Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Економічний факультет
Кафедра маркетингу
Реферат:
з дисципліни ,,Міжнародна економіка”
на тему: ,,Міжнародна економіка Аргентини”
Виконала:
студентка групи ЕП-08-1 Антонів М.В.
Перевірив:
ст.викл. Сокол П.І.
2011
План:
ВСТУП
1. Загальний огляд економіки Аргентини…………………………………….4
2. Внутрішнє виробництво країни…………………………………………….6
3. Зовнішньоекономічна діяльність Аргентини……………………………...11
3. Міжнародна інтеграція Аргентини………………………………………...17
4. Наслідки кризи для Аргентини………………………………………….…19
5. Відносини Аргентини і України…………………………………………...23
ВИСНОВОК
Список використаної літератури…………………………………………….26
ВСТУП
Територія – 3,2 млн. кв. км.
Населення – 37,03 млн. жителів. 85% населення має європейське походження (головним чином іспанці та італійці); міське населення країни становить 86,2%.
Столиця - Буенос-Айрес (2,7 млн. жителів, з передмістями – Великий Буенос-Айрес – понад 13 млн. жителів).
Офіційна мова - іспанська.
Національні свята - 25 травня – День Травневої революції (1810 р.), 9 липня – День незалежності (1816 р.).
Адміністративний поділ - 23 провінції і федеральна столиця Буенос-Айрес. Провінції поділяються на муніципалітети.
Президент Аргентини - Кристина Киршнер (з 2007 року)
Релігія - 92% населення - католики‚ 2% - протестанти‚ 2% - іудеї.
Середня тривалість життя населення – 73,9 років.
Рівень неписьменності – більше 4 відсотків.
ВВП на душу населення – 2 600 дол. США (2003 р.).
Грошова одиниця - песо (курс - 3 песо за 1 дол. США).
Рівень безробіття – 14,3 % (2003 р.).
Половина населення - за межею бідності.
Інфляція - 2,1 % (2003 р.).
Зовнішній борг – близько 140 млрд. дол. (2003 р.).
Загальний огляд економіки Аргентини
Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна,текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих.
В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра. В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, природний газ, електроенергія, електроніка. Основними торговими партнерами Аргентини є Бразилія, США, КНР. ВВП Аргентини — $ 306,7 млрд. Темп зростання ВВП — 0,9%. ВВП на душу населення — $7 643. Прямі закордонні інвестиції — $ 4,3 млрд.
Банківська система й валюта: Грошовою одиницею Аргентини є песо.
Керівним органом банківської системи є Центральний Банк Аргентини, головою якого є Мерседес Марко дель Понт. Основу банківської системи Аргентини становить Асоціація Банків Аргентини
Промисловість: На промислове виробництво припадає 17,5% ВВП Аргентини і 13% робочих місць (2007). На будівництво припадає 6,7 ВВП і 9,5% робочих місць (2007). Найбільшу вагу мають галузі, пов'язані з обробкою продукції сільського господарства — виробництво олії, м'яса, молока, кави, шоколаду, вина. Іншими важливими галузями є машинобудування, хімічна і металургійна промисловість. Аргентина має значні поклади нафти, головним чином у затоці Сан-Хорхе. Продукція нафтохімічної промисловості складає 20% експорту країни. Також добуваються мідь (3% експорту), золото, срібло, цинк, марганець, уран і сірка. Експорт аргентинських мінералів на 2006 рік склав 2,65 млрд. доларів.
Енергетика: Вітрогенератор у провінції Сан-Хуан. Згідно з даними 2005 року, Аргентина щороку виробляє близько 101 176 гігават на годину електричної енергії. Видобуток нафти щорічно складає 38,323 млн. м³, а природного газу — 48,738 млрд. м³.
Сільське господарство: Виноградники у провінції Сальта Аргентина має добре розвинуте сільське господарство, в структурі якого переважає тваринництво. У структурі посівних площ Аргентини провідне місце займають посіви зернових культур, серед яких головні пшениця (16-е місце у світі) і кукурудза (8-е місце у світі). Вирощують також ячмінь (20-е місце у світі), є посіви гречки і зернобобових.
Важливе місце в структурі посівів займають технічні культури, передусім, посіви бавовни (13-е місце у світі), соняшнику (3-є місце у світі), сої (2-е місце в світі), сорго (5-е місце у світі) на півночі вирощують чай (8-е місце у світі), у центральних районах — цукрові буряки, є посіви льону-довгунця (10-е місце у світі), цукрової тростини (9-е місце у світі). В Аргентині добре розвинене садівництво (за збором лимонів — 3-є місце в світі, винограду — 2-е місце у Південній Америці, слива , абрикоси , яблуко , на півночі — виноградарство (5-е місце у світі за виробництвом вина), у приміських зонах великих міст — овочівництво.
В структурі тваринництва провідною галуззю є вирощування великої рогатої худоби, переважає м'ясна спеціалізація. Скотарство сконцентроване на північному сході Аргентини. Друга галузь — це вівчарство, має м'ясо-вовняний напрямок спеціалізації і розвивається в північно-західних, західних та південних районах країни. Місцеве значення має птахівництво і свинарство, розвивається також конярство, на узбережжі відносно добре розвивається риболовля і здійснюється формування рибного та рибоконсервного комплексу.
Транспорт: Залізничний вокзал Росаріо Основний транспорт — автомобільний, морський, залізничний. Аргентина має більше 600 тисяч км асфальтованих шляхів у межах міст і 37 тисяч км поза їх межами. У країні налічується більше 8 млн. автомобілів.
Істотну роль відіграє водний транспорт — більша частина імпорту потрапляє в Аргентину водним шляхом. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів.Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і ріки Парана, Уругвай і Парагвай, що впадають у нього, утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 11 000 км.
Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 31,9 тис. км, ще 10 тис. км не використовуються. 1990 року залізниці було приватизовано, після чого вони використовуються майже виключно для вантажних перевезень.
Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно державною авіакомпанією «Aerolíneas argentinas». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни.