над нижньою лінією.
Короткі паузи всередині речення позначаються однією вертикальною лінією( ),а більш тривалі, які звичайно бувають в кінці речень,— двома вертикальними лініями(
|| ).
В такому зображенні інтонації поза текстом знаки показують наголос, висоту і напрямок руху голосового тону кожного складу. Для позначення висотного і фразоакцентного компонентів інтонації в текстах використовують іншу систему знаків, за якою в неемфатичному мовленні знак [ꞌ] угорі перед складом показує, що даний склад наголошений, знак [ˌ] внизу позначає напівнаголошений склад, [ˋ] — наголошений склад, вимовлений високим спадним тоном, [ˊ] — наголошений склад, вимовлений високим висхідним тоном, [ ̖] — наголошений склад, вимовлений низьким спадним тоном, [ˏ ] — наголошений склад, вимовлений низьким висхідним тоном. Ненаголошені склади не мають ніяких позначень. Отже, інтонацію наведених вище речень у тексті буде позначено так: My 'pen is in my ̖desk. I ̖need it.
Пояснення до тексту з граматики
1.18.Просте речення
Просте речення англійської мови містить в собі, як правило, підмет і присудок. Для української мови це не так характерно:
Ви знаєте його? — Так, знаю. Yes, I do.
Хто знає його?—Я. I do.
Речення, що складається лише з головних членів, називається простим непошнреним: It is big.
Речення, в якому крім головних є й другорядні члени, називається простим поширеним: My desk is big — просте поширене речення (my — означення).