Реф.экология

Міністерство освіти та науки України

Дніпропетровський національний університет им.О.Гончара

Факультет систем і засобів масової комунікації

КНР

Модульна робота

з курсу «Екологiя»

на тему:

«Система податків у природокористуванні»

виконала: ст. гр. 3Ж-12з

А. О. Ульянова

Перевірив: к.б.н., доц. Бобильов Ю.П.

Дніпропетровськ

2013

План

1.Вступ………………………………………………………………………..……3

2. Принципи визначення плати за використання природних ресурсів,її розподіл та види………………………………………………………………...4-8

3. Платежі і збори за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища та інші шкідливі впливи на довкілля………………………………………………………………………...9-12

4. Економічна природа і роль природоресурсних платежів,та ефективність контролю податкових органів за стягуванням платежів за природні ресурси………………………………………………………………………..12-17

5.Висновки……………………………………………………………………17-19

6.Список використаних джерел та літератури…………………………………20

7. Додатки…………………………………………………………………….21-22

Вступ

Мета роботи: Полягає у розгляді системи податків у природокористуванні, визначенні ролі та ефективності цієї системи. А також,в аналізі принципів формування платежів за природні ресурси,їх видів та нормативів.

Завдання: виконуючи роботу слід більш детально розібратися в особливостях побудови системи природокористування,а саме:

- Дослідити податкові механізми в системі природокористування.

- Дослідити економічну роль природоресурних платежів.

- Дослідити роль контролю за використання природних ресурсів.

Актуальність роботи:

Існування податків обумовлено потребами держави в засобах для виконання своїх важливих функцій. Проте оподаткування пов’язано з багатьма чинниками, зокрема з прямими витратами на збір податків, а також впливом оподаткування на ефективність розподілу ресурсів і справедливість використання доходів. Важливе значення набуває формування державної політики в галузі відтворення, використання та охорони природних ресурсів. Побудова раціональної системи оподаткування, встановлення платності користування природними ресурсами переслідують цілі економічного регулювання природокористування, стимулювання раціонального і комплексного використання різних видів природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, формування грошових коштів для охорони і відтворення природних ресурсів.

Податкова політика взагалі і в системі природокористування зокрема має суттєвий вплив на майбутній економічний розвиток держави. Саме її чітка визначеність, сприйняття платниками податку, об’єктивність та виваженість мають спонукати до широкого залучення інвестицій, розвитку підприємництва, забезпечення ефективного використання природоресурсного потенціалу і практичної реалізації моделі сталого розвитку держави.

Принципи визначення плати за використання природних ресурсів,її

розподіл та види

Ефективність механізму платного природокористування визначається і введенням плати за користування природними ресурсами. Для обґрунтування даного механізму можна сформулювати основні принципи визначення плати за природні ресурси. Принципи визначення плати за природні ресурси:

1. Плата за природній ресурс, використання якого приносить більший прибуток при однакових витратах має бути вищою.

2. Величина плати за природні ресурси має бути достатньо висока для стимулювання впровадження ресурсозберігаючих і еколого- безпечних технологій у виробництво.

3. Величина плати за природні ресурси має бути рівною величині витрат на відновлення і відтворення даного ресурсу.

Згідно з чинним законодавством України плата за використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів плати і лімітів їх використання. Нормативи плати визначаються з урахуванням розповсюдження природних ресурсів, їх якості, місця розташування можливого відтворення, доступності, комплексності, можливості переробки та утилізації відходів та інших факторів. Ліміти формуються виходячи з оцінки безпечності чи гранично-можливого вилучення природних ресурсів, тобто такого обсягу, який не призводить до порушення рівноваги в екосистемі.

В Україні затверджено інструкцію та відповідні офіційні методики про порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання надр і корисних копалин, рибних, водних, земельних та лісових ресурсів.

Плату за спеціальне використання природних ресурсів вносять:

- суб'єкти підприємницької діяльності, що видобувають та реалізовують їх чи використовують в своїй виробничій діяльності;

- суб'єкти підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ, що займається видобутком корисних копалин чи виробництвом певної продукції і передає їх для подальшої переробки чи реалізації.

