1. Предмет, методи і завдання рекреаційної географії.Дослідження рекреаційних проблем в сучасних умовах прискорили процес виявлення специфічного об'єкта наукового пізнання і формування на його основі предметної сутності нової географічної дисципліни - рекреаційної географії.Рекреаційна географія - галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів.Рекреаційна географія займається дослідженням територій рекреаційних систем, розробкою принципів організації рекреаційного господарства та основ рекреаційного природокористування. Територіальна рекреаційна система - це географічна система, яка складається із взаємопов'язаних підсистем: природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління і, нарешті, відпочиваючих (рекреантів), характеризується функціональною і територіальною цілісністю. Рекреаційна географія виявляє закономірності: формування, динаміки, розвитку, різноманіття, поширення територіально-рекреаційних систем (ТРС); їх морфологічної структури; територіальної диференціації та інтеграції; внутрішніх взаємозв'язків (структур), що обумовлюють цілісність ТРС; зв'язки між ТРС; взаємодії ТРС з іншими географічними системами; прогнозує: спонтанні (самовільні) і цілеспрямовані дії; розробляє: систему методів пізнання.Рекреаційна географія широко використовує такі наукові методи, як історичний, порівняльний, картографічний, аналітично-статистичний, експедиційних досліджень, математичного моделювання.

2. Характеристика основних понять рекреаційної географії: вільний час, відпочинок, рекреація, туризм.Вільний час – необхідна умова розвитку рекреаційного процесу, яка є частиною неробочого часу (вільний від виробничої діяльності час). Неробочий час складається з:

1. час поїздки на місце роботи (навчання);

2. час на задоволення особистих потреб(сон, харчування);

3. час для домашньої праці та побутових потреб;

4. час для фізичного та інтелектуального розвитку.

Відпочинок відновляє працездатність людини, знижує нервову, психічну та фізичну втому.Відпочинок – це будь-яка дія людини, не спрямована на задоволення повсякденних потреб. Рекреація – це система заходів, пов’язаних з використанням вільного часу людей, для їх оздоровчої, культурно-освітньої, спортивної діяльності на спеціальних територіях, які знаходяться поза межами їх постійного проживання. Розрізняють рекреацію: короткотермінову і тривалу.Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства

3.Класифікація рекреаційної діяльності.

Найчастіше рекреаційну діяльність виділяють в залежності від:

1. мети подорожі

2. характеру організації

3. правового статусу

4. тривалості подорожі

5. тривалості перебування в певному місці рекреанта

6. сезонності

7. характеру пересування

8. віку рекреанта

9. активності його занять тощо.

Рекреаційна діяльність поділяється на:

1. за характером використання транспортних засобів (автомобільна, автобусна, авіаційна, залізнична, теплохідна (морська, річкова, круїзна)

2. за ступенем рухливості (стаціонарна, качова)

3. за кількістю учасників (індивідуальна, групова)

4. за віковою ознакою (дитяча, доросла, змішана)

5. за характером організації (регламентована, самодіяльна)

6. за сезонністю (цілорічна сезонна)

7. за територіальною ознакою (приміська, внутрішньорайонна, міждержавна)

8. за тривалістю (короткострокова, тривала)

9. за правовим статусом (внутрішня, міжнародна)

10. за характером використання рекреаційних ресурсів (маршрутна, прогулянкова та спортивна, промислово-прогулянкова, купально-пляжна, водноспортивна, водно прогулянкова, підводне плавання, риболовна, мисливська, гірськолижна, альпіністська, натуралістична, культурно-освітня)

11. за головним мотивом рекреації (лікувальна, оздоровчо-спортивна, пізнавальна).

4. Особливості надання рекреаційно-туристських послуг.

Рекреаційно-туристське обслуговування – сукупність видів діяльності підприємств рекреаційної інфраструктури, що забезпечують задоволення потреб рекреантів при покупці та споживанні послуг і товарів під час подорожі або перебування поза місцем проживання. Задоволення потреб рекреантів носить комплексний характер і зосереджений на надання комплексного туристичного продукту.Туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше 2-х таких послуг, що реалізуються та пропонуються за визначеною ціною:

1. послуги розміщення

2. послуги перевезення

3. інші послуги (екскурсії, реалізація сувенірної продукції тощо)

Туристичний продукт охоплює 3 основні види можливих пропозицій туристичної організацій на ринку:

1. тур (комплекс різних видів туристичних послуг, з’єднаних на базі головної мети подорожі)

2. екскурсія (тур послуга, тривалістю до 24 годин у супроводі екскурсовода)

3. сувеніри.

