- •1. Первіснообщинний лад на території України. „Неолітична революція”
- •2. Становлення класового суспільства і перші держави на території України (IX ст. До н. Е. – III ст. Н. Е.)
- •1. Кіммерійці і скіфи. Давньогрецька колонізація Північного
- •2. Північне Причорномор’я у сарматську добу. Давні слов’яни.
- •3. Зародження державності у східних слов’ян в lV – іх ст.
- •1.Східні слов’яни у іv – VII ст. Антська доба.
- •2. Нарощування державотворчого потенціалу східного слов’янства у VII – IX ст.
- •3. Утворення Київської Русі. Роль варягів. Норманська теорія
- •4. Соціально-економічний та суспільно-політичний устрій Русі в х – на початку хіі ст.
- •1. Становлення та консолідація Київської держави Рюриковичів.
- •2. Розквіт Давньоруської держави. Володимир і Ярослав Мудрий.
- •3. Початки політичного розпаду Київської Русі у другій половині хі – на початку хіі ст.
- •5. Феодальна роздробленість на Русі у хіі – хііі ст.
- •6. Давньоруська держава в міжнародних відносинах X – XIII ст.
- •5. Навала Батия та її наслідки для князівств Південно-Західної Русі.
- •7. Галицько-Волинське князівство у XIII – першій половині XIV ст.
- •1.Боротьба за Галич у першій половині XIII ст. Данило Галицький.
- •2.Суперечності розвитку Галицько-Волинської держави в останній третині XIII – першій половині XIV ст.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського в середині XIV – першій половині XVI ст.
- •9. Експансія польських феодалів на українські землі. Люблінська унія.
- •10. Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі.
- •11. Боротьба українського народу проти соцiального, нацiонального та релiгiйного гноблення наприкінцi XVI ─ серединi XVII ст.
- •12. Визвольна війна під проводом б. Хмельницького середини XVII ст. Та її наслідки
- •1. Хід війни у 1648–1653 рр.
- •2. Договір з Росією та події 1654–1657 рр.
- •3. Наслідки війни.
- •13. Політичні події на українських землях у другій половині хvіі ст. “Руїна”.
- •14. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і. Мазепи
- •15. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини, Слобожанщини та
- •16. Правобережна та Західна Україна наприкінці XVII – XVIII ст.
- •17. Інкорпорація українських земель Російською та Австрійською імперіями у XVIII – на початку XIX ст.
- •1. Боротьба Росії за Північне Причорномор’я.
- •2. Розділи Речі Посполитої та перехід правобережних і західних українських земель під владу Австрії та Росії.
- •18. Наддніпрянська Україна в умовах кризи феодально-кріпосницької системи (перша половина XIX ст.)
- •19. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.
- •1. Пробудження українського національного руху. Перші речники.
- •2. Революційні події 1848 р.
- •20. Реформи 60 – 70-х рр. Хіх ст. Та особливості розвитку Наддніпрянщини у пореформений період та на початку хх ст.
- •21. Революційний та національний рух в Наддніпрянській Україні
- •22. Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •23. Суспільно-політичний розвиток Наддніпрянської України
- •24. Перша світова війна і Україна
- •1. Початок війни. Плани воюючих сторін щодо України.
- •2. Ставлення українських партійно-політичних сил до війни. Політика урядів Австро-Угорщини і Росії в українському питанні.
- •3. Хід бойових дій у 1914 – 1916 рр. Українські січові стрільці
- •25. Центральна рада та її діяльність. Боротьба Центральної ради з більшовиками за владу в Україні
- •26. Українська держава гетьмана п. Скоропадського
- •2. Політична криза восени 1918 р., падіння гетьманського режиму
- •27. Західноукраїнські землі у 1918 – 1919 рр. Зунр
- •1. Проголошення зунр. Українсько-польська війна.
- •2. Події осені 1918 р. В Північній Буковині. Румунська окупація.
