Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України факультет іноземної філології та соціальних комунікацій кафедра германської філології

Реферат на тему:

“Німецьке мова”

Зробила:

Пивовар К.

Студентка Пр-13

Суми,2012

Зміст:

• 1 Поширення і статус

  • 1.1 Як офіційна головна мова

  • 1.2 Як одна з офіційних мов

  • 1.3 Як мова національних меншин

• 2 Варіанти мови

  • 2.1 Діалекти

    • 2.1.1 Нижньонімецькі діалекти

    • 2.1.2 Средньонімецькі діалекти

    • 2.1.3 Південнонімецькі діалекти

• 3 Історія

  • 3.1 Розвиток

  • 3.2 Періоди історії німецької мови

  • 3.3 Перші словники

• 4 Фонетика і фонологія

  • 4.1 Система голосних і приголосних звуків

  • 4.2 Наголос

• 5 Граматика

  • 5.1 Морфологія

  • 5.2 Синтаксис

• 6 Лексика

• 7 Словотвір

• 8 Німецька абетка

• 9 Правопис

  • 9.1 Сучасна реформа правопису

• 10 Вплив німецької на українську мову

• 11 Приклад

• 12 Примітки

• 13 Див. також

• 14 Література

Як офіційна головна мова

• Німеччина (близько 80 млн носіїв)

• Австрія (7,5 млн носіїв)

• Ліхтенштейн

[Як одна з офіційних мов

• Бельгія (поряд з французькою та нідерландською)

• Італія (на рівні регіону Південний Тіроль, поряд з італійською; близько 300 тис. носіїв)

• Люксембург (близько 300 тис. носіїв; використовується поряд з люксембурзькою та французькою)

• Швейцарія (75 % німецька, 4-6 млн носіїв, використовується поряд з французькою, італійською та ретороманською)

Усі німецькі діалекти належать до західногерманськогодіалектного континууму, до якого входить такожнідерландська мова. На території сучасних Німеччини,Австрії, Швейцарії, Люксембурга, Ліхтенштейна, Італії іНідерландів вирізняють три великі групи діалектів:нижньонімецькі (Niederdeutsch), средньонімецькі(Mitteldeutsch ) і південнонімецькі (Oberdeutsch), причому останні дві групи прийнято розглядати у складіверхньонімецьких діалектів, мовним кордоном яких на півночі є Лінія Бенрат^[1]. Окремі діалекти та мовні варіанти, що входять в кожну з цих груп, мають окрім географічних також мовні відмінності, що виникли під впливом багатьох чинників: культурних, географічних таісторичних. Свої особливості у фонетиці і лексиці маютьавстрійський та швейцарський^[2] варіанти, для яких характерні інша артикуляція початкових p-, t-, k-, вживання в мові іноземних слів, австріцизмів і гельвецізмів та інші особливості, не характерні для німецької мови Німеччини.

Нижньонімецькі діалекти

Нижньонімецька група діалектів (Niederdeutsch,Plattdeutsch) поширена на півночі Німеччини і в східній частині Нідерландів. Ніжньофранкські діалекти зазвичай виділяють (як діалекти нідерландської мови) в окрему групу^[3]. У списку наведено всі великі діалекти цієї групи без розрізнення області їхнього поширення. Нижньосаксонські, які також називають західно-нижньонімецькими, і східно-нижньонімецькими діалектами, об'єднуються поняттям нижньонімецька мова. Західні діалекти цієї мови відрізняються від східних насамперед у історичному контексті, оскільки мови сходу певний час зазнавали потужного впливу слов'янських мов^[4]. Деякі діалекти східно-нижньонімецького простору перетинаються з східно-средньонімецькими діалектами.

