IV. Укриття робітників і службовців в захисних спорудах.

Укриття робітників і службовців в захисних спорудах є одним із основних заходів захисту людей в надзвичайних ситуаціях.

Захисні споруди поділяються на 2 види: сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Сховища будуються в містах, а ПРУ — в сільській місцевості.

На об'єктах, що продовжують свою роботу в воєнний час сховищами повинна бути забезпечена найбільша робоча зміна підприємства. Якщо місткість існуючих сховищ недостатня, то на об'єкті планується будівництво в особливий період швидко споруджених сховищ недостатньої місткості.

При загрозі виникнення НС сховища приводяться в готовність для прийому людей.

До основних заходів приведення в готовність сховищ (ПРУ) відносяться:

• Розчистка проходів до сховища (ПРУ) і установка вказівних знаків;

• Перевірка стану аварійного виходу;

• Видалення громіздкого обладнання і матеріалів;

• Обладнання приміщень нарами, вішалками:

• Розконсервація механізмів, герметизація приміщень;

• Перевірка роботи систем життєзабезпечення (вентиляції, водопостачання, опалення, зв'язку);

• Створення запасів води і продовольства;

• Провітрювання приміщень;

• Обвалювання стін, обсипка перекриття;.

• Комплектація приладами та спеціальним майном і т.п.

Заповнення сховищ проводиться по розпорядженню начальника ЦО підприємства.

V. Медичний і біологічний захист.

На об’єктовому рівні до основних заходів цього захисту відносяться:

• Завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань - санітарних дружин, санітарних постів;

• Накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна та техніки;

• Контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

• Контроль за санітарно-гігієнічною та епідеміологічною обстановкою на об'єкті;

• Проведення екстреної та специфічної профілактики;

• Підготовка медичного персоналу об'єкту та загальне медико-санітарне навчання населення;

• Проведення санітарної обробки людей;

• Надання першої медичної та лікарняної допомоги;

• Забезпечення нормальної епідемічної обстановки.

Епідемією називають масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий час.

Осередком біологічного (бактеріологічного) ураження називають міста, населені пункти та різні об'єкти, де виникли масові захворювання людей і сільськогосподарських тварин.

Границями осередку служать границі цих міст, населених пунктів або об'єктів. Характер осередку, його розмір, тривалість дії залежить від виду збудника захворювань, метеорологічних умов, а також своєчасні і швидкісні проведення організаційних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів.

Довід ліквідації епідемічних спалахів свідчіть, що в границі біологічного ураження крупних міст повинні включатися і навколишні, примикаючи до міста, населені пункти, які зв'язані з ними єдиною господарчою діяльністю.

Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження розпорядженнями вводяться карантин або обсервація.

Карантин — це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження та ліквідації виниклих інфекційних захворювань.

Найважливіша задача карантину — недопущення поширення інфекції як в осередку ураження так і за його межами.

Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або відноситься до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа та інші.

При карантині проводяться слідуючи заходи:

1. Повна ізоляція осередку від навколишньої території, що досягається озброєним оточенням осередку, забороною виїзду з нього (пости та натуральні наряди);

2. Розгортання спеціальних пунктів, через які проводяться перевантаження прибуваючих для осередку продовольчих товарів, предметів першої необхідності та іншого майна;

3. Обмеження спілкування між окремими групами населення, заборона проведення масових заходів (припиняється навчання в учбових закладах, закриваються театри

4. Проведення ряду протиепідемічних заходів, до яких відносяться:

• виявлення хворих та підозрілих на захворювання, нагляд за ними;

• проведення термінової санітарно-гігієнічної профілактики;

• санітарна обробка населення;

• дезинфекція, дезинсекція і дератизація;

• проведення ветеринарного контролю;

• охорона інфекційних лікарень.

Обсервація встановлюється при виявленні збудників не контагіозних захворювань, тобто таких, що не передаються від хворої людини до здорової.

Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб.

Заходи обсервації:

• обмеження в'їзду і виїзду людей із зони обсервації;

• заборона вивозу майна;

• термінова профілактика вражень;

• своєчасне виявлення хворих;

• вакцинацію і санітарну обробку.

Термін обсервації та карантину визначається тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.