Дніпропетровський Національний Університет ім. Олеся Гончара «Проблема адаптації у соціальній психології»

Підготувала:

Студентка 2 курсу

Факультету психології

Група ДС- 10 – 2

Волок Юлія

М. Дніпропетровськ, 2011р.

План

1. Проблема процесу адаптації в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних психологів.

   1. Різновиди соціально – психологічної адаптації.

   2. Актуальність теми дослідження

   3. Суть соціально-психологічної адаптації

2. Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу

   1. Причини та симптоми дезадаптаційної поведінки студентів до умов навчання у вищому навчальному закладі

   2. Психологічне забезпечення психічного здоров’я у навчальній діяльності студентів

Вступ

Соціальна адаптація — пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії. Адаптація може здійснюватись у формі акомодації (повного підпорядкування вимогам середовища без їх критичного аналізу), конформізму (вимушеного підпорядкування вимогам середовища) та асиміляції (свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними). Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків. Вона відіграє вирішальну роль в соціалізації особистості. Порушенням адаптації вважають асоціальну поведінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію.

1. Різновиди соціально – психологічної адаптації.

Серед різновидів соціально-психологічної адаптації розрізняють такі:

Нормальна адаптація - такий процес, який призводить до якісної адаптованості в типових проблемних ситуаціях без паталогічних змін структури особистості і одночасно без порушення норм тієї соціальної групи, в котрій протікає її активність. В свою чергу нормальна адаптація розділяється на захисну і незахисну.

Нормальна захисна - ті дії особистості, що здійснюються за допомогою захисних механізмів (агресії, раціоналізації, регресії, формування зворотної реакції), якщо ці механізми не стали паталогічними.

Нормальна незахисна - відрізняється тим, що починаються у таких проблемних ситуаціях, які вимагають від особистості прийняття раціональних рішень. Здійснюють без участі відомих захисних механізмів за допомогою незахисних адаптивних комплексів. Для досягнення адаптації в умовах виникнення проблемних нефруструючих ситуацій, використовуються пізнавальні процеси особистості, процеси цілеутворення і групові соціально-психологічні механізми. Вирішення завдань здійснюється за допомогою різних форм соціального виходу, процесу спілкування й обміну інформацією.

Мішаний або середній тип - здійснюється у тих проблемних ситуаціях в яких вона частково фрустрована, але одночасно стоїть перед конструктивним завданнями з очікуванням соціальних ролей. Тут ефективно використовувати пізнавальні здібності та соціальний досвід. Індивід може проявляти захисну агресивність як нахил до самооправдання (шляхом раціоналізації), звинувачення інших (використовуючи шляхи проекції та атрибуції). Девіантна адаптація - забезпечує задоволення потреб особистості в даній групі, причому очікування інших учасників соціального процесу не виправдовуються такою поведінкою. Вона буває:

1)не конформістська - такий процес адаптації особистості, завдяки якому вона долає внутрішньо групову проблемну ситуацію незвичайними для членів цієї групи способами та шляхами і внаслідок цього опиняється в конфліктних відношеннях з нормами групи та їх носіями. У неї виникають нові проблемні ситуації, які вимагають нових адаптивних механізмів та поведінки.

2)Інноваційна (новаторська) або творча поведінка. Така діяльність, в процесі якої особистість створює нові цінності, здійснює нововведення в тій чи іншій галузі культури. Цей різновид девіантної адаптації є найбільш могутнім фактором прогресу, основним засобом попередження застою та регресу.

Патологічна адаптація - соціально-психологічний процес, який повністю або частково здійснюється за допомогою патологічних механізмів і форм поведінки і призводить до утворення патологічних комплексів характеру, які входять до складу невротичних психопатичних синдромів. У процесі патологічної адаптації використовуються такі захисні механізми, які виводять поведінку особистості за рамки нормальної.

Розрізнять ще два різновиди адаптації:

а) адаптація шляхом перетворення і фактичного усунення

проблемної ситуації. При цьому адаптивні ресурси мобілізуються для реконструкції реальних соціальних ситуацій, зміни - позитивні.

б)адаптація із збереженням ситуації. При цьому зміни особистості спостерігаються більш глибокі, але не сприяють її самовдосконаленню, тут доцільно використовувати термін «пристосування».

Професійна адаптація - процес, за допомогою якого індивід задовольняє свої потреби і очікування стосовно професійної діяльності, що здійснюється під контролем і за участю відповідної соціальної групи. Профорієнтація є першим етапом адаптації, де важливу роль грає позитивна установка на професію.

Гіперадаптація - у психічній активності це випадки, коли людина неодноразово адаптується з використанням одного і того ж адаптивного механізму або комплексу. Така поведінка є фіксованою адаптацією, фактично це стереотипна поведінка. Протилежний різновид - гіпоадаптація, що здійснюється, що здійснюються без напруження адаптивних механізмів.

