2.1. Інтерв’ю як спосіб презентації героя

Інтерв'ю дозволяє споживачеві інформації отримувати цю інформацію так би мовити "з перших рук", незважаючи на наявність у ньому певної долі суб'єктивізму, що характерно для газетного інтерв'ю. Позначений суб'єктивізм полягає в наступному: оформлюючи отриману інформацію у вигляді інтерв'ю і переносячи на папір те, що сказав співрозмовник, журналіст певною мірою пропускає цю інформацію через себе. І те, що виходить потім на сторінках газет у питально-відповідній формі, не є розмова, що відбулася між інтерв'юером і інтерв'юйованим у чистому вигляді. Це та ж бесіда журналіста з інтерв'юйованим, але у вже в "перекладі" інтерв'юєра.

Проте ця риса властива більшою мірою газетному інтерв'ю, коли споживач інформації читає те, що почув журналіст, але меншою - радіо і телевізійному інтерв'ю, де той же споживач інформації дістає можливість чути і бачити самому. В останньому випадку споживач інформації чує і бачить те ж, що і журналіст, тобто отримує інформацію не в "перекладі" інтерв'юера, а від того, хто є джерелом цієї інформації, її носієм. І в цьому випадку людина, безпосередньо не задіяна в процесі інтерв'ю, стає певною мірою його співучасником, оскільки він все чує і бачить, а отже, пропускає її через свою свідомість. Тут споживач інформації осмислює і "переводить" почуте і побачене відповідно до свого світогляду, світовідчуття, світобачення.

Залежно від завдання, поставленого журналістом, розрізняють інтерв'ю-думку (висловлювання з якого-небудь приводу) і інтерв'ю-факт (повідомлення про що-небудь відомому цій особі). Використовують жанр інтерв'ю лише тоді, коли інтерв'юований може сказати більше, ніж журналіст, або коли він своїм виступом підтримує яку-небудь громадську кампанію, якщо це питання знаходиться в центрі уваги безлічі людей і необхідно з'ясувати їх з'ясувати їх погляди.

Ідеальне інтерв'ю на екрані повинне виглядати як невимушена розмова двох співрозмовників, один з яких проінформований більше іншого. Виняток становлять ситуації офіційного характеру. Але просто поговорити ці люди могли б не в студії, без камер і освітлювальної апаратури. У цьому полягає деяка двоїстість телевізійного діалогу. У залежності від мети виділяють кілька типів інтерв’ю.

Подієве ( або інформаційне) телеінтерв’ю – у центрі уваги подія або факт. Такі телеінтерв’ю, як правило, мають невеликий хронометраж і можуть бути представлені в новинних випусках або підсумкових аналітичних програмах з участю гостя-експерта.

Проблемне телеінтерв’ю – бесіда будується за принципом розкриття різних кутів зору, з’ясування думок учасників розмови стосовно проблеми, що обговорюється. Це інтерв’ю-дискусія,яке має на меті виявити різні кути зору або накреслити шляхи рішення соціально значимих питань.

Портретне ( або особистісне) інтерв’ю – предметом бесіди є персона гостя. Це найпопулярніший вид телеінтерв’ю , передачі подібного роду часто виходять в ефір після вечірніх новин. В якості співбесідника ведучого запрошується цікава авторам особистість або персона, що з тих чи інших причин привернула суспільну увагу.

Інтерв'ю-анкета використовується для з'ясування думок з певного питання у різних співрозмовників. Найчастіше це серія інтерв'ю, у яких різним учасникам задається одне і те ж питання. Воно відбувається, як правило, поза студією. Співрозмовниками журналіста в цьому випадку можуть бути люди різного віку, професій. Наприклад, школяр, військовослужбовець, іноземний турист і т. Д.

У авторської програмі, головне завдання полягає у цьому, щоб інтерв'юер був цікавий співрозмовником. Інтерв'юер - окрема журналістська професія, хоча фрагменти інтерв'ю як форми журналістської праці присутні, практично переважають у всіх жанрах телевізійної журналістики: в репортажі, огляді чи коментарі тощо. Для інтерв'юера найважливішими якостями і водночас умовами успішної праці є два: вміння попередньо детально спланувати розмову з майбутнім співрозмовником та здатність до миттєвого реагування на несподівані повороти розмови.

Інтерв'юеру необхідно володіти темою (телевізійники кажуть: "бути в темі") настільки, щоб не піти на поводу у інтерв'юйованого, а зуміти м'яко і ненав'язливо наполягти на своїй лінії бесіди. Особливо важливо останнім, якщо розмова йде в прямому ефірі. Інтонації і загальна атмосфера великого інтерв'ю грають роль деколи не меншу, ніж зміст розмови. Подолати штучність, помпезність атмосфери, в якій насправді відбувається розмова (присутність камери, освітлення тощо), допомогти в подоланні співрозмовнику, встановити інтуїтивний контакт, розуміння на рівні обміну поглядами - означає створити умови для виконання завдання. Для країн пострадянського простору еталоном великого інтерв'ю є роботу Урмаса Отта, але помилки є і у нього. І одна з них, визнана самим метром, - "важничанье" перед гостем у студії.

Дмитро Гордон беручи інтерв’ю завжди пам’ятає питання, які неприємні співрозмовнику, питання, що потенційно можуть розлютити його - усе це він залишає на кінець розмови. Гордон-журналіст все робить для того, щоб журналістський текст не залежав від від картинки

Герої програми «В гостях у Дмитрия Гордона» - люди, чиї імена на слуху і про кого багато чуток - найбільші політики, бізнесмени, зірки кіно і шоу-бізнесу, а також герої, про яких читач ще не знає, розкривають таємниці свого життя, відверто розповідають про найпотаємніше. Так, героями інтерв’ю за останні півріччя стали Лідія Чащіна, Дмитро Гнатюк, Юрій Антонов, Йосиф Кобзон, Юрій Рибчинський, Володимир Літвін, Ані Лорак, Михайло Саакашвілі і т.д.

Перлина програми - це розшифрована біографія або відомої особистості , зокрема Івана Дзюби, Ксенії Собчак, Сергія Сеніна, Михайла Поплавського, Сергія Хрущова, Джуни, Євгена Кошового, Миколи Баскова, Надії Бабкіної, Ольги Аросєвої, Барбари Брильської, Ренати Літвінової та багатьох інших) або реконструкція захоплюючої події очима його іменитих учасників (прикладом подій є історія дитинства зірки, особисте життя, як розвивався бізнес, обговорення політичних проблем, епоха світу, історія рідного краю). Рідкісні фото з приватних архівів, що мають історичну цінність, які, після комп'ютерного відновлення буквально «оживають» на екрані. І, звичайно, інтригуючі інтерв'ю-екскурсії безпосередньо на місці подій.