Серед платежів за природні ресурси є два типи:

1. За право користування (вводиться на конкретній території, може бути у вигляді податку чи плати за ліцензію на користування даних ресурсів).

2. На відтворення і охорону ПР (визначення затрат на підтримання заданого рівня якості навколишнього природного середовища).

Плата природних ресурсів вноситься у вигляді спеціальних зборів, податку, орендної плати чи в інших формах передбачених законодавством. При використанні природних ресурсів у межах встановлених лімітів платежі за них відносяться на витрати виробництва і стягуються з доходу (балансовий прибуток підприємств). Платежі за понад лімітне і нераціональне використання природних ресурсів стягуються з прибутку, що залишився в розпорядженні природокористувача чи з його приватних коштів.

Розподіл платежів за користування природних ресурсів, %

Види платежів	До держ. бюджету	До обласних і місцевих бюджетів
1. За землю	30	70
2. Надра	40	60
3. За водні	80	20
4. За лісові	80	20
5. За рибні	100	-

В Україні законодавство передбачає плату за природні ресурси у вигляді таких платежів:

- плата за спеціальне використання природних ресурсів;

- плата за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок);

- плата за погіршення якості природних ресурсів.

Плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів плати і лімітів їх використання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормативи плати за спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України повинні враховувати такі характеристики природних ресурсів:

- якість;

- поширеність;

- можливість відтворення;

- доступність;

- комплексність;

- продуктивність;

- місцезнаходження;

- можливість переробки та утилізації.

В Україні за спеціальне використання природних ресурсів справляються такі платежі:

• плата за використання корисних копалин;

• плата за забір свіжої води з відкритих і закритих водних басейнів;

• плата за використання тваринних і рослинних ресурсів;

• плата за використання атмосферного повітря для виробництва продукції і послуг (з 1 січня 1995 року);

• плата за використання рекреаційних ресурсів (мінеральних вод, лікувальних грязей, лісу);

• плата за оренду об’єктів природи;

• плата за землю (земельний податок);

• компенсаційна плата за вилучення земель.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища включає плату за викиди і скиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні басейни, а також за розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та ін. виробництв. Плату за забруднення навколишнього природного середовища називають екологічним податком. Плата за погіршення якості природних ресурсів справляється з підприємств і організацій, які допустили в процесі володіння або користування ними погіршення якісних та кількісних характеристик природних об’єктів, що призвело до зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водних басейнів тощо. Близькими до платежів за природні ресурси є економічні санкції, які передбачають міру економічного покарання за порушення встановленого порядку природокористування. У зв’язку з тим, що вони виконують лише функцію стримування нераціонального природокористування, їх доцільно розглядати окремо як специфічний економіко-правовий важіль.

Економічні санкції - це сукупність економічно-правових методів впливу на виробничо-господарську та іншу діяльність юридичних і фізичних осіб з метою попередження небажаних економічних, екологічних та соціальних наслідків. У галузі природокористування економічні санкції застосовуються з метою попередження небажаних екологічних змін у навколишньому природному середовищі. Вони виконують основну функцію - попередження (стримування) безгосподарності. У галузі охорони навколишнього природного середовища економічні санкції спрямовані на попередження нераціонального використання природних ресурсів і поліпшення екологічної безпеки. Економічні санкції доцільно розглядати в тісному взаємозв’язку з екологічними стандартами, що визначають поняття і терміни в галузі охорони навколишнього природного середовища, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я людей і погіршення стану природних об’єктів, їх доцільно застосовувати у випадках, коли виробничо-господарська діяльність або бездіяльність призводить до екологічних втрат.

