1 Історія хнуре та організація навчання в університеті

1.1 Історія створення і структура хнуре. Організація навчання в університеті

1.1.1 Історія створення хнуре

Харківський інженерно-будівельний інститут (ХІСІ) був утворений на базі будівельного факультету Харківського політехнічного інституту (ХПІ) і архітектурного факультету Харківського художнього інституту в 1930 році. У 1934 р. до складу ХІСІ увійшли: Харківський геодезичний інститут і науково-дослідний інститут геодезії і картографії. Через 10 років до 1941 р. ХІСІ став найбільшим вищим навчальним закладом України. За цей час була створена ґрунтовна навчально-матеріальна база, сформувався кваліфікований викладацький колектив. У 1941 р. навчалося 1734 студенти, заняття вели біля 200 викладачів на 4-х факультетах:

- архітектурному;

- будівельному;

- сантехнічному;

- геодезичному.

Директорами інституту працювали: Н. С. Мельчук (1930 – 1932 рр.), А.Д. Вокутан (1932 – 1934 рр.), С.Л. Крол (1934 – 1938 рр.), В.В. Блинов (1938 – 1941 рр.). З 1930 р. по 1941 р. інститут підготував біля 3000 інженерів-будівельників. Багато хто з них стали не тільки відмінними спеціалістами, але і значними організаторами виробництва, талановитими вченими:

І.К. Козюля– зам. міністра будівництва СРСР;

М.Г. Григоренко– герой радянської. Спілки, зам. міністра оборони СРСР;

В.А.Кучеренко– заступник голови Ради міністрів СРСР;

А.І. Гончарук– директор промбуда НДІ проекту;

А.А. Душкин– автор проектів станцій метро "Маяковская" і "Кропоткинская";

Тиц А.А. – професор, зав. кафедрою ХІСІ.

Харківський Гірничий Інститут (1947 – 1962). У 1944 р. ХІСІ перетворено на Харківський гірничо-індустріальний інститут вугільної промисловості СРСР (ХГІІ). Замість факультетів ХІСІ, інженерно-будівельного, архітектурного, сантехнічного, геодезичного і вечірнього будівельного створили 3 факультети:

- машинобудівний (2 спеціальності: гірське машинобудування і технологія машинобудування);

- гірсько-електромеханічний;

- промислового транспорту.

Архітектурний факультет передали в новий будівельний інститут. У такому складі інститут працював 1944 – 1947 рр.

У 1947 р. Харківський гірничо-індустріальний інститут було перетворено на Харківський гірничий інститут мінвузу СРСР.

У ХГІ було 4 факультети:

Гірничий (8 кафедр). Спеціальності: розробка родовищ корисних копалин; маркшейдерська справа

Шахтобудівельний (6 кафедр). Спеціальность: будівництво гірських підприємств.

Гірничо-електромеханічний (11 кафедр). Спеціальності: гірнича електромеханіка; гірничі машини; збагачення корисних копалин.

Промислового транспорту (4 кафедри). Спеціальность: промисловий транспорт.

ХГІ був п’ятим гірничим вузом у СРСР і другим в Україні (Московський, Ленінградський, Свердловський, Дніпропетровський, Харківський). Директорами ХГІ працювали: доц. Г.Г.Лукин, М.В.Коржик, Д.С. Ємельянов. До 1962 р. у складі ХГІ працювало 4 загальнотехничних факультету (у Харкові, Бєлгороді, Конотопі, Кадіївці), де навчалося 1803 студента. Всього ж в інституті було біля 5000 студентів. Заняття проводили: проф. Б.П.Остащенко-Кудрявцев, Е.Я.Іванченко, Е.Я.Нестеров, Б.Я.Левін та ін.

За час діяльності у ХГІ підготовлено понад 6 000 спеціалістів для гірничої промисловості країни і 9 закордонних держав (Китаю, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Монголії, Кореї, В’єтнаму). Багато випускників інституту стали значними керівниками виробництва, науки, педагогіки, ученими: Академік В.В.Свірідов, професора М.В.Глушко , Ю.М.Віводін, А.Н.Єфімов, В.І.Салига та ін.

Науково-дослідна робота (НІР) в інституті особливо активно проходила після 1955 року. Загальний обсяг її виріс від 150 тис. руб до 6 млн. руб у 1961 році.

У 1957 році створено наукові лабораторії під керівництвом проф. Е.Я.Іванченко, П.П.Нестерова, доц. В.Д. Карпухіна. Поширилась участь у НІР студентів у 1962 р. – 450 чоловік об’єднували 20 студентських наукових гуртків. ХГІ був пов’язаний із науковими заснуваннями і виробництвом Москви, Ленінграда, Києва, Донецька, Луганська, Казахстану, а також Китаю, Польщі і Чехословаччини.

