Емоційно забарвлена лексика

У СВОЇЙ БІЛЬШОСТІ СЛОВА ВИКОНУЮТЬ оцінно-експресивну функцію, завдяки якій у семантиці слів можуть бути закладені почуття радості, захоплення, ніжності, незадоволення, обурення, глазування тощо. Емоційно забарвлені лексеми, які слугують для опису почуттів, а також для передачі емоційних відтінків в оцінці явищ, подій, людей, називають ексресивами (експресемами) .

Окрім аксіологічно-емотивних нашарувань, слова можуть містити у собі натяк на належність до певної типової сфери їх застосування. Такі соціально марковані одиниці називають стилісте мами; їх особливістю є наявність, окрім лексичного та граматичного значень, ще й значення стилістичного, тобто ознаки закріпленості за певним функціональним стилем української мови.

Здатність слова набувати додаткових експресивних або стилістичних відтінків, які накладаються на основне значення слова у процесі комунікації і надають йому певного типу, колориту, називається конотацією. Якщо формальні параметри слова, його граматичну структуру та основне лексичне значення можна ототожнювати з його «тілом», то конотація - це той «дух», який дозволяє слову ожити і отримати свій неповторний «присмак» як ізольовано, так і вкожній окремій ситуації, у кожному контексті. Конотація надає лексемі індивідуальності.

Отже, за ознакою наявності або відсутності супровідної конотативної інформації можемо виокремити такі три лексичні групи: стилістично забарвлена лексика, емоційно забарвлена лексика, емоційно та стилістично нейтральна (міжстильова ) лексика.

Емоційно забарвлена лексика

Експресія може виявлятися лексично, коли корінь слова містить позитивний чи негативний семантичний заряд, або за допомогою словотворчих афіксів, які механічно «прищеплюють» словук нові відтінки.

Виокремлюємо 2 групи лексичних експреси вів:

1. Внутрішньосистемні (інгерентні, фонові, словникові, парадигматичні) експреси ви – слова, семантичне ядро яких саме собою привносить позитивну або негативну інформацію; більшість таких одиниць належать до абстрактної лексики (радість, сум, ненависть, ніжність, гріх, любов, щасливий, милий, хороший, жахливо, здорово тощо.

2. Експресія таким мовним знакам притаманна внутрішньо, вона є постійною і невідємною їхньою ознакою у будь-яких ситуативно-контекстуальних умовах.

3. Інгерентна експресивність характерна також для відгуків та звуконаслідувальних слів: Вовк м»ясиво хап – і драла!. Та мене ще хіть забрала. На вечерю курку взять (І.Ф ранко); Ой у полі три криниченьки (укр.. нар. Пісня).

4. Апріорі емоційнго забарвленими словами є вульгаризми: пика, морда, брехати; жаргонізми: клоьво, западло; лайливі слова.

5. Мають яскраво виражену внутрішню експресію авторські неологізми (оказіоналізми): демагог нути, фурорист (М. Хвильовий) Чукрен, чухраїнці ( О. Вишня)

6. Урочистою експресивністю, глибоко викоріненою в семантичну структуру слів, характеризується так звана поетична лексика (поетизми) – вживані переважно у художньому мовленні слова, надають йому милозвучності, піднесеності, образності, іноді – високо парності ( линути, розмай, ліра, муза, парнас, симфонія, німфа, воля)\2. Контексуальні (адгерентні, синтагматичні) експреси ви – нейтральні одинийці, які набувають,експресії лише у відповідному контексті. Такий процес найчастіше відбувається при творення метафор та епітетів (змія (про злу людину) , котик (про людигну лагідну), порожній (про духовно збіднену людину). При перенесенні частини лексичного значення на інший об»єкт виникає додаткове семантичне навантаження та емоційне забарвлення:Ніс жовтень намальованиі валізи щедрот осінніх (а. Мой сієнко); Ці втомлені слова, ці олов»яні лиця. Ці сутінки в очах у кожного із нас.

7. Слова, в яких емоційність варажається словотворчими засобами, творяться за допомогою:

8. 1) суфіксів – демінутивних (здрібнілості) –очк, -ок, -ик, -еньк та ін..: сонечко, котик, білесенький; меліоративних (пестливості) –есеньк, -ісіньк, -юсіньк тощо :

9. Маленький, мацюпусінький, мацюпенічкий; у тому числі – комбінацій з усіченням, що характеризує дитячу лексику: питки, моня, циця, льоля, ляля; пейоративних (згрубілості) – иськ(о) , - юр(а), юг(а), -ище, -юк(а) тощо: собацюра, страховисько.