Для зменшення мінливості РТП використовує стандартне обслуговування.

Стандартне обслуговування – комплекс обов’язкових для виконання правил обслуговування клієнтів, які покликані гарантувати встановлений рівень якості всіх виробничих операцій.Характерна риса рекреаційно-туристських послуг – нездатність до зберігання послуг:

1. встановлення диференційованих цін

2. застосування знижок

3. введення системи попереднього замовлення

4. збільшення швидкості обслуговування

5. сполучення функцій персоналу.

5. Сутність рекреаційних потреб. Їх диференціація та взаємодія.Рекреаційні потреби – це вимоги до умов відновлення сил людини. Рекр.потреби впливають на 2 аспекти рекр.діяльності:Просторова часова динаміка таТериторіальна організація. Рекр.потреби формуються під впливом груп факторів: -Соц-економічні фактори (рівень матеріального статку, рівень цін на рекр.товари та послуги, наявність вільного часу) -Демографічні (стать, вік, сімейний стан, освіта, професія, регіон проживання) -Особистісно-поведінкові (стиль життя, інтереси, стан здоров’я) -Культурні та сусп-психологічні (традиції проведення відпочинку, вплив моди на вибір окремих рекр.занять, пріорітети в системі духовних цінностей) -Ресурсно-екологічні (ресурсозабезпеченість, екологічний стан навкол.серед.) -Політичні фактори (безпека рекр.регіонів і об’єктів, відсутність тероризму, піратства) Рекр.потреби проявл.на 3 рівнях організації людей: -Сусп.потреби (потреби всього суспільства у відновленні психолог.і фіз. сил) -Групові рекр.потреби (потреби певних соц.груп населення) -Індивідуальні рекр.потреби (зміна звичайної обстановки, зняття втоми, пізнання навкол.середовища, втеча від повсякденності).

6. Методи дослідження рекр.потреб. Сутність і характеристика рекр.попиту. Методи:__Соціологічні дослідження: анкетування, інтерв’ювання населення у місці проживання населення або у рекр.-туристичній місцевості.__Розрахунково-нормативні дослідження (розрахунок граничних потреб).Рекр.попит – це сума окремих видів попиту на матеріальні блага і послуги, що представляє туристичний ринок. Структура тур.ринку розподіляється в залежності від попиту та пропозицій:Транспортні послуги, Послуги та товари, що виступають в комплексі та пов’язані з туристами, які перебувають за межами постійного проживання. Разові послуги та товари, які потрібні туристам для поточного та майбутнього перебування. При вивченні тур.попиту необхідно врахувати явище сезонності.Попит на тур.товари та послуги за останні 30 років відчув певних змін: Перехід від активного до пасивного відпочинку,Спеціалізація та індивідуалізація в попиті,Експанція виїздного туризму,Екологізація мислення споживача,Розщеплення осн.відпустки,Інтенсифікація тур.відпочинку.

7. Територіальний рекр.комплекс як основа функціонування рекр.господарства на певній території. ТРК являє собою частину ТРС і трактується як сполучення рекреаційних закладів і супутніх підприємств інфраструктури , об'єднаних тісними виробничими й економічними зв'язками , спільним використанням географічного положення , природних і економічних ресурсів території , яку цей комплекс займає . ТРК може бути різного рівня , починаючи від окремої турбази , санаторію , кемпінгу і закінчуючи окремими регіонами і навіть державами . Важливим завданням формування та функціонування ТРК є визначення структури , в якій виділяють три основних підрозділи : функціонально - галузевий , територіальний та організаційно -управлінський . Функціонально -галузева структура ТРК – це сукупність галузей та видів діяльності , що виконують певні функції , інтегровані в рамках РТК для досягнення поставлених цілей . Особливістю РТК є його територіальна цілісність . На користь даного твердження свідчить той факт , що для ефективнішого функціонування галузей , підгалузей і окремих одиниць комплексу необхідним є встановлення тісних територіальних зв'язків між ними та територіальна спільність наявних у комплексі інфраструктури , ресурсів і управління . Організаційно -управлінська структура РТК є необхідною для вирішення різноманітних проблем , пов'язаних із формуванням , функціонуванням і подальшим розвитком РТК . У залежності від функціонального призначення й рівня спеціалізації виділяють шість типів ТРК : санаторно -курортний , туристсько -оздоровчий , санаторно -туристсько -оздоровчий , мисливсько -рибальський , туристсько - оздоровчо -мисливсько -рибальський , всеохоплюючий .