- •3. Суспільно-політичне становище Закарпаття наприкінці 1918–влітку 1919 рр.
- •28. Внутрішня та зовнішня політика Директорії
- •1. Затвердження Директорії при владі, суперечності ії внутрішньої та зовнішньої політики.
- •2. Директорія в політичних реаліях 1919 р., злети і падіння.
- •3. Варшавський договір 1920 р. Та остаточна поразка Директорії
- •29. Затвердження радянської влади в Україні у 1918–1920 рр. ”Воєнний комунізм”
- •1. Боротьба за владу з Центральною радою. Радянська влада в Україні взимку – навесні 1918 р.
- •2. Встановлення радянської влади в Україні взимку – влітку 1919 р. Політика “воєнного комунізму”.
- •3. Боротьба з Денікіним. Закріплення радянської влади в Україні у 1920 р.
- •30.Соціально-економічний розвиток усрр в умовах нової економічної політики
- •1. Політична криза 1921 р. Та перехід до непу.
- •2. Неп на селі, суперечності впровадження. Голод 1921– 1923 рр.
- •3. Протиріччя відродження промисловості
- •31. Суспільно-політичне становище в усрр в 20-х рр. Створення срср. Політика “українізації”
- •20-Х рр.
- •2.Утворення срср.
- •3. Політика українізації та її протиріччя
- •32. Протиріччя соціально-економічного розвитку урср наприкінці 20-х – у 30-ті рр. “Великий перелом”
- •1. Суцільна масова колективізація та її наслідки. Голод 1932–1933 рр.
- •2. Суперечності індустріального зростання 30-х рр.
- •33. Суспільно-політичне життя урср у 30-х рр. Сталінський режим
- •1. Перші судові процеси.
- •2. Посилення репресій проти української інтелігенції у першій половині 30-х рр.
- •3. Апогей репресій. Утвердження сталінського тоталітарного режиму
- •34. Західноукраїнські землі в 20 – 30-х рр. Хх ст.
- •30-Ті рр.
- •2. Посилення українського національно-визвольного руху у Польщі в 20 – 30-ті рр.
- •3. Становище Північної Буковини у складі Румунії в 20 – 30-ті рр.
- •35. Початок Другої світової війни. Зміни в становищі західноукраїнських земель
- •1. Події у Закарпатті у 1938 –1939 рр. Карпатська Україна.
- •2. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І доля західноукраїнських земель.
- •3. Радянізація західноукраїнських земель
- •36. Початок Великої Вітчизняної війни. Окупація німецько-фашистськими військами території України. Окупаційний режим
- •1. Бойові дії на території України влітку 1941–1942 рр.
- •2. Окупаційний режим в Україні
- •37. Рух Опору в Україні
- •1. Оун і нацисти. Утворення упа і її діяльність.
- •2. Радянський партизанський рух і підпілля
- •38. Визволення території України у 1943 –1944 рр.
- •1. Звільнення України від нацистської окупації.
- •2. Ціна Перемоги
- •39. Протиріччя соціально-економічного розвитку урср у другій половині 40-х – середині 80-х рр.
- •40. Суспільно-політичне життя урср
- •41. Суспільно-політичне становище урср в середині 60-х – 80-х рр. Дисидентський рух
- •70-Х рр.
- •42. Урср у другій половині 80-х – на початку 90-х рр. Набуття незалежності
- •43. Основні тенденції соціально-економічного розвитку України наприкінці хх—на початку ххі ст.
- •44.Особливості суспільно-політичного розвитку України у 1991 – 2004 роках. Розбудова держави
- •Список рекомендованої літератури
40. Суспільно-політичне життя урср
у другій половині 40-х – на початку 60-х рр. ”Шістдесятники”
1. Західноукраїнські землі у повоєнне десятиліття, радянізація краю. Операція „Вісла”.
2. „Ждановщина” в Україні. Діяльність Л. Кагановича.