• Ніжньофранкський (Niederfränkisch)

* Голландський (Holländisch)

* Брабантський (Brabantisch)

* Фламандський (Flämisch)

* Лімбургійська (Limburgisch)

* зеландські (Seeländisch)

* Нижньорейнський (Niederrheinisch)

• нижньосаксонський (Niedersächsisch)

* Вестфальський (Westfälisch)

* Остфальський (Ostfälisch)

* Північно-нижньосаксонський (Nordniedersächsisch)

• Східно-нижньонімецький (Ostniederdeutsch)

* Марксько-бранденбурзький (Märkisch-Brandenburgisch)

* Мекленбурзько-померанський (Mecklenburgisch-Vorpommersch)

* Задньопомеранський (Hinterpommersch)

* Ніжньопрусський (Niederpreußisch)

Средньонімецькі діалекти

Середньонімецька група діалектів поширена в середній частині Німеччини, причому область її розповсюдження являє собою вузьку смугу, що відокремлює нижньонімецький діалекти від південнонімецьке. Средньонемецкие діалекти, як і північна група, діляться на дві частини — західну і східну. Західна здебільшого включає франкські діалекти, що тривають до південнонімецьке простору. У східній частині переважають тюрінгському-верхнесаксонські діалекти, що займають великі території на захід від лужицької діалектної групи.

• Західно-средньонімецькі (Westmitteldeutsch)

* Средньофранкський (Mittelfränkisch)

* Рейнсько-франкський (Rheinfränkisch)

* Гессенський (Hessisch)

• Східно-средньонімецькі (Ostmitteldeutsch)

* Берлінсько-бранденбурзький (Berlin-Brandenburgisch)

* Лужицький (Lausitzisch)

* Тюрінгсько-верхніосаксонський (Thüringisch-Obersächsisch)

** Саксонський (верхньосаксонський) (Obersächsisch, вкл.: ‘‘Meißenisch, частково ‘‘Osterländisch)

* Сілезький (Schlesisch)

* Верхньопрусський (Hochpreußisch)

Слово Deutsch утворено від давньогерманського thioda, thiodisk і означає «говорить мовою народу», «народний», на відміну від говорить латиною. Латинське theodisce , утворене на його основі і що вперше з'явилося в доповіді нунція Грегора синоду в 786 році н. е., описувало народи, що не говорять на латинській, зокрема німецькі (у тому числі і голландською мовою).

Сучасна літературна німецька мова (Hochdeutsche Sprache, абоHochdeutsch) розвинулась на основі верхньо-(південно-) і середньонімецьких діалектів (докладніше див Німецькі діалекти), які зазнали у VI—VIII століттях н. е.. так зване друге пересування приголосних, поступово вона також чинила вплив на діалекти, які не піддалися цьому процесу. Варто зауважити, що вживання прикметниківhoch (нім. високий , верхній ) і niedrig (nieder-) (нім. низький , нижній ) в даному випадку описує регіональної мови, а не його якісну оцінку.

Середньовіччя послужило початком розвитку нової письмової та усної літературної німецької мови.

У 1521 Мартіном Лютером було перекладено на тоді ще не усталену новонімецьку письмову мову ( Neuhochdeutsch ) Новий, а в1534 — Старий Заповіт, що, на (спірну) думку вчених, вплинуло на розвиток мови цілих поколінь, тому що вже в XIV столітті було помітно поступовий розвиток загальнорегіональної письмової німецької мови, яку також називають ранньою новою німецькою мовою ( Frühneuhochdeutsch ). Створення літературної письмової німецької мови було в основному завершено в XVII столітті .

На відміну від більшості європейських країн, літературна мова яких ґрунтується на діалекті столиці, німецька літературна мова є чимось «середнім» між середньо- і верхньонімецькими діалектами і вважається місцевою тільки в Ганновері. У північній частині Німеччині ця мова поширилася у сферах державного управління і шкільної освіти під час Реформації. В епоху розквітуГанзи по всій північній Німеччині панували нижньонімецькі діалекти і нідерландська мова. З часом літературна німецька в північних регіонах Німеччини практично витіснила місцеві діалекти, які лише частково збереглися до сьогоднішнього часу. Уцентрі і на півдні Німеччини, де мова спочатку була більше схожа на літературну, населення зберегло свої діалекти.