4.Думи про класову боротьбу,класову нерівність(«козак нетяга Фесько Ганжа Аидибер», «про наймита-чабана», «про сорочинські події 1905р.»)

Дума про Феська Ґанжу Андибера — історична дума, в якій оспівується козацька звитяга в боротьбі проти татарського і польського поневолення України. Головний герой думи — козак-нетяга Фесько Ґанжа Андибер.

У думі відбуваються гострі соціальні суперечності, що склалися в Україні в часи визвольної війни 1648—1654 рр.

На думку Михайла Грушевського у цій думі зображено події, що передували «Чорній раді», в результаті якої гетьманом був обраний Іван Брюховецький, і під іменем Феська Ґанжи Андибера у думі зображено саме Брюховецького, який виступав проти «луків-старшин» і протиставляв себе їм як носій справжніх запорозьких традицій, та агітував против старшинських кандидатів Сомка і Золотаренка.^[1] Брюховецький, будучи вмілим оратором, висунувши соціальні лозунги (зменшити податки, обмежити старшинське землеволодіння), став кандидатом на гетьманство.

У червні 1663 р. під Ніжином на Чорній раді, участь в якій брали не тільки козаки але й усі інші стани, Брюховецького було обрано гетьманом Лівобережної України. Інших претендентів на гетьманську булаву — (Сомка, Золотаренка) та їхніх прихильників було на місці заарештовано московітами й після страчено.

Історія записів

У створення цієї думи брали участь не тільки кобзарі, але й записувачі Амвросій Метлинський та Пантелеймон Куліш, які різні варіанти, записані від кобзарів Андрія Шута,Андрія Бешка та Миколи Ригоренка, звели в один текст і опублікували в 1854 та 1856 рр. В 1874 р. був зроблений запис у Павла Братиці а в 1923 р. запис був зроблемий Є. Кирилом від Павла Кулика.

Мелодія думи

Фольклорист та етнограф Климент Квітка записав мелодію думи «Козак-нетяга Феско Ґанджа Андибер» від кобзаря Павла Кулика в селі Сосниці Чернігівської області. Аналізуючи мелодію запису цієї думи, Квітка вважав, що вона могла належати до нового, ще не дослідженого шару кобзарської виконавської традиції. Це одинокий запис мелодії цієї думи.

Аналізуючи діяльність кобзаря Павла Кулика, Віктор Мішалов звернув увагу на те, що вчитель кобзаря Павла Кулика не мав цієї думи в своєму репертуарі. Це спонукало його зробити припущення, що мелодія була створена самим кобзарем на базі тексту, який він вивчив з літературного джерела. Це пояснює чому мелодія думи не характерна і не споріднена з мелодіями дум, які записали Філарет Колесса та Микола Лисенко, і чому не існує інших записів, що містять мелодію цієї думи.

Образи думи в мистецтві

Образ Феська Ґанжи Андибера відтворено в історичній повісті Д. Мордовцева «Сагайдачний», в опері радянського композитора В. Золотарьова «Фесько Андибер» (лібретто Максима Рильського), в графічних творах художника Михайла Дерегуса.

Пантелеймон Куліш у драму «Байда, князь Вишневецький» увів головний персонаж народної думи про Феська Ґанжу Андибера, де він уособлює ватажка козацької голоти в боротьбі проти козацької старшини. Іншим персонажем думи, що був використаний у цій поемі, є шинкарка Настя Горова.^[2]

Виконавці

Павло Братиця,

Павло Кулик,

Андрій Шут,

Андрій Бешко,

Микола Ригоренко

про наймита-чабана

Думу записано влітку 1927 р. від колишнього чабана Петра Голуба, 78 років, з с. Покровське, Нікопольського району, Дніпропетровської обл.

Своїм сюжетом дума близька до наймитських пісень; її варіанти відомі з публікацій 80-х років XIX ст. (див. «Таливіря», текст записано І. І. Манжурою. журн. «Киевская старина», кн. IV, 1883, стор. 907—908, а також текст думи-билини «Курта», записаної в 60-х роках XIX ст., журн. «Киевская старина», кн. VIII, 1882, стор. 385—387).

ПРО СОРОЧИНСЬКІ ПОДІЇ 1905 РОКУ.

Записано влітку 1906 р. О. Г. Сластіоном від автора думи кобзаря Михайла Кравченка. Друкується за копією запису, що зберігається в матеріалах Інституту МФЕ АН УРСР. Рядки про розправу Филоненка з повстанцями, взяті в круглі дужки, подано за зб. «Українські думи та історичні пісні», стор. 97.

В думі відповідно до історичних фактів оповідається про першу і другу каральні експедиції, які жорстоко розправилися з повсталими селянами с. Великі Сорочинці. Першу експедицію карателів з козаків очолював помічник миргородського повітового справника Барабаш, якого вбили повсталі селяни; друга, яка прибула до Великих Сорочинців у ніч з 21 на 22 грудня 1905 р., теж була з козаків і мала дві гармати; очолював її статський радник полтавської земської управи Філонов (в думі «Филоненко-полковник»). Філонов силою зібрав селян на площу біля волосного правління і під загрозою смерті поставив на коліна в глибокий сніг, примусивши людей стояти так чотири години. Філонов провів масові арешти; всю ніч на селі чинили розправу п’яні козаки, які вбили багато селян. Кобзар Кравченко, який сам потерпів від карателів, правдиво змалював це в своїй думі.

Усі люди союз собі великий мали, собі кумпанію велику ізбирали — вказівка на порівняно організований характер збройного грудневого повстання селян с. Великі Сорочинці 1905 р.

Орудія оружили — усіх людей на землю положили — поетичний домисел автора; в загоні Барабаша гармат не було.

Празник пробувати, без хліба, без солі загибати — події відбувалися перед різдвом.