14. Ударение. Его типы. Интонация. Проклитики и энклитики.

Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Наголоси поділяються на логічний, фразовий, емфатичний та словесний (тактовий). Логічний наголос – виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні. (Наприклад: Я прийду сюди у вівторок. - коли саме я прийду. Я прийду сюди у вівторок. – хто саме прийде). Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі. Фразовий наголос – посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції. (Наприклад: Що ви читали сьогодні вранці?) Емфатичний наголос – емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. (Наприклад: Вона чу – до – о - ова людина!) Словесний (Тактовий) наголос буває : музикальним, динамічним і кількісним. Музикальний наголос – виділення наголошеного складу інтонацією, підвищенням основного тону. Музикальний наголос буває політонічним, коли склад може мати різні інтонації. Також існують акутований (висхідний – з лат. – «різкий») та циркумфлексний (низхідний – з лат. – «вигин»). Кількісний наголос – виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос є в мовах, де не розрізняють коротких та довгих голосних.

.Клітиками називають слова, які зберігаючи смислову самостійність , втрачають наголос і примикають до інших слів, об`єднаючись із ними спільним наголосом. Слова, які втратили наголос і приєдналися до наступних слів, називають проклітиками. Слова, які стоять після наголошених і утворюють з ними оодне фонетичне ціле називають енклітиками. Інтонація – рух, динаміка, зміна тону що супроводжує висловлювання, ритміко – мелодійний малюнок мовлення. Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

15. Лингвистический аспект изучения звуков. Понятие фонемы. Функции фонемы. Фонема и звук.

Звуки можна вивчати в фізичному (акустичному), фізіологічному (артикуляційному) та лінгвістичному аспектах. Лінгвістичний аспект розглядає функції звуків у мові. У вивченні звуків функціональний аспект є найважливішим. Щоб вивчити функції звуків їх треба зіставити і протиставити в конкретних словах. Фонема – мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць – морфем і слів. Фонема виконує дистинктивну функцію ( форморозрізнювальна і смислорозрізнювальна функція) та делімітативна функція (вказує на межі слів чи морфем). Фонема і звук – не одне й те саме. Фонема матеріалізується в звуках. Відмінність фонеми та звука: 1. Фонема – мовна одиниця, звук – мовленнєва. 2. Фонема – стала величина, звук – залежна величина. 3. Фонема – соціальне явище, звук – матеріальне. 4. Фонема – абстрактна одиниця, звук – конкретна одиниця.