Зміст

1.Вступ 2

2. Теоритичні засади 5

2.1. Дотекстовий етап роботи журналіста 5

2.1.1.Пізнавальна стадія творчого процесу 5

2.1.2. Інформаційний привід 6

2.1.3. Факт. Фактичність. Ситуація. 7

2.1.5. Методи збирання інформації 9

2.2. Журналістський твір: зміст і форма, елементи й структура 11

2.2.1. Від задуму до теми. 11

2.2.2. Діалектика змісту і форми 13

2.2.3. Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору 14

2.2.4. Композиція. Фабула. Сюжет. Композиційні форми жанрів 15

2.2.5. Художня умовність у журналістському матеріалі 17

3. Специфікація. 18

3.1. Структура 18

3.2. Технічна характеристика обсягу 18

4. Список використаних джерел 20

5. Інформаційний продукт 22

Висновки 33

1. Вступ

Як відомо, у світі немає непотрібних професій. Кожна з них відіграє по-своєму важливу роль у нашому житті. Але що ж несе в собі професія журналіста?

Журналістика - надзвичайно цікава річ. Особливої популярності вона набула після здобуття Україною незалежності. Професія приваблює своєю різноманітністю, непередбачуваністю, неординарністю. Адже представники цього фаху у своїй роботі не мають чітко визначеного робочого місця й робочого часу. Навіть на дозвіллі, у побуті вони аналізують отриману інформацію, шукають нові теми, намагаються скрізь побачити й почути більше, ніж інші.

Професія журналіста вимагає від тих, хто присвятив їй своє життя, постійного руху вперед. Оскільки середовище в інформаційному полі стає все більше насиченим, то компетентність журналіста - річ надзвичайно важлива. Обізнаність є підґрунтям для моральної відваги, яка спонукає кричати про все. Адже завдання журналіста не лише інформувати, а й учити та згуртовувати аудиторію. Журналісти повинні оперативно відгукуватися на проблеми сьогодення, бути дзеркалом життя у всіх його проявах.

Одночасно журналісти несуть велику відповідальність за кожне слово, адже його силу можна порівняти зі зброєю. Важливо, у яких ця зброя руках і куди вона скерована... Людей цієї професії називають „ четвертою владою” , бо, справді, від них багато залежить. Тому журналістів здебільшого ненавидять, провокують судами, нерідко й убивають. Але від цього їх менше не стає - створюються нові видання, телеканали та радіостанції. Лави журналістів щороку збільшуються.

Так, ця професія вимагає певної самопожертви, ставлення суспільних інтересів вище за власні, приглушення власних амбіцій заради блага інших, протистояння всім, хто став в опозицію до справедливості.

Журналістика - це спосіб життя, це голос, який кожного дня кличе за собою у різні куточки міста, області, країни і навіть світу. Журналіст - це найцікавіша професія. Щоб відчути смак, потрібно зануритись у неї з головою!

«Журналіст - співробітник періодичного видання, обов'язки якого полягають у тому, щоб оперативно зібрати, обробити, грамотно й доступно викласти актуальну інформацію. Зв'язок між журналістом та аудиторією здійснюється за допомогою інформаційного каналу (друковані ЗМІ, телебачення, радіо, Інтернет), у залежності від якого виділяють журналістські спеціалізації:

• співробітники друкованих видань (газет, журналів, довідників);

• журналісти електронних ЗМІ (телебачення, радіо, Інтернет);

• фотокореспонденти (у деяких випадках фотографії не просто грають роль ілюстрації до літературного матеріалу, а є повноцінними творами).

Існують і інші системи класифікації журналістів. За пріоритетними напрямами в роботі: політичні, економічні або спортивні оглядачі, журналісти-міжнародники, галузеві журналісти та інші. За жанровими характеристиками: репортер, публіцист, оглядач, нарисовець, фейлетоніст і тому подібне» [1; електронний ресурс].

Журналістика за характером творча робота. Для людини важливо за допомогою творчості здійснити замислене, виконати своє сакральне завдання існування на цьому світі. Творчість виступає як головна умова опанування людиною свободи.

«Законодавство також дає власне тлумачення поняттю журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює й займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням» [1, 7].

Мета роботи - аналіз творчого доробку, виконаного під час засвоєння курсу «Теорія і методи журналістської творчості» та інших предметів в СумДУ.

Реалізація мети вимагає вирішення таких завдань:

• Опрацювання теоретичних джерел із теми.

• Написання чи створення власних матеріалів.

• Аналіз власних матеріалів з погляду втілення теооретичних засад на практиці.

