2.09.Відмінювання дієслова have у теперішньому неозначеному часі.

Дієслово have у третій особі однини теперішнього (неозначеного) часу має форму has. В інших особах однини й множини вживається форма have. Речення з дієсловом have (мати) перекладаються так: I have a bag.— Я маю портфель, або У мене є портфель. Не has a bag.— Він має портфель, або У нього є портфель.

2.10.Поняття про артикль. Неозначений артикль

В англійській мові формальною ознакою іменника, яка виділяє його як частину мови, є артикль — службове слово, що вживається як ознака іменників для вираження їх означеності або неозначеності. Відповідно до цього в англійській мові є два артиклі: означений і неозначений.

Іменник часто можна визначити як частину мови лише завдяки артиклю: round— круглий (прикметник), a round — коло (іменник); spell — писати (називати) по буквах (дієслово), a spell — враження (іменник). Артикль тут виконує граматичну функцію.

Самі артиклі самостійного значення не мають, але іменникам вони надають певного значення. Так, неозначений артикль показує, що іменник, перед яким він стоїть, означає предмет, який відноситься до класу однорідних з ним предметів, що він є одним з ряду йому подібних, що його індивідуальні особливості в даному разі до уваги не беруться. Наприклад, у реченні I need a pen — неозначений артикль перед іменником pen означає, що мається на увазі будь-яка ручка. Якщо перед іменником стоїть присвійний, вказівний займенник чи заперечна частка по, то артикль не вживається: It is a pen. It is my pen. Pete has a hat. It is his hat. I have no hat.

Неозначений артикль має дві форми: а і an. Форма а вживається перед словом, що починається приголосною, форма an — перед словом, що починається голосною. I have а pen. Pete has an apple ([ən'ӕpl] — яблуко).

Артикль завжди стоїть перед іменником, до якого він відноситься. Якщо перед іменником стоїть один або декілька прикметників, то артикль ставиться перед першим із них: He has a nib. He has a little nib. He has a bad little nib.

Неозначений артикль a (an) завжди ненаголошений, a тому вимовляється [ə] ([ən]).

Неозначений артикль походить від староанглійського числівника один, а тому й вживається він лише перед іменниками, які піддаються переліку.

2.11. Наказова форма дієслова. Порядок слів у наказовому реченні

В англійській мові наказова форма дієслова для 2-ї особи однини співпадає з наказовою формою для 2-ї особи множини і з інфінітивом: take — брати; Таке! Бери! (Беріть!).

У наказових реченнях підмет (особу, до якої звертаються) звичайно опускають, тобто мають на увазі, але не називають у реченні. Тому перше місце в наказовому реченні займає присудок, а далі — такий же порядок слів, як і в розповідному реченні: Take a pen. Spell а.

Питання для самоконтролю

• Як відмінюється дієслово have у теперішньому часі?

• Що таке артикль?

• Які функції виконує неозначений артикль?

• Які іменники можуть вживатися з неозначеним артиклем, а які — ні?

• Які форми має неозначений артикль?

• Яке місце в реченні займає артикль?

• Як утворюється наказова форма дієслова для 2-ї особи однини та множини?

• Який порядок слів у наказовому реченні?

SECTION З

Фонетика: 3.01—06. Фонеми [ʊ], [оʊ], [ɒ], [u:], [r], [w]. 3.07. Правила читання о, оо, r, еа, w, с, s, у. 3.08. Суцільна вимова приголосних звуків. 3.09. Інтонація звертання. 3.10. Редукція голосних.

Граматика: 3.11. Відмінювання дієслів у теперішньому неозначеному часі.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНЕМ

3.01 Фонема [ʊ]— лабіалізований короткий ненапружений голосний заднього просунутого вперед ряду високого піднесення широкої різновидності.

При вимовлянні звука [ʊ] губи округлені, але не випнуті. Задня спинка язика піднесена до м’якого піднебіння. При вимовлянні українського [у] губи випнуті, язик підноситься трохи вище, ніж при [ʊ].

