Хімічний склад лікарських рослин

Сухі речовини рослин можна поділити на дві групи: органічні й мінеральні. Органічні речовини, що утворюються в рослині або виділяються нею внаслідок обміну речовин, називають метаболі­тами, їх поділяють на речовини первинного синтезу, або біосин­тезу, і речовини вторинного синтезу

Речовини первинного синтезу, або первинні метаболіти,— це вуглеводи, білки та ліпіди.

Речовини вторинного синтезу, або вторинні метаболіти, нале­жать до різних хімічних груп (фенольні сполуки, алкалоїди, терпеноїди тощо). Вони беруть участь у процесах обміну речовин і виконують важливі для рослин функції. Деякі з них, наприклад органічні кислоти, моносахариди та інші, не накопичуються в рос­линах і, як правило, після утворення витрачаються рослиною на біосинтетичні потреби. Інші речовини (флавоноїди, полісахари­ди, терпеноїди тощо), навпаки, мають тенденцію до накопичен­ня в значних кількостях, що дає можливість розглядати рослину як джерело цих речовин. Первинні та вторинні метаболіти, які мають фармакологічну активність, й вивчає фармакогнозія.

Мінеральні речовини. Через живі організми відбувається кру­гообіг вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, натрію, калію, кальцію, кремнію, заліза, хлору, магнію, так званих біо­генних, або макроелементів, мікро- та ультрамікроелементів.

З 110 елементів, що зустрічаються в природі, 71 знайдений у людському організмі. Есенціальними для людини є Fе, Mn, Сu, Со, Zn, Мо, Se, Сг, F, Ni, Fі, Sі, Sn, Аз, Аg, Нg, Сd, Рb, Rb. Вони входять до складу специфічних органічних сполук (фер­ментів, гормонів, вітамінів, пігментів тощо) і часто зумовлю­ють їхню хімічну і біологічну (фізіологічну для рослини і фарма­кологічну для людини) активність. Через процеси обміну речовин мінеральні елементи впливають на основні функції організму: ріст, розвиток, розмноження, кровотворення тощо. Неорганічні сполуки беруть участь в утворенні різних структур (кісткових та м'язових тканин, клітинних оболонок та ін.), регулюванні фізико-хімічних процесів в організмі: підтриманні на певному рівні осмотичного тиску клітинного соку, крові, лімфи, кислотно-лужної рівноваги, постійного рН тощо.

Tаким чином, мінеральні елементи виконують каталітичну, структурну та регуляторну функції. Недостатність мінеральних елементів призводить до порушення цих функцій. При надход­женні їх до організму у надмірній кількості можливі отруєння, іноді з летальним кінцем.

Поняття про діючі , супутні та баластні речовини

Сучасну фармакогнозію ми розглядаємо як науку, що вивчає природну сировину на підставі хімічно-біогенетичних зв'язків між органічними сполуками, тому вона користується хімічною класи­фікацією, в основу якої покладено наявність в лікарській рос­линній або тваринній сировині діючих (фармакологічно актив­них) речовин. Ця класифікація досить умовна, оскільки в сировині завжди знаходяться декілька груп біологічно активних речовин і не завжди відомо, яка з них діє терапевтично.

Тепер фармакогнозія вивчає ЛРС, що містить:

1. первинні метаболіти

- білки (рослинні ферменти, лектини тощо);

- жири (ліпіди і жироподібні речовини рослинного і тварин­ного походження);

- вуглеводи (оліго- та полісахариди);

- органічні кислоти

2. вторинні метаболіти

- стероїди (кардіотонічні глікозиди і сапоніни);

- терпеноїди (іридоїди, дитерпени, тритерпени, тритерпенові сапоніни);

- фенольні сполуки (феноли, кантони, кумарини, хромони, флавоноїди, лігніни, антрацен похідні, дубильні речовини).

В окремі розділи фармакогнозії об'єднано сировину, що містить вітаміни, алкалоїди і ефірні олії, незважаючи на те, що біосинтез вітамінів, алкалоїдів і компонентів ефірних олій (монотерпенів, сесквітерпенів, ароматичних сполук) іноді іде різними шляхами.

Окрім діючих речовин в рослинах завжди знаходяться так звані супутні речовини. В фармакогнозії цим терміном умовно називають продукти первинного і вторинного синтезу, що впли­вають на прояв головного терапевтичного ефекту (мінеральні солі, азотисті основи, полісахариди, карбонові кислоти, сапоніни тощо). Супутні речовини можуть підвищувати всмоктування діючих речовин і, таким чином, прискорювати їх засвоєння, поси­лювати корисну дію або зменшувати шкідливий вплив сильно­діючих сполук. Якщо супутні речовини отруйні, їх слід видали­ти. Наприклад, насіння рицини звичайної, крім жирної олії, містить отруйну білкову речовину — рицин, яка знешкоджується при термічній обробці.

Поряд з діючими і супутніми речовинами рослини містять так звані баластні речовини. В фармакогнозії ними називають первинні й вторинні метаболіти: білки, жири, вуглеводи, смоли, хлорофіл, віск, лігнін тощо. Однак, якщо ці субстанції застосовуються в ме­дичній або фармацевтичній практиці, то їх відносять до діючих ре­човин. Наведемо для прикладу клітковину і дубильні речовини, які часто розглядають як баласт. Целюлозу тепер широко застосовують з профілактичною метою як ентеросорбент. Баластними речовина­ми при виготовленні препарату флакуміну з листя скумпії звичай­ної є дубильні речовини. З відходів вироб­ництва флакуміну можна додатково отримати танін, який має протизапальну дію.

Накопичення біохімічною наукою нових даних щодо скла­ду, обміну і взаємодії речовин в організмі рослин, тварин і лю­дини веде до зміни поглядів на такі поняття як діючі, супутні і баластні речовини. З часом змінюється також класифікація рос­линної і тваринної сировини.