3. Процеси десталінізації українського суспільства. „Відлига”
1.У другій половині 40-х – на початку 50-х рр. в суспільно-політичному житті УРСР продовжувалися тенденції попереднього періоду. У Західній Україні завершувалися процеси радянізації краю. У березні 1946 р. у Львові відбувся цер-ковний собор, на якому була ліквідована УГКЦ. На соборі було винесено вердикт про ліквідацію Брестської церковної унії 1596 р. і повний розрив з Ватиканом, також заявлено про приєднання до Руської православної церкви. 500 тисяч населення Західної України у 1946–1948 рр. було депортовано у східні райони СРСР.У ці роки продовжувалася боротьба ОУН–УПА, яка набувала ужорсточення. Апогей припадає на1945–1946 рр., а з 1947 р. гострота збройної боротьби почала спадати. 5 березня 1950 р. загинув Головнокомандуючий УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка), а до 1952 р. УПА як масова організована сила перестала існувати. Окремі невеличкі групи УПА продовжували опір до 1956 р.
З діяльністю ОУН–УПА пов’язані події, що відбувалися у Польщі у 1947 р. У вересні 1944 р. між УРСР і Польщею укладена угода про взаємну депортацію українського і польського населення. З 1944 – 1946 рр. до Польщі переселилося близько 800 тисяч поляків, а до України – 520 тисяч українців. Це переселення було переважно примусове. На 1947 р. у Польщі залишалося 150 тисяч українців, а це була база для УПА. 12 березня 1947 р. УПА було вбито заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Свєрчевського, що стало приводом. У квітні – травні 1947 р. у Польщі була проведена операція “Вісла”, в ході якої 140 тисяч українців були насильно виселені з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя до польських районів, а загони УПА розгромлені.
2.На інших українських землях у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. теж відбувалося ужорсточення сталінського режиму в суспільно-політичному житті, особливо в сфері ідеології. У 1946–1947 рр. під час голоду, Хрущов не раз звертався до Сталіна з проханням про допомогу, але це викликало роздратування. Сталін обізвав його „сумнівним типом” і зняв з посади першого секретаря ЦК КП(б)У. У березні–грудні 1947 р. першим секретарем ЦК КП(б)У був Л. М. Каганович і саме при ньому сталінський режим найбільш ужорсточився. Почалося розгортання кампанії критики і гонінь на інтелігенцію. У вересні 1947 р. відбувся пленум Спілки радянських письменників України, на якому у виступах Л. Кагановича і О. Корнійчука були піддані жорсткій критиці М. Рильський, Ю. Яновський, А. Малишко та інші із звинуваченням у націоналізмі. Також почалися гоніння на українських істориків. На осінь 1947 р. з ініціативи Кагановича готувався пленум ЦК КП(б)У з питанням „Боротьба проти націоналізму, як головної небезпеки в КП(б)У”. По суті Каганович готував великомасштабну акцію – новий тур фізичних репресій проти інтелігенції в Україні, але у грудні 1947 р. Сталін відкликав Кагановича з України і знову повернув Хрущова, який залишався тут до 1949 р., але й після Кагановича загальний курс у сфері ідеології не змінився.
Цей курс дістав назву “ждановщина” (до 1948 р. Жданов був секретарем ЦК ВКП(б) з питань ідеології). У 1946–1948 рр. ЦК ВКП(б) схвалив ряд постанов з питань ідеології, які ЦК КП(б)У продублював. Усього за 1946–1951 рр. було видано 12 найбільш значимих постанов, серед яких: “Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української літератури”, “Про журнал сатири і гумору “Перець”, “Про журнал “Вітчизна”, ”Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення” та ін. 26 серпня 1946 р. у газеті “Правда” з`явилася стаття із звинуваченням проти О. Вишні. 2 липня 1951 р. газета “Правда” надрукувала статтю “Проти ідеологічних перекручень у літературі”, в якій був підданий критиці вірш В. Сосюри ”Любіть Україну”. Критиці і гонінням були піддані й композитори Б. Лятошинський,
М. Колесса, М. Вериківський та ін. Постраждала й наука, особливо генетика. Жертвами лисенківщини в Україні стали академік М. Гришко, професори С. Гершензон, І. Поляков, Л. Делоне та ін. Це тільки окремі факти. Сталінські репресії продовжувалися і в повоєнні роки, особливо в сфері ідеології.