8. Наукові категорії розвитку й розміщення рекреації та туризму . Етапи та стадії формування територіальних рекреаційних комплексів. Наукові категорії ТРК: Закони --- закономірності --- реалізуються у принципах --- конкретизація у факторах___ Закони – об’єктивно стійкі істотні зв’язки між явищами та елементами суспільних систем. Закономірності – своєрідний прояв дії законів, впродовж історичного періоду, тенденції їх дії в певній сфері або галузі. Принципи – своєрідні правила розвитку, що базуються на пізнанні та врахуванні закономірностей, якими керується держава на певному істор.етапі.Фактори – причини, що обумовлюють розваги та розміщення рекреантів, підприємств та закладів та формування рекр.потоків. Етапи та стадії формування територіальних рекреаційних комплексів: 1 етап . Локалізаційний . Поодиночне розміщення закладів , об 'єктів і територій рекреаційного призначення . 2 етап . Концентраційний . Зростання чисельності рекреантів та кількості рекреаційних закладів і об 'єктів , збільшення числа супутніх підприємств , формування рекреаційної спеціалізації . 3 етап . Комплексо -утворюючий ( системний ). Виділення рекреації в провідну функцію зайнятості населення , всі інші галузі – як допоміжні та супутні . Стадії формування рекреаційних комплексів : 1) регіональна або початкова ; 2) розвитку ; 3) спеціалізації ; 4) комплексна ; 5) реконструктивна

9.Сутність і функціональна модель рекреаційного природокористування.Природокористування−це основна форма взаємодії суспільства і природного середовища, яка реалізується через систему заходів,спрямованих на освоєння, використання, перетворення, відновлення і охорону природних ресурсів,і відображає зв'язки між виробництвом,населенням і оточуючим середовищем. Рекреаційне природокористування відзначається рядом специфічних особливостей:1)для споживання рек.рес споживач повинен дістатися до місця їх розташування, 2)від набору прир.рес,якими володіє територія, залежить організ.форм і видів рекр.діяльн.,3)використання раніше не задіяних у господарстві прир.компл(гірські ландшафти,печери..),4)йому притаманні комплексність,додатковість,повсюдність.Рекр.природокор-раціон.використання прир.комплексів для задоволення рекр.потреб. Воно реаліз.через комплекс заходів,пов’язаних з викор.прир.рес з метою оздоровлення людини,відновлення її фізичного та психол.самопочуття,розшир.світогляду. Рекр.природ. має 3 функціі соціальна (відпочинок,оздоровлення), економічна(відновлення робочої сили), природоохоронна. Функціональна модель природокористування концентрується навколо прир.комплексу, який є центральною підсистемою. Стан прир.комплексу виміряється площею, ємністю, навантаженням і харак-ся стійкістю,стабільністю,атрактивністю,надійністю.Функц.модель дозволяє систематизувати зв’язки та відносини між підсистемами, використовувати їх у практичній діяльності. Зв’язки між прир.комплексу з ін..підсистемами у цій моделі реаліз.через управління технологічним впливом на прир.комплекс з боку рекр.підприємств та рекр.інфраструктури.

10. Функції рекреаційного природокористування. Напрями вдосконалення природно-ресурсної бази рекреації. Інструменти охорони природи. Рекр.природ .має 3 осн.функції:соціальна(задоволення потреб у відпочинку,оздоровленні,спілкуванні), економічна(відновлення робочої сили, розвиток соц.та виробничої інфраструктури.),природоохоронна (попередження деградації рекр.комплексів).Основні підсистеми та напрями удосконалення природно-ресурсної бази: 1)управління-облік,оцінка,контроль; планування,організація; прогнозування, регулювання; 2)охорона-збереження розмаїття екосистем; попередження негативних наслідків господ.діяльн. й рекр. викор.технологій; 3) споживання-безпосереднє споживання; видалення;виявлення та вивчення; 4)перетворення-покращення властивостей; ліквідація наслідків господ.діяльн; захист від стихійних лих та лік від.їх наслідків; 5)відновлення-відновлення;створення відновлювальних умов. Ці напрями є необхідною умовою для збереження та сталого розвитку галузі. Інструменти охорони природи: 1)адміністративно-правовий-система обмежень(норм,санкцій) природокористування;2)економічний-вибір оптимального варіанта з можливих варіантів багатоцільового природокор; 3)платне природокористування-компенсація втрат при природокористуванні. Подолання суперечності між необхідністю задоволення рекр.потреб населення та охорони природи обумовило появу цих правил.

