Збирання лікарської рослинної сировини

Кожний вид сировини має свої календарні періоди і особли­вості збирання. Розглянемо загальні правила. Експериментально до­ведено, що в надземних частинах рослини вміст біологічно активних речовин досягає максимуму в період цвітіння і на початку плодо­ношення, в плодах — у період повного дозрівання, в коренях — після відмирання надземної частини рослини, в корі — в період весняного руху соку. Лікарські рослини збирають в такі періоди вегетації, коли в них накопичується максимальна кількість діючих речовин.

Надземні частини рослини слід збирати тільки в суху погоду, в середині дня, коли рослини обсохнуть від роси. Підземні части­ни можна викопувати і у вологу погоду — їх однаково доводиться перед сушінням мити. Деякі рослини збирають у визначені часи дня