5. Кошториси доходів і видатків. Види кошторисів

Кошториси доходів і видатків складають установи невиробничої сфери, передусім бюджетні організації.

Види кошторисів:

• індивідуальні (єдиний кошторис доходів і видатків) – фінансові плани окремих бюджетних установ;

• загальні – складаються за однотипними бюджетними установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано, або за однотипними малими установами (клуби, бібліотеки тощо);

• кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);

• зведені – це зведені воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси на проведення централізованих заходів.

Розглянемо єдиний кошторис доходів і видатків установи, який складається з таких розділів: бюджетні асигнування, інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на дохідну та видаткову частину.

У дохідній частині визначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших дохідних джерел. Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних фондів.

У видатковій частині зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з установленням витрат, які планується профінансувати за рахунок інших (позабюджетних) надходжень.

6. Принципи фінансової політики

Слід зазначити, що формування фінансової політики здійснюється за певними принципами. Серед них:

а) принцип наукової обґрунтованості означає, що фінансова політика має ґрунтуватися на точному обліку потреб у фінансових ресурсах та можливостях мобілізації таких ресурсів;

б) принцип системного підходу полягає в тому, що фінансова політика розглядається, як складна система, як елемент іншої складнішої системи, якою є економічна політика держави;

в) принцип цільової спрямованості полягає у чіткому встановленні пріоритетів і доцільності виділення певного обсягу фінансових ресурсів для їх вирішення;

г) принцип безперервності означає, що фінансова політика – процес постійно діючий і постійно поновлюваний;

ґ) принцип доступності фінансової політики полягає в тому, що вона має бути зрозумілою за умови достатніх знань, щоб володіти економічною ситуацією;

д) принцип збалансованості доходів і видатків у всіх сферах фінансової системи;

е) принцип створення фінансових резервів – перевищення доходів над видатками з метою забезпечення ліквідації непередбачених витрат;

є) принцип сприяння виробництву, підтримки підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення випливає із необхідності підвищення суспільного добробуту населення;

і) пошук і постійне удосконалення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх економне й раціональне використання з метою сприяння соціально-економічному розвитку суспільства.

Усі принципи формування фінансової політики взаємопов'язані між собою, доповнюють один одного, а їх визначальне спрямування має на меті забезпечення фінансової стабільності в державі та підвищення темпів соціально-економічного розвитку суспільства.