На громадській роботі
Конфлікт п'єси "На громадській роботі" розвивається в двох ракурсах - соціальному й родинному. Патріотично настроєний і ґрунтовно освічений інженер Арсен Яворенко передає свої кошти на осушення болота, що займало велику територію селянських угідь, але темна затуркана маса, підбурювана місцевою заможною верхівкою, руйнує греблю, і вода заливає поля. Герой втрачає віру в народ, у можливість співпраці з ним, хоч окремі селяни (Павленко, Семен) всіляко підтримують його благородні починання. Особисте життя Яворенка руйнується - дружина Ольга легковажно зраджує його з сусіднім панком Крашевичем. Прискорюють розв'язку п'єси такі ситуації: викрадення Ольгою договору, шахрайство сільської верхівки. Розуміє і допомагає Арсенові його сестра Харита, яка теж у міру своїх сил намагається допомогти селянам - організовує дитячу хату, надає медичну допомогу.
У творі Б.Грінченко порушував і проблему перевертенства. Так, Назара Підкову, невдаху-поета, за його словами, не сприймають батьки, бо вони селяни, і він пішов шукати "образованіших людей і такого занятія, щоб мів свій талант виявить". Типологічне споріднений образ Халимона вивів драматург і в п'єсі "Нахмарило" (як, до речі, й постать Романа Сиваша в дилогії "Серед темної ночі" й "Під тихими верхами").
У фіналі твору "На громадській роботі" селяни звертаються до Яворенка з проханням їх урятувати і тепер уже висловлюють йому свою довіру. Отже, автор надіється на подальше взаемопорозуміння і спільну працю інтелігенції та народу. В цьому ракурсі драма перегукується з п'єсою "Не зрозуміли" Д.Марковича. Олександр Богун - учений агроном - віддає свою землю для користування громаді, а вирощений урожай хочуть продати з користю для села. Та через наклепи конкурентів ця справа зазнає краху. Богун, зневірившись у своїх замірах, хоче накласти на себе руки.
Розв'язка твору, як і сюжет, є красномовною ілюстрацією до назви "Не зрозуміли". Громада так і не повірила агрономові, та й сам він не знайшов шляху до селянських сердець. Серед жіночих образів виділяється Олена Іванівна, сільська вчителька і фельдшерка, яка теж прагне допомогти людям. На противагу Богунові вона вірить в успіх розпочатої справи. Можна вказати на типологічну спорідненість постатей Харити у Б.Грінченка, Олени Іванівни у Д.Марковича та Тетяни з "Конона Блискавиченка" М.Кропивницького.