Необхідно мати на увазі, що в умовах ринкової економіки значне посилення економічних санкцій в галузі природокористування не завжди дає бажані результати. При застосуванні жорстких економічних санкцій бізнес стає ризикованим, а капітал переміщається в галузі, які є менш ризикованими для підприємницької діяльності. Необґрунтоване посилення економічних санкцій щодо нераціонального природокористування може негативно відбитися на всій системі матеріального виробництва, оскільки може призвести до зменшення об’ємів добування сировини для обробних галузей. В умовах ринкової економіки надають перевагу методам економічного впливу, що стимулюють охорону навколишнього середовища. Фірмам, які досягли успіхів в охороні природи і зменшенні шкідливих викидів, надається фінансова допомога (премії). На природоохоронні заходи видаються позики на пільгових умовах. Передбачаються інші пільги. Слід враховувати, що послаблення економічних санкцій в умовах відсутності досконалої ринкової інфраструктури і економічних відносин, властивих ринковій економіці, може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища і послаблення екологічної безпеки. У зв’язку з цим економічні санкції як економіко-правовий метод впливу на інтереси підприємств-виробників повинен бути постійно в полі зору економістів. Система економічних санкцій у галузі природокористування передбачає застосування таких методів економічного покарання: грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами; застосування підвищених ставок екологічного податку за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища; грошові стягнення за зниження якості природних ресурсів.

Грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами у випадках самовільної заготівлі природних ресурсів (без спеціального дозволу), неповного використання природних ресурсів (за наявності втрат у процесі добування і транспортування), пошкодження супутніх компонентів природи (рослинності, тваринного світу, землі тощо), несвоєчасного освоєння компонентів природи, відведених для використання та інших порушень.

До методів економічного покарання також належить плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища, оскільки вона виконує лише функцію економічного покарання. Водночас до них неправомірно відносити плату за лімітне забруднення навколишнього природного середовища, яку на відміну від попередньої доцільно розглядати як екологічний податок, за допомогою якого накопичуються кошти на усунення негативних наслідків нераціонального природокористування. Головна функція плати за лімітне забруднення – не покарання за нераціональне природокористування, а відшкодування екологічної шкоди, якщо така має місце в процесі виробничо-господарської діяльності, за умови, що вона здійснюється в рамках вимог екологічних стандартів. Плату за погіршення якості природних об’єктів доцільно також розглядати як метод економічного покарання за виробничо-господарську діяльність (або бездіяльність), що призводить до погіршення стану природних об’єктів. Це новий економічний важіль, що уведений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Платежі за погіршення стану природних об’єктів доцільно встановлювати на рівні еколого-економічної шкоди, що має місце в результаті зниження якості навколишнього природного середовища.

Платежі і збори за використання природних ресурсів, забруднення

навколишнього природного середовища та інші шкідливі впливи на

довкілля

Основою економічного механізму природокористування є встановлення плати за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища. Під платою розуміють грошові чи інші види відшкодування вартості благ, котрі економічні суб'єкти здійснюють за використання ресурсів, природних благ і за можливості проведення господарської діяльності. Ці інструменти є найпоширенішими у практиці функціонування економічних механізмів більшості країн. Зупинюся детальніше на характеристиці складових платного природокористування в Україні.

Платежі за використання природних ресурсів

Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів. Збори за використання природних ресурсів у межах встановлених лімітів належать до витрат виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян .

В Україні плата за використання природних ресурсів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Плата за землю. Вона справляється за одиницю площі залежно від функціонального призначення земельної ділянки. Так, за землі сільськогосподарського призначення (орні землі, косовиці, пасовища) справляється плата у розмірі 0,1 % від економічної оцінки землі у формі земельного податку (для земель під багаторічними насадженнями — 0,03 %). За використання земель населених пунктів встановлено плату у розмірі 1 %, а за вилучення земель під непрофільне використання — 5 %.

Плата за використання водних ресурсів. Загальна ставка плати складається із суми двох ставок плати:

— за використання води як природного ресурсу та формування доступних для використання водних ресурсів у системі водозабезпечення;

— забір води, її очищення та розподіл між водокористувачами у системах водоподачі.

Нормативи плати за водні ресурси диференційовані за бесейновим принципом (табл. 1). Для водокористувачів встановлюються ліміти на використання водних ресурсів. Для населення і комунального господарства ставки плати за воду нижчі, ніж для промислових підприємств. Є суттєві особливості при визначенні зборів за спеціальне водокористування для підприємств гідро-електроенергетики, вантажного транспорту, пасажирського флоту.

До нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3.

