2.2. Урбанізація
Урбаніза́ція — процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.
Характерні риси
Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29 %, а в 1990 р.— 46 %. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн. чоловік.
Друга риса — концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста звичайно повніше задовольняють духовні запити людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.
приклад: На початку XX ст. у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис, а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-"мільйонери" з населенням понад 1 млн. мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.
Рівні і темпи урбанізації
Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але основний вододіл проходить між більше і менше розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 72 %, а в країнах, що розвиваються,— 32 %. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців.
Рис. 2.6. Частка міського населення України за районами (на 1 січня 2010 року)
За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.
Процес урбанізації на території України розпочався у ХІХ столітті. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861 році та початку швидкого розвитку промисловості. Але міське населення продовжувало складати незначну частку всього населення:
Частка міського населення в 1897 р.
Волинська губернія — 7.8%
Катеринославська губернія — 11.4%
Київська губернія — 12.9%
Курська губернія — 9.3%
Подільська губернія — 7.4%
Полтавська губернія — 9.9%
Таврійська губернія — 20.0%
Харківська губернія — 14.7%
Херсонська губернія — 28.9%
Чернігівська губернія — 9.1%
Частка міського населення у 1897 - 1900 рр.
За переписом населення 1926 року в УРСР міське населення складало 5373.5 тис.(18.5%) з усього населення 29018.2 тис.
Поліський підрайон. Міське — 429.0 тис.(14.5%) Сільське — 2528.9 тис.(85.5%)
Правобережний підрайон. Міське — 1450.1 тис.(16.1%) Сільське — 7547.7 тис.(83.9%)
Лівобережний підрайон. Міське — 1117.2 тис. .(15.8%) Сільське — 5949.7 тис.(84.2%)
Степовий підрайон. Міське — 1061.6 тис.(19.1%) Сільське — 4506.7 тис.(80.9%)
Дніпропетровський підрайон. Міське — 464.0 тис.(19.4%) Сільське — 1927.1 тис.(80.6%)
Гірничопромисловий підрайон. Міське — 851.6 тис.(41.8%) Сільське — 1184.6 тис.(58.2%)
Співвідношення міського і сільського населення за даними переписів
Перепис 1926 року
міське населення 5373.6 тис.(18.5%)
сільське населення 23644.6 тис. (81.5%)
Перепис 1939 року.
міське населення 11190.4 тис.(36.2%)
сільське населення 19755.8 тис.(63.8%)
Перепис 1959 року
міське населення 19147.4 тис.(45.7%)
сільське населення 22721.6 тис.(54.3%)
Перепис 1970 року
міське населення 25688.6 тис.(54.5%)
сільське населення 21437.9 тис.(45.5%)
Перепис 1979 року
міське населення 30168.9 тис.(60.8%)
сільське населення 19440.4 тис.(39.2%)
Перепис 1989 року
міське населення 34297.2 тис.(66.7%)
сільське населення 17154.8 тис.(33.3%)
Перепис 2001 року
міське населення 32574.0 тис.(67.2%)
сільське населення 15883.0 тис. (32.8%)
Таблиця 2.2. Рівень урбанізації за областями
|
Область |
1939 |
1959 |
1983 |
1989 |
2010 |
|
АРК (+Севастополь) |
52% |
65% |
69% |
70% |
68% |
|
Вінницька |
12% |
17% |
39% |
44% |
49% |
|
Волинська |
16% |
26% |
43% |
49% |
52% |
|
Дніпропетровська |
53% |
70% |
82% |
83% |
83% |
|
Донецька |
78% |
86% |
90% |
90% |
91% |
|
Житомирська |
21% |
26% |
48% |
53% |
58% |
|
Закарпатська |
|
29% |
39% |
41% |
37% |
|
Запорізька |
39% |
57% |
73% |
76% |
77% |
|
Івано-Франківська |
23% |
23% |
40% |
42% |
43% |
|
Київська |
12% |
26% |
49% |
54% |
61% |
|
Кіровоградська |
19% |
31% |
55% |
60% |
62% |
|
Луганська |
66% |
79% |
86% |
86% |
87% |
|
Львівська |
32% |
39% |
56% |
59% |
61% |
|
Миколаївська |
27% |
39% |
63% |
66% |
68% |
|
Одеська |
38% |
47% |
64% |
66% |
67% |
|
Полтавська |
20% |
30% |
53% |
57% |
61% |
|
Рівненська |
13% |
17% |
41% |
45% |
48% |
|
Сумська |
19% |
32% |
56% |
62% |
67% |
|
Тернопільська |
14% |
17% |
35% |
41% |
44% |
|
Харківська |
53% |
62% |
77% |
79% |
80% |
|
Херсонська |
22% |
40% |
60% |
61% |
61% |
|
Хмельницька |
12% |
19% |
40% |
47% |
54% |
|
Черкаська |
14% |
23% |
48% |
53% |
56% |
|
Чернівецька |
20% |
26% |
39% |
42% |
42% |
|
Чернігівська |
16% |
23% |
48% |
53% |
62% |
|
м. Київ |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
Рис. 2.7. Середня людність сільських населених пунктів (на 1 січня 2011 року)
Рис. 2.8. Зміна чисельності населення районних центрів та міст обласного підпорядкування (за 1970 — 1989)