ХІГМАОТ (1962 – 1966 рр.). У 1962 році ХГІ перетворений у Харківський інститут машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки. До складу ХІГМАОТ входило 3 факультети:

Автоматизація виробничих процесів у гірничій промисловості з спеціалізацією:

– автоматизація процесів у гірничій промисловості;

– автоматизація виробничих процесів на збагачувальних фабриках;

– автоматика і телемеханіка.

Радіотехнічний з спеціалізацією:

– математичні і лічильно-вирішальні прилади та устрої;

– промислова електроніка;

– радіотехніка;

– конструювання і технологія виробництва радіоапаратури.

Гірничого машинобудування з спеціалізацією:

– гірничі машини;

– машини та обладнання нафтових і газових промислів.

У 1963 році в інституті був створений факультет обчислювальної техніки, а в серпні 1964 року в інституті навчалося 5845 студентів, у тому числі на денному відділенні – 2525 чоловік, а в 1965 р. – 7687 чоловік, серед них на денному відділенні 3438 чоловік.

Вже в 1962 році було створено 12 нових кафедр і 38 навчальних лабораторій. Ректором інституту був проф. А. І.Терещенко, а деканами факультетів – доц. Е.А.Литвиненко, В.Д.Кукуш, О.Н.Гордиенко, Б.Д.Тиховидов, Н.І.Храбров. Великий внесок у перетворення інституту внесли вчені ХГІ і академіки, що прийшли з інших вузів, В.Л.Рвачев, В.П.Шестопалов, проф. В.Д.Кукуш, Е.Г.Прошкин, М.Ф.Лагутин, доценти В.Г.Червов, В.В.Толстов, О.І.Губернаторов, А.П.Дорохов, А.А.Волков, В.Л.Грецков, І.В.Трушлевич, Л.В. Трубецков. Особливу активність у цьому проявив проф. Е.Я.Іванченко і сформована ним наукова школа. З їхньої ініціативи з 1957 р. вперше в СРСР почали підготування фахівців з автоматики..

При ХІГМАОТі працювали три загальнотехнічні факультети: Харківський, Конотопський, Білгородський.

Науково-дослідна робота велася по 91 держбюджетних і 82 господарчо-договорних темах.

За підсумками 1962 року було опубліковано 2 монографії, 51 наукова стаття і 2 збірника наукових статей, отримано 9 авторських посвідчень. До 1952 р. відбулося укрупнення наукової тематики: замість 73 у 1962 році до 95 у 1965 році, із яких 13 найважливіших тим: 3 союзного призначення, 4 республіканського і 6 відомчих. У НІР брало участь 132 викладача, 263 наукових співробітника, 33 аспіранта, 221 студент. За час своєї діяльності (1962 – 1966 р.) ХІГМАОТ підготував 2443 інженера за спеціальностями : радіоелектроніки, автоматики, обчислювального техніки й електронних приладів.

ХІРЕ (1966 – 1993). У 1966 році ХІГМАОТ перейменований у Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). До складу інституту входили факультети:

У 1966 році:

– автоматики (7 кафедр);

– обчислювальної техніки (8 кафедр);

– радіотехнічний (6 кафедр);

– радіофізичний (6 кафедр);

– електроніки (6 кафедр);

– гірського машинобудування (3 кафедри).

У 1972 році:

– систем керування (7 кафедр);

– конструювання радіоапаратури (10 кафедр);

– радіотехнічний (6 кафедр);

– обчислювальної техніки (7 кафедр);

– електроніки (6 кафедр).

До початку 70-х років ХІРЕ готував інженерів за 7-ми спеціальностями:

0606 – автоматики і телемеханіки;

0608 – математичні й обчислювально-вирішальні устрої;

0611 – електронні прилади;

0612 – промислова електроніка;

0704 – радіофізика й електроніка;

0701 – радіотехніка;

0705 – конструювання і технологія виробництва радіоапаратури.

Підготовка велася за денною, вечірньою, заочною формами навчання. До кінця 1971 року вели підготовку молодих спеціалістів 457 викладачів, у тому числі 11 докторів, професорів і 141 кандидатів наук.

У 1981 році указом президії верховної ради СРСР: "За заслуги в підготуванні кваліфікованих спеціалістів і розвитку наукових досліджень" Харківський інститут радіоелектроніки був нагороджений орденом трудового червоного прапора. У 1982 році Харківському інституту радіоелектроніки було привласнене ім’я радянського ученого конструктора в галузі ракетно-космічної техніки, академіка, двічі героя соціалістичної праці Янгеля Михайла Кузьмича.

У 1993 році Харківський інститут радіоелектроніки перетворено у Харківський державний технічний університет радіоелектроніки, якому згодом було надано статус Національного.