Підприємствам гідроелектроенергетики встановлено норматив плати за воду у розмірі 2,35 коп. за 100 куб. м води, пропущеної через турбіни. Для водного транспорту збори диференціюються залежно від призначення транспорту — вантажний і пасажирський: 4,20 коп. за 1 тоннаж-добу і 0,48 коп. за 1 місце-добу експлуатації відповідно. За використання води для потреб рибництва встановлені нормативи у розмірі 12,34 коп. за 100 куб. м поверхневої води і 14,84 коп. за 100 куб. м підземних вод.

Плата за використання мінеральних ресурсів. Вона включає кілька видів платежів і зборів. Об'єктом плати виступає фактичний обсяг використаних мінеральних ресурсів. У цілому плата за використання мінеральної сировини стягується за кожну одиницю видобутої мінеральної речовини, а нормативи плати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Крім того, підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин, справляють інші платежі:

— збір за видачу ліцензій на видобуток мінеральних ресурсів;

— відрахування за геологорозвідувальні роботи, якщо вони проведені за рахунок державного бюджету (справляється у % від обсягів товарної продукції);

— плата за використання підземного простору.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток мінеральної сировини, зобов'язані справляти плату на основі встановлених нормативів. Дані про основні з них наведені у табл. 2.

Плата за використання лісових ресурсів. В основі платного лісокористування закладено рентний підхід до економічного оцінювання лісових ресурсів. Воно є формою реалізації економічних відносин між власником лісу і лісокористувачами. Ставки плати за використання лісових ресурсів називають лісовою таксою. Вони враховують породу деревини, її якість, висоту і товщину деревостану, умови заготівлі й транспортування тощо і є диференційованими за лісотаксовими поясами їх в Україні два. Перший — Карпатський (тут такси на 15 % нижчі, ніж в другому поясі), другий включає всі інші ліси. Плата за лісові ресурси передбачає відшкодування затрат на відтворення лісів, інтенсифікацію лісовирощування, впровадження технологічних досягнень у практику лісокористування.

В Україні об'єкти господарювання справляють також плату за інші види природокористування, а саме за використання ресурсів тваринного і рослинного світу, за використання радіочастотного ресурсу, за випас худоби, полювання і рибальство. В цілому плата за використання природних ресурсів є дієвим інструментом економічного механізму стимулювання раціонального природокористування, але нині вона ще не досконала і потребує системної оптимізації.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища. Збори за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів належать до витрат виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Відповідно до чинного законодавства, в Україні здійснюються такі платежі за забруднення:

— платежі за викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

— платежі за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

— платежі за розміщення і складування твердих чи рідких відходів.

Плата за забруднення атмосфери справляється окремо зі стаціонарних і пересувних джерел забруднень. Об'єктами збору є фактичні обсяги викинутих у повітря полютантів, а сама плата розраховується на основі встановлених нормативів збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднень. За викиди речовин, для яких нормативи плати не встановлені, нарахування зборів проводиться на основі віднесення тих чи інших речовин до відповідного класу небезпеки. Крім того, враховують при розрахунках поправочні коефіцієнти, які відбивають господарське призначення населеного пункту, у якому здійснюються викиди,чисельність населення у ньому та інші параметри. З пересувних джерел забруднень, а переважно це транспортні засоби, плата справляється залежно від виду транспорту і типу палива, на якому працює силова установка (бензин, дизельне пальне тощо).

Плата за забруднення водних об'єктів. Вона справляється на основі нормативів збору, що стягується за скидання забруднювальних речовин у водні об'єкти. Плата за забруднення водойм, як і плата за використання водних ресурсів, диференційована за басейнами рік. При її розрахунку враховані регіональні басейнові коефіцієнти. Також при розрахунках платежів враховуються концентрації забруднювальних речовин, які скидаються.

Плата за розміщення відходів. Платежі нараховуються залежно від класу небезпеки, до яких відносять ті чи інші відходи.

Таких класів є чотири: надзвичайно небезпечні, дуже небезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні. Крім того, враховуються певні місцеві умови й обставини складування відходів — розташування об'єкта, на якому проводиться складування відходів (наближеність до населених пунктів), і екологічна відповідність сміттєзвалища вимогам екологічного законодавства.

