3. 2. Шляхи удосконалення регулювання дільності суб’єктів комбікормового виробництва
Основними причинами нестабільної діяльності суб’єктів комбікор-мового виробництва є:
висока чутливість ринку до змін у зерновій галузі;
обмеженість доступної сировинної бази, особливо білкових компонентів та біологічно активних речовин;
відсутність у необхідних обсягах високотехнологічних виробництв;
постійне зростання витрат на виробництво комбікормової продукції;
недостатня розвиненість ринкової інфраструктури;
відсутність достатнього платоспроможного попиту.
Для ліквідації негативного впливу цих факторів та стабілізації комбікормового виробництва необхідно запровадити:
ефективний менеджмент;
власну маркетингову політику, направлену на пошук ринків збуту та сировини для виробництва комбікормів;
форми та методи управління, що грунтуються на нових інформаційних технологіях, методах математичної підтримки управлінських рішень [52].
Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. У напрму раціоналізації менеджменту особливу увагу необхідно приділяти інноваційному менеджменту, що може бути надійною гарантією необхідного рівня конкурентоспроможності підприємств.
Інноваційни процес сприяє розширенню асортименту та підвищенню яяксоті комбікомової продукції, приведенню у відповідність параметрів комбікормів і зростаючих вимог споживачів, тим самим вони є способом підпримки необхідного рівня конкурентоспроможності продукції. З другого боку, інноваційний процес відрізняється великою складністю планування та організації виробництва, що обумовлено, перш за все, його динамічністю. При цьому обсяги виробницвтва комбікормів зростають нерівномірно, економічні показники постійно змінюються.
Підприємства з виробництва комбікормів зможуть ефективно функціонувати у сучасних умовах, якщо будуть не тільки забезпечувати вимогу ринку і запити споживачів, але й активно впливати на них [51, 52].
Для адаптаціії до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах:
збереження існуючих і встановлення нових виробничих зв’язків;
розширення сегментів ринку комбікормової продукції;
пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів та збільшення обсягів реалізації.
У процесі підприємницької діяльності як виробників комбікормової так і тваринницької продукції, виникають проблеми, що потребують комплексного розв’язання і можуть бути вирішені лише зусиллями кваліфікованих спеціалістів за наявності досить великої кількості інформації та із застосуванням економіко-математичних методів.
Аналіз тендецій розвитку організаційно-управлінських функцій та принципів у функціонуванні комбікормового виробниуцтва показує, що як загальносистемні принципи дії, так і функції управлінських структур на різних ієрархічних рівнях потребують біль чіткого їх вивчення
Регулювання діяльності суб’єктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезпеченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом вбачається інтегрування комбікормових підприємств у агромислові об’єднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу на вищому.
Дану схему представлено на рисунку 3. 17.
Рис. 3. 17. Схема організаційної структури асоціаційних форм управління комбікормових підприємством [складено автором за джерелом [52]
Тільки шляхом запровадження нових методів управління на основі нових технологій, конкурентоздатних на внутрішньому та зовніщньому ринках, можна стабілізувати комбікормове виробництво та вивести його на якісно новий рівень [52].
Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції.
Це дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати:
строки рохрахунку і нижчі за ринкові ціни на комбікорми;
виробництво повнораціональних комбікормів, ефективність використання якхи у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів;
збільшенн обсягів продаж за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продцкції на давальницьких умовах із сировини споживача.
Таким чином, існує певна недосконалість діючих механізмів регулювання діяльності суб’єктів комбікормового виробництва і необхідності, у зв’язку з цим, впровадження більш ефективних. Основними напрямами такого впровадження є:
Узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької продукції. Однієюз ефективних форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії.
Розвиток інтеграційних процесів на принципах взамємного погодження інтересів із запровадженням стратегіного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю сучасних інформаційних технологій.