11. Рекр.дигресія,її стадії.Інструменти регулювання чисельності відпочиваючих. Рекр.дигресія-повна втрата прир.комплексами їх лікувальних, оздоровчих,пізнавальних,естетичних та ін. властивостей. Виділено 5 стадій рекр.дигресії: 1)корінні незмінені-діяльність людини не внесла змін до лісового комплексу; 2)мало змінені-рекр.вплив людини виражається у встановленні розрідженої мережі стежок,у початковій фазі руйнування підстилки; 3)помірно змінені-стежкова мережа густа,у травянистому покриві перев. світлолюбні види, з’являються лугові трави,потужність підстилки зменш; 4)сильно змінені-густа мережа стежок, незначна кількість характерних лісових видів, підстилка зустрічається фрагментовано; 5)дигресія-повна відсутність підстилки та підліску,зустріч. однолітні типи трав. Інструментами регулювання чисельності відпочиваючих виступають: •функціональне зонування рекреаційних територій; •визначення, виходячи з фізико-географічних умов місцевості, допустимого рекреаційного навантаження; •рекреаційний благоустрій території, в тому числі прокладання оптимальної мережі рекреаційних стежок; •розробка і впровадженнязаходів, спрямованих на корегування поведінки відпочиваючих у природних комплексах; •раціональна просторово-територіальна організація рекреаційних закладів

12. Рекреаційне зонування.Функціональні зони рекр.зонування. Рекреаційне зонування − процес, у ході якого ідентифікуються ділянки територій із різним призначенням для рекреаційного використання з відповідними режимами й інтенсивністю рекреаційної діяльності. Виділяють наступні функціональні зони: •заповідна зона –призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; •зона регульованої рекреації−в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; дозволяється влаштування туристських маршрутів; забороняються рубки лісу, промислове рибальство й мисливство. •зона стаціонарної рекреації−призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів. •господарська зона –проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, розташовані населені пункти, землі інших землевласників, включені до складу парку,на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

13. Характеристика рекреаційного навантаження. Р. н. – це показник безпосереднього впливу рекреантів на функціонування рекреаційного господарства на природні комплекси. Критичне р.н. – викликає незворотні зміни у природних комплексах. Гранично-допустиме р.н. – не викликає незворотніх змін у природних комплексах. Не існує чітких норм, щодо рекреаційного навантаження на ділянки ландшафту. Найбільш поширені нормативи р.н.: 1. Сосновий сухий бір – 0,5 до 0,1 люд. на га. 2. Сухі хвойні ліси – 1-2 л. на га. 3. Сухі листяні та мішані ліси – 2-3 л. на га. 4. Зволожені(широколистяні) ліси – 3-5 л. на га. 5. Сухі луки – 10-20 л. на га. 6. Луки норм. зволоження – 20-50 л. на га. 7. Акваторії для купання: - при поверхні води до 0,5 м. при проточних водоймах – 1-2 тис. л. на га; - при не проточних водоймах – 500 тис. л. на га; - акваторії для купання в морі та на річках – від 300-500 тис. л. на га; - р. н. на прибережні території завширшки до 50 м. – 1100 л. на га; 8. Акваторії для катання на човнах (2 л. на човні): - гребні судна – 2-5 л. на га; - парусні судна – 1-2 л. на га; - моторні судна – 0,5 – 1 л. на га. 9. Зона для розбивки палаток (3 л. на м.): - прибережні табори – 300 л. на га; - глибинні табори – 300 л. на км.; - територія рекреаційної забудови – 50-200 л. на га; - прибережна акваторія для рибної ловлі – 10-20 л. на га; - приміські зони відпочинку та ігрові майданчики – 80 л. на 100 м²

14. Платне природокористування як інструмент охорони природи в системі рекреаційного природокористування. Платне природокористування засноване на платі природокористування і реалізується на 2 рівнях: 1. Рівень рекреаційних підприємств, що здійснюють відрахування за користування рекр. ресурсами. 2. Споживачі, які сплачують за надання загальних та спец. рекреаційних послуг (вони виробляються з використанням природних рекр. ресурсів та територій).За постановою Кабінету міністрів України «Про надання платних послуг бюджетними установами об`єктами ПЗФ», плата передбачена за такі послуги: 1. Послуги пов`язані з забезпеченням випровадження рекреаційної діяльності на території установ ПЗФ (екскурсії маркерованими стежками; екскурсії до музеїв, на виставки, до еколого-просвітницьких центрів та ін.): - організація та проведення освітньо-виховних та природоохоронних заходів; - послуги пов`язані з науково-дослідницькою роботою з охорони відтворення та раціонального використання природних ресурсів; - послуги пов`язані з експертизою та лабораторними аналізами;