Потренуйтесь у вимовлянні звука [ʊ], стежачи за тим, щоб він був коротким і щоб губи при вимові його не випинались.

3.02.Фонема [оʊ] — дифтонг, ядром якого є звук [о] — лабіалізований голосний заднього просунутого вперед ряду середнього піднесення вузької різновидності.

При вимовлянні ядра [о] губи округлені менше, ніж при українському [о], і майже не випнуті. Рот відкритий менше, ніж при українському [о].

Після вимовляння ядра [о] язик відходить назад і вгору розкриття рота зменшується, губи ще більше округлені, але не випнуті. При такому положенні органів мовлення вимовляємо глайд [ʊ]— послаблений звук, настільки короткий, що він навіть не встигає оформитись в чіткий звук [ʊ].

Потренуйтесь у вимовлянні дифтонга [оʊ], дотримуючись, характерних для нього рис.

3.03.Фонема [ɒ]— лабіалізований короткий ненапружений голосний глибокого заднього ряду низького піднесення широкої різновидності.

При вимовлянні звука [ɒ] нижня щелепа значно опущена, губи округлені, але не випнуті. Задня спинка язика трохи піднесена.

При вимовлянні українського [о] нижня щелепа опускається менше, язик підноситься дещо більше, губи, округлені і випнуті; утворюють значно менший і кругліший отвір, ніж при [ɒ]. За звучанням англійський звук [ɒ] займає приблизно проміжне положення між українськими [о] і [а].

Слід пам’ятати, що [ɒ] дуже короткий звук, він натає англійському мовленню специфічного колориту, його не можна підміняти українськими [о] або [а].

3.04. Фонема [u:] — лабіалізований довгий напружений голосний глибокого заднього ряду високого піднесення вузької різновидності. При вимовлянні звука [u: ] губи значно округлені, але майже не випнуті. Задня спинка язика під несена до м’якого піднебіння більше, ніж при [ʊ]. Порівняно з [ʊ] звук [u:] більш високого піднесення і відсунутого назад ряду, губи більш округлені.

Потренуйтесь у вимовлянні звука [u:], пам’ятаючи про те, що [u:], як і всі англійські довгі голосні, звучить особливо довго в кінці слів та перед дзвінкими приголосними.

3.05 Фонема [r] — передньоязичний заальвеолярний щілинний серединний сонант.

В українській мові такого звука немає. При артикуляції українського [р] язик підводиться близько до альвеол і при проходженні повітря вібрує, ударяючись об альвеоли, що надає йому дрижачого звучання.

При артикуляції англійського [r] кінчик язика підводиться за альвеоли і тримається нерухомо. Щілина між кінчиком язика і альвеолами більша, ніж при українському [р]. При проходженні повітря кінчик язика не вібрує, а тому звук, що надходить від вібруючих голосових зв’язок, одержує забарвлення, яке за звучан ням нагадує українські [р] і [ж]. Потренуйтесь у вимовлянні звука [r]. Не підводьте язик близько до альвеол, інакше одержимо чітке [ж]. Розмір щілини між язиком і альвеолами визначайте на слух. Щоб швидше «знайти» звук [r], іноді рекомендують вимовити кілька разів український звук [p], тримаючи мізинець або олівеиь між зубами.

3.06.Фонема [w] — губно-губний задньоязичний щілинний серединний сонант.

При вимовлянні звука [w] задня спинка язика піднесена до м’якого піднебіння, напружені губи значно округлені і трохи випнуті. При такому положенні органів мовлення вимовляємо звук [ʊ]. А тепер спробуємо вимовити [v], не змінюючи положення органів мовлення, тобто не торкаючись нижньою губою верхніх зубів. Так ми одержимо якісно новий звук [w], який звучить дуже коротко.

Потренуйтесь у вимовлянні звука [w], дотримуючись характерних для нього рис.