Соціальний процес адаптаптації залежать від того, в якій системі вони здійснюються, при цьому виділяються:

а) внутрішньоособистісні;

б) процеси між особистістю та групою;

в) процеси, що спричинюють зміни у внутрішній структурі і формах організації групи;

г) процеси, що призводять до змін у всьому суспільстві.

2. Актуальність теми дослідження

У сучасному суспільстві проблема адаптації виступає однією з ключових проблем психологічної науки. Високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу все більше впливають на психіку особистості і стають причинами різних відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох функціональних систем організму. Різнобічна і тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних чинників зумовлює велику нервово-психічну напругу, яка здатна викликати різноманітні негативні прояви в поведінці і призводити до нервово-психічних розладів.

У наш час активно вивчається проблема психологічного стресу у трудовій та навчальній діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних чинників на діяльність людини та її стани. Вважається, що будь який різновид стресу є в своїй основі інформаційним. Стрес не зводиться лише до емоційного феномену, а детермінується і відображається в мотиваційних, когнітивних, вольових, характерологічних та інших компонентах особистості. Саме тому феномен стресу потребує спеціального психологічного вивчення (В. А. Бодров, 2000).

На сьогодні спостерігається тенденція до значного зростання кількості нервових розладів та розладів психіки і поведінки. Довготривале обмеження доступу до специфічної інформації або надлишок інформації викликають порушення вищої нервової діяльності, функцій сну, що є результатом розвитку інформаційних стресів і неврозів та визначено основним вектором нашого дослідження. Тобто адаптація людини до стрімких змін навколишнього середовища набуває все більшого значення для сучасної науки.

Крім того, вивчення даної теми є важливою умовою для оптимізації психічної діяльності, її управління з метою максимального пристосування особистості до мінливих умов середовища.

Проблеми розвитку та діагностики стресів і неврозів досліджувались в роботах Б. Д. Карвасарського, В. Н. Мясищева, А. М. Свядоща, З. Фрейда, А. Адлера, М. М. Хананашвілі, В. А. Бодрова та ін.

Процес адаптації першокурсників у студентському колективі та соціально-психологічна структура труднощів періоду адаптації також займають важливе місце при дослідженні феномену інформаційного стресу. Лише за останні роки проблема адаптації учнівської молоді до нового колективу стала предметом спеціальних досліджень.

Вступаючи до вищого освітнього закладу, студенти стикаються з рядом проблем, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до навчання у вищому освітньому закладі, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, утрати роками закріплених взаємин з колективом та формуванням нових навичок, а також з невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки. Зі вступом до вищого навчального закладу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє ламання динамічного стереотипу і пов'язаних з ним емоційних переживань.

Нерідко соціально-психологічна дезадаптація породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. Важким наслідком дезадаптації є стан напруженості і фрустрації, зниження активності студентів у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Усе це призводить до психічного перевантаження, яке власне і знижує адаптативні можливості і, як наслідок, сприяє порушенню психічного здоров’я особистості.

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін – нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у вищому освітньому закладі. Вони обумовлені ситуацією нових і незвичних вимог для студента.

У дослідження проблеми адаптації вагомий внесок зробили ряд зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких В. П. Казміренко, В. І. Мєдвєвєва, Г. М. Шевандрін та інші.

Тому важливо розглянути і дослідити проблему психологічної адаптації до умов навчання у вищому закладі освіти. Дослідження цієї проблеми допоможе напрацювати психологічні методи підвищення успішності у навчанні.

Таким чином, проблема адаптації першокурсників вимагає як спеціального теоретичного вивчення цього процесу, так і експериментальної перевірки системи навчально-виховних заходів, здатної прискорити входження студентів-першокурсників до колективу, звести до мінімуму наслідки дезадаптації.

Слід відмітити, що тема роботи, не зважаючи на значимість даної проблеми, має недостатню теоретичну розробленість та емпіричне дослідження.

Об’єкт дослідження – процес адаптації студентів до навчального процесу у вищому закладі освіти.

Предмет дослідження – феномен інформаційного стресу як основної проблеми дезадаптації студентів-першокурсників.

Метою дослідження є виявлення особливостей процесу адаптації студентів-першокурсників, аналіз етіологічних і симптоматичних складових та діагностика студентської дезадаптації, а також пошук ефективних засобів психологічного забезпечення психічного здоров’я у середовищі студентської молоді.

Відповідно до сформульованої мети були розроблені такі завдання дослідження:

Розглянути типові проблеми психологічної адаптації студентів до умов навчання у вищому закладі освіти;

Дослідити етіологічні та симптоматичні складові дезадаптаційної поведінки студентів-першокурсників

Визначити вплив інформаційних стресів на процес адаптації до умов навчання у вищому закладі освіти

Виявити можливості психологічного забезпечення психічного здоров’я у середовищі студентської молоді;

Провести дослідження наявності проявів дезадаптації та інформаційного стресу у студентів-першокурсників;

Розробити практичні рекомендації щодо зміцнення психічного здоров’я та підвищення стресостійкості особистості.