2. Послуги, які можуть надавати установи ПЗФ: - послуги пов`язані зі створенням умов для організованого туризму( короткостроковий відпочинок, любительське або спортивне рибальство, прогулянки на велосипеді або конях, полювання); - фото послуги – послуги з проведення відео зйомки (кіно та телевізійних зйомок) у межах території установ ПЗФ; - перевезення туристів, відпочиваючих, користування автостоянками, пристанями або причалами, що належать установам ПЗФ; - розміщення, проживання туристів та відпочиваючих; - рекламно-видавнича продукція.

15. Основні принципи й головні аспекти рекреаційного районування. Рекреаційне районування базується на принципах: 1. Генетичний – таксономічні одиниці районування виділяють на підставі історичного аналізу, територіальної організації рекр. господарства та прогнозу його розвитку. 2. Соціально-економічний – враховується головна мета задоволення рекр. потреб суспільства, раціональне використання рекр. ресурсів, підвищення ефективності територ. поділу праці, враховується зниження витрат на виробництво тур. послуг. 3. Принцип єдності рекр. тур. районування з адміністративним або економічним районуванням. Аспекти рекр. районування: 1. Соціальний – районування проводиться з метою оптимального функціонування установ різного порядку та виконання ними їх виконання головних функцій. 2. Економічний – районування полягає в координації розвитку господарства з іншими господарськими системами. 3. Географічний – полягає у виявленні особливостей територіального поділу праці у сфері рекреації та туризму. 4. Екологічний – полягає у вивченні та створенні умов для раціонального використання, збереження та охорони рекр. ресурсів.

16. Умови та фактори рекреаційного районоутворення. Під умовами рекр. районоутворення розуміють особливості природного та соціально-економічного середовища, у яких відбувається функціонування та формування тур. районів. Природне середовище – це територіальне сполучення природних тур. ресурсів і природної обстановки їхнього освоєння. Воно впливає на: - диверсифікованість тур. потреб; - на потенційну рекреаційну спеціалізацію; - на зовнішні обриси рекр. районів; - на напрямки, види та комплексність тур. обслуговування; - на сезонність тур. обслуговування. Соціально-економічне середовище представлене у 2 аспектах: - ресурси соц.-економ. походження: істор., археол., містобудівні, архітек., культурні візначні пам`ятки, унікальні спорудження та промислові об`єкти; - зовн. та внутр. обстановка формування турю районів, як системних утворень. До зовн. умов належать ті з них, вплив яких відбув. в результаті просторової взаємодії рекр. району з соц.-економ. умовами, що лежать за його межами. Такі умови називають економіко-географічним положенням (ЕГП). До внутр. умов належать: рівень розвитку та територ. інфраструктури; рівень економ. освоєння території (забезпеченість району матеріальними та фінансовими засобами для створення індустрії гостинності та відкритості для іноземних інвестицій); наявність трудових ресурсів; характер розселення в районах. Фактори рекр. районоутворення: 1. Рівень комфортності та сприятливості кліматичних умов та погоди. 2. Різноманітність природних ресурсів та умов (атрактивність території, наявнять об`єктів флори та фауни, що знаходиться під охороною). 3. Насиченість та територіальне сполучення природних та історико-культ. пам`яток природи, їх взаєморозташування відносно основних тур. центрів. 4. Ступінь привабливості, атрактивності природних та історико-культ. пам`яток для основної маси туристів. 5. Рівень доступності району з огляду існуючих транспортних комунікацій. 6. Рівень витрат у часі для прибуття до рекр. району. 7. Рівень фінансових витрат рекреантів під час перебування в рекр. районі. 8. Рівень розвитку рекр. інфраструктури: засоби розміщення, харчування, засоби зв`язку, розваги. 9. Рівень сервісу та кваліфікація робочого персоналу. 10. Природна ємність території для прийняття туристів. 11. Стабільність внутрішньо політ. та економ. ситуацій. 12. Рівень безпеки з огляду криміногенної ситуації та тероризму. 13. Основні особливості туризму в даному районі (сезонність, тривалість перебування туристів, які види туризму переважають, основні цілі відвідування). 14. Відношення влади до місцевих тур. органів, до проблем розвитку туризму та організацій. 15. Економічна роль туризму для даної території. 16. Перспективи розвитку туризму в даному районі.