90 Основні комунікативні вміння викладача

Комунікативні вміння викладача – це готовність педагога до професійної комунікативної діяльності. До комунікативних вмінь педагога належить: мовленнєве або вербальне спілкування, невербальне спілкування , орієнтування в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою. Педагог має вміти встановлювати професійно-педагогічний контакт, проводити самопрезентацію тощо. Мовленнєве спілкування - це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування - це передача інформації без слів, за допомогою міміки, жестів, рухів тощо. Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальних взаємовідносин між тими що спілкуються. Соціальна перцепція це розуміння людини людиною. Тож основними вміннями, якими має володіти педагог для ведення своєї діяльності є вміння ефективно говорити та слухати під час спілкування; налагоджувати комунікативний контакт із співрозмовником; спостерігати, розуміти та правильно застосовувати невербальну мову; розв’язувати конфліктні ситуації та пристосовуватися до важких людей у спілкуванні; створювати сприятливу для спілкування атмосферу, вибирати ефективний стиль спілкування у конкретній ситуації з конкретною людиною, вміння подавати себе (створювати свій імідж), привертати увагу, зацікавити партнера у спілкуванні; вміння протистояти маніпулюванню, вміння запобігати перепонам взаєморозуміння; орієнтуватися у ситуації спілкування; використовувати різні техніки асертивної поведінки; уміти зав’язувати та вести дискусію, володіти увагою слухачів; ; орієнтуватися в особливостях партнера, розуміти позиції партнера та вміти пристосовуватися до них; правильно вибирати засоби подання інформації; контролювати свою мову, жести поставу, поведінку, уміти складати та робити доповідь за будь-яких умов (часу, вікової групи, психологічної атмосфери і т.д.).

91. Особливості комунікативних вмінь керівника

Спілкування керівника – це процес передачі та одержання інформації, за рахунок чого відбувається вплив на вчинки і стан членів колективу. Тому рівень опанування спілкуванням важливий для правильної побудови відносин і взаємодії керівника з групою і кожним з її членів.

Керівник повинен знати такі основні функції спілкування: 1) інформаційну (передавання й одержання інфр.); 2) пізнавальну (активний пошук інф., вміння ї добувати); 3) управлінську (уміння впливати на людей); 4) розвиваючу (педагогічний аспект впливу на підлеглих у плані виховання в них бажаних професійних та особистісних аспектів); 5) емоційну.

Керівник використовує вербальні та невербальні засоби спілкування. Рівень розвитку, культура мовлення – це не тільки показники загальної культури керівника, але й засіб підтримання свого авторитету. Мова в її усній та письмовій формах використовується керівником як основний канал передачі співробітникам семантичної складової інформації. Змісту цілей. Задач і способів діяльності.

Опанування невербальними засобами спілкування відграє також важливу роль у передачі інформації. Керівник може довірливо наблизитися до людини чи холодно відсторонитися від неї, виражаючи своє ставлення.

Інформація є могутнім виразним засобом, вона може бути багатшою та могутнішою самого тексту. Для людей чуттєвих часто більше значення має не те, що говорять, а те, як говорять. Керівники не завжди це враховують, вважаючи, наприклад, що людина даремно образилися на звичайні , необразливі слова. Але скривдити можна не словами, не текстом. А підтекстом.

Висока культура спілкування надає керівнику впевненість, що його правильно зрозуміють. Порушуючи соціально вироблені способи спілкування, керівник вводить підлеглих у стан тривоги, невизначеності, образи й інших негативних емоцій.

Керівник може використовувати різні канали спілкування: прямий та непрямий. Прямий канал – це коли ми повідомляємо інформацію в прямому вигляді, тобто у вигляді фактів та доказів. Непрямий канал – це інформація з приводу основного повідомлення прямого каналу, яку люди здобувають самостійно.

Керівник у різних ситуаціях може використовувати різні типи спілкування: 1) функціонально –рольове - воно зд. на рівні соціальних ролей партнерів (начальник і підлеглий). 2) міжособистісне спілкування – воно будується на емоційній основі; 3) ділове спілкування – це вид міжособистісного спілкування.

Оцінити працівника – це усвідомити, чи зможе він виконувати роботу, що доручається йому, хто він. Які в нього стосунки з іншими членами робочої групи.

Спілкування керівника проходить ряд стадій: 1. Підготовка, планування, визначення місця та часу; 2. входження в контакт із партнером; 3. концентрація уваги на конкретній проблемі і розробка теми; 4. мотиваційний етап: проведення зондажу для розуміння мотивів і інтересів співрозмовника; 5. підтримка уваги, боротьба з відволіканням; 6. стадія аргументації і переконання у випадку, якщо є розбіжності в думках; 7. стадія фіксації результатів.

Керівник повинен уміти слухати.