Гіпотеза дослідження – у більшості студентів перших курсів вищих навчальних закладів період адаптації охоплює весь перший семестр. Під кінець першого курсу навчання у вищому закладі освіти прояви дезадаптації та інформаційного стресу суттєво зменшуються. У студентів І курсу дезадаптація до умов навчання проявляється значно більше, порівняно зі студентами ІV курсу.

Методи дослідження перевірку гіпотези виконано за допомогою комплексу методів, а саме:

-   Методика “Самооцінка інформаційних процесів”.

-   Методика “Схильність до стресу”;

-   Тест “Рівень невротизації”;

-   Методика експрес-діагностики неврозу К. Хека і X. Хесса.

-   Методика визначення стрес-стійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге;

-   Тест нервово-психічної адаптації;

-   Тест “Рівень та тип вашого стресу”;

-   Методика “Самооцінка психічних станів” (за Г. Айзенком);

-   Тест “Самооцінка стійкості до стресу”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у науковій галузі та в учбовій діяльності при організації навчально виховного процесу.

3. Суть соціально-психологічної адаптації

1. Процес і результат активного пристосування індивіда до видозміненого середовища за допомогою найрізноманітніших інтеріоризованих соціальних засобів (дій, вчинків, діяльності).

2.Компонент дієвого ставлення індивіда до світу, провідна функція якого посягає в оволодінні ним відносно стабільними умовами й обставинами свого буття.

3.Складову осмислення і вирішення типових, переважно репродуктивних завдань і проблем шляхом соціального прийняття чи ситуативно можливих способів поведінки особистості, що конкретно виявляються в наявності таких психологічних феноменів як оцінка розуміння і прийняття нею навколишнього середовища і самого себе, її будови, завдань тощо.

Спираючись на критерії ступеня адаптації між цілями і результатами діяльності особистості, є об'єктивні підстави чітко розмежувати три різновиди показників адаптативних процесів:

1)адаптативність як справжня або відносив гармонійність між суб'єктивними цілями і кінцевим результатом, яка супроводжується позитивним ставленням ( оцінкою, розумінням, прийняттям тощо);

2)неадаптивність як більшою чи меншою мірою усвідомлена відповідність між цілями і результатами діяльності, яка породжує амбівалентні почуття й оцінки, але яка не справляє психотравмуючого впливу на особистість;

3)дезадаптативність як певна дисгармонія між цілями та результатами, яка є джерелом психічної напруги ( стрес, психічний зрив, шок, паніка і таке інше). Внутрішнього дискомфорту і нестабільності перебігу психічних процесів (страх, депресія, фрустрація тощо). Висока освоєність навколишнього оточення та усталені темпи перебудови внутрішнього світу студента об'єктивується, як правило, в адекватній адаптаційній взаємодій. А значні ускладнення вузівського середовища, що відбуваються за короткий відтинок часу та якісні зміни у психічному світі першокурсника, пов'язані з особливостями юнацького віку, породжують в нього особистісну неадаптованість, а часом й дезадаптованість.

Урахування названих проявів у системі вихованої роботи з першокурсниками вищого закладу освіти дозволяє оптимізувати процес входження вчорашніх абітурієнтів у нові соціальні умови, забезпечує успішне виконання ними основних видів діяльності.

Таким чином, доходимо висновку, що із всього вищенаведеного процес адаптації можна розподілити наступним чином:

У сфері діяльності адаптація - це засвоєння нових видів діяльності, а головне - це пристосування, усвідомлення і засвоєння головного виду діяльності - творчості в системі навчання обраній спеціальності.

У сфері спілкування адаптація розглядається з боку її розширення, включення нових видів ( самостійність у виборі мети спілкування, відсутність жорсткого родинного контролю).

Врешті-решт адаптація - це визнання тих необхідних змін. Які відбуваються у самосвідомості особистості в процесі засвоєння нових видів діяльності і спілкування.

Поняття адаптації Ж. Піаже.

 Згідно з його концепцією, адаптація і в біології, і в психології розглядається як єдність протилежно спрямованих процесів акомодації й асиміляції. Якщо ж перший термін застосувати в широкому значенні, то потрібно говорити "адаптація до середовища", що забезпечує модифікацію, функціонування організму чи дій суб'єкту у відповідності з властивостями середовища. Другий же процес змінює ті чи інші компоненти цього середовища, переробляючи їх відповідно зі структурою організму або включаючи у схему поведінки суб'єкта. Процеси тісно пов'язані між собою, опосередковуючи один одного що не включає в кожному конкретному випадку ведучої ролі якого-небудь із них.