2. Теоритичні засади

2.1. Дотекстовий етап роботи журналіста

2.1.1.Пізнавальна стадія творчого процесу

«Початок будь-якого творчого процесу пов'язаний із накопиченням інформації. Це дуже відповідальний для журналіста процес, адже від правдивості, інформативної насиченості та яскравості фактів залежить подальша доля матеріалу. Тож перший етап – збір інформації: процес пізнання часто починається при недостатньому рівні компетентності, нетривалий за часом, а головне – невід'ємній від спілкування, зв'язаний з активним емоційним переживанням ситуації» [3, 127].

Головна особливість творчого процесу як такого нам уже зрозуміла: він завжди починається освоєнням дійсності. Без накопичення інформації не подолати тієї проблемної ситуації, яка є початком будь-якого творчого акту: є творча потреба, є орієнтовне завдання, а вирішення її - немає. Воно прийде тільки тоді, коли настане «насичення» інформацією і з’явиться конкретний задум.

У журналістиці початкова стадія творчого процесу – теж явище специфічне. Вона є усвідомленою, цілеспрямованою пізнавальною діяльністю, у якої є всі ознаки особливого статусу, а саме: особливий предмет пізнання, особлива мета, із якої випливають конкретні завдання, особливі умови. Постараємося якомога глибше зрозуміти, що це означає.

Журналістський твір створюється для повідомлення про конкретні зміни дійсності – очевидні (події, що сталися) або неочевидні (назріваючі проблеми). Відповідно предметом пізнання для журналіста є конкретні ситуації життя, в яких виявляють себе її нові моменти, – позитивні або негативні, але обов'язково значущі для багатьох. За часом це переважно ситуації поточної реальної дійсності, тобто сьогоднішні, «свіжі». Підкреслимо значення слова «переважно». Річ у тому, що бувають випадки, коли виникає потреба в обігу до фактів вчорашнього дня, а іноді – особливо за наявності «білих плям» в історії – і до сюжетів із далекого минулого. Але це ті самі винятки, які підтверджують правило.

«Завершується пізнавальний процес спрямованим вивченням предмета – операцією найскладнішою й найрозгорнутішою: вона передбачає вирішення основних завдань журналістського пізнання в конкретному творчому акті. Тут встановлюються всі факти, що характеризують ситуацію; роботою думки розкриваються всі їх істотні зв'язки і ставлення до проблеми; робляться висновки про суть того, що відбувається; усвідомлюються – і обговорюються з компетентними особами – варіанти вирішення проблеми» [2;67].

Для написання власних матеріалів першим чином слугував пізнавальний процес у вигляді цікавості. Різні проблеми та вчинки так і наштовхували на написання.

2.1.2. Інформаційний привід

Інформаційний привід - це подія, яка своєю значущістю або екстравагантністю може зацікавити читача - глядача - слухача того або іншого засобу масової інформації, стати предметом обговорення.

«Інформаційний привід є подією (можливо, і «псевдоподією»), що її можна використати як привід для пропагандистської кампанії або інформаційної операції» [10, с. 123-125].

Треба пам'ятати, що інформаційний привід – це не обов'язково якесь відкриття, унікальна інформація. Це може бути нетрадиційний погляд на факти, свіже трактування загальновідомих подій.

Інформаційним приводом можуть бути суттєві зміни в житті людей.

«Інформаційним приводом для новинного матеріалу може бути як подія, так і ситуація. Інформаційним приводом для аналітичного, полемічного чи публіцистичного матеріалу, як правило, може бути ситуація чи проблема» [2; електронний джерело]. Визначення інформаційного приводу в різних типах журналістики відбувається по-різному. Важливим чи неважливим інформаційним приводом для журналістики періодичних друкованих видань, радіо- та тележурналістики, журналістики інформаційних агентств, інтернет-журналістики та зображальної журналістики є та чи інша подія, ситуація, проблема визначають самостійно журналісти й редактори. При цьому інформаційним приводом для журналістики інформаційних агентств є будь-яка подія чи ситуація, яку інформаційне агентство фізично й технічно спроможне зафіксувати. У мультиінформаційній та інтерактивній журналістиці, незважаючи на те, що міру важливості інформаційного приводу так само визначають автори кожного окремого матеріалу, однак, у силу того, що споживачі й замовники інформації мають змогу самостійно визначати й формувати власну програму, обирати, із яких ЗМК і на які теми він хоче отримати інформацію, вони тим самим індивідуально визначають, який інформаційний привід буде для них головним. При цьому вони одночасно можуть виступати їх виробниками і розповсюджувачами, або втручатися в процес виробництва та поширення інформації. 

Отже, для написання важливо мати актуальний інформаційний привід.  Удалий інформаційний привід – запорука добре написаного матеріалу. Тому приводом чи метою написання матеріалу «Без собаки та кота й «житуха» не та!» було визначення ролі тварин в житті людини. Для розкрутки мети знадобилося тільки вийти на вулицю та поглянути в вічі покинутим тваринам.