3.Зміни почалися після смерті Сталіна (5 березня 1953 р.). У вищому керівництві СРСР розгорнулася боротьба за владу, до якої виявилася причетною і Україна. Мельников у 1949–1953 рр. був першим секретарем ЦК КП(б)У. У червні 1953 р. Л. Берія, який очолював органи держбезпеки, домігся звільнення Мельникова з посади, звинувативши його у порушенні принципів проведення національної політики партії. Раніше через генерала Строкача (начальника Львівського управління МВС) Мельникову стало відомо про наміри Берії поставити під таємний нагляд роботу партійних органів. Строкачу вдалося повідомити про це Хрущова. У липні 1953 р. Берію було заарештовано. Строкач став міністром внутрішніх справ України.
Після Мельникова першими секретарями ЦК КПУ були: Кириченко у 1953–1957 рр. (перший українець на цій посаді) та Підгорний у 1957–1963 рр.
З 1953–1954 рр. розпочинаються в СРСР і в УРСР процеси десталінізації – „відлига”, яка торкнулася і національно-державної сфери. Були розширені права УРСР в економічному і суспільному житті. У відання республіканських органів перейшла низка підприємств союзного підпорядкування, у республіці було створено ряд нових міністерств. Розширені були дещо й права УРСР у плануванні та бюджеті. Тобто суверенний статус УРСР дещо покращився. 10 лютого 1954 р. Верховна Рада СРСР прийняла рішення передати Крим до складу УРСР.
З 1953 р. почалася деяка демократизація суспільно-політичної системи СРСР із метою подолання крайніх проявів сталінського тоталітарного режиму, а саме припинення репресій та відновлення законності. У першу чергу почалася реабілітація репресованих, але справжнього розмаху процеси десталінізації радянського суспільства набувають після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.) та доповіді Хрущова на ньому. У липні 1956 р. у пресі з’явилося перше повідомлення про реабілітацію українських письменників В. Еллана (Блакитного), В. Чумака, І. Микитенка, які стали жертвами сталінських репресій. У Київському педагогічному інституті у 1956 р. відбувся перший в УРСР мітинг на підтримку політики десталінізації. На XXII з’їзді КПРС (у 1961 р.) вперше прозвучала правда про діяльність Л. Кагановича в Україні, а час його секретарювання названо “чорними днями для України”.
Проте політика десталінізації проводилася суперечливо, особливо з боку партійного апарату, бо об’єктивне доведення її до кінця означало б ліквідацію існуючої в СРСР політичної системи. Тому десталінізація тільки в певних межах дозволялася, а з кінця 50-х років почалося потроху її згортання і за підтримки Хрущова також. В Україні це виявилося в посиленні процесів русифікації. У 1958–1959 рр. була проведена реформа школи, за якою батькам учнів надавалося право вирішувати про мову викладання у школі. Проти цього рішуче виступили діячі української культури М. Рильський, М. Бажан, у грудні 1958 р. у газеті “Правда” опублікувавши статтю “В ім’я людини”. У лютому 1963 р. у Києві відбулася наукова конференція з питань культури української мови, в якій взяли участь близько 800 вчених і науковців. Вони схвалили резолюції із закликами до українізації громадського, освітнього і культурного життя України.
Проте у першій половині 60-х рр. посилюються консервативні тенденції в суспільно-політичному житті, а у відповідь зароджується дисидентський рух.