Економічна природа і роль природоресурсних платежів,та

ефективність контролю податкових органів за стягуванням платежів за

природні ресурси

Держава в особі його повноважних органів зацікавлене в тім, щоб природні ресурси використовувалися не по-хижацькому, а більш-менш рівномірно і планомірно. Для цього служать рентні платежі за природні ресурси, ціль яких зрівняти економічні умови видобутку і керувати цими умовами. В даний час це правило складає важливу складову господарювання України.

Донедавна в літературі існувала безліч підходів до економічної оцінки природних ресурсів, але необхідність її визначення була визнана не відразу. Якийсь час широко обговорювалася концепція безкоштовності природних благ. Її автори затверджували, що, оскільки природні блага не є об'єктами купівлі-продажу, то методологічно невірно їх якось оцінювати: введення оцінки природних ресурсів у господарську практику буде гальмувати розробку корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва і т.д. Тому розроблялися родовища з високим змістом корисних копалин у руді, цілинні землі являли собою великий резерв для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжні простори тайги - для розширення лісорозробок. Витрати, що були потрібні на освоєння нових земель, на залучення в господарський оборот нових родовищ, були невеликі. Ці обставини до деякої міри були підтвердженням концепції безкоштовності природних благ. Однак вичерпання найбільш зручних родовищ, розробка яких дозволяла одержувати дешеву сировину, різке подорожчання залучення в сільськогосподарський оборот додаткової посівної площі - усе це свідчило про помилковість представлень про природні ресурси як про "дарові блага" природи. Прорахунки в економічній політиці останніх десятиліть привели до різкого падіння ефективності використання природних ресурсів, що продовжує залишатися вкрай низкою, а нерідко і зовсім не відповідає інтересам країни. У цьому зв'язку, такий інструмент, як платежі за природні ресурси повинний не тільки підвищити якісний рівень використання природних ресурсів, але й істотно поповнити бюджети різних рівнів.

Отже, платежі за користування природними ресурсами – є найважливішим компонентом економічного механізму природокористування. Чинним законодавством сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі рентного чи підходу фіксованих платежів. Платежі, що надходять, (податки) розподіляються між державним бюджетом і бюджетом конкретного суб'єкта держави в пропорціях, установлених природно-ресурсними законами. Однак прямі надходження у державний бюджет від платежів за користування природними ресурсами незначні і складають не більш 5% (без обліку акцизів) від усіх податкових доходів, що надходять, що в дуже обмеженій мері забезпечує відтворення природних ресурсів, що компенсує. Збільшення розмірів платежів за природокористування можливо тільки при зменшенні частки (величини) інших податків, тому що сумарні податки, стягнуті з природокористувачів, як правило, знаходяться на гранично високому рівні. Перш ніж оцінювати роль природоресурсних платежів у доходах бюджету, визначимо: що таке природні ресурси.

Легального визначення дається у Законі «Про охорону навколишнього середовища», відповідно до якого, природні ресурси - компонента природного середовища, природні об'єкти і природно-антропогенні об'єкти, що чи використовуються,чи можуть бути використані при здійсненні господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання та мають споживчу цінність. При цьому під використанням природних ресурсів, розуміється - експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський оборот, у тому числі усі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності.

Отже, яка ж роль природоресурсних платежів у доходах бюджету? Проаналізуємо відповідні розділи бюджету України за 2002 рік і проекту бюджету на 2003 рік.

Так у 2002 році надходження в бюджет від платежів за природні ресурси склали не менше 5% від загальної суми бюджетних засобів. Загальна оцінка впливу природно-ресурсного потенціалу країни на формування дохідної частини бюджету така: Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом. По оцінках українських учених-економістів національне багатство країни в розрахунку на душу населення складає 400 тис. дол. США, з них на потенціал природно-ресурсного комплексу приходиться 160 тис. дол. США чи 40%, що в 10 разів вище відповідного сукупного показника США і Канади. У той же час доходи держави від використання даної частини національного багатства явно недостатні. Недоотриманий рентний доход держави від використання природних ресурсів щорічно оцінюється в 40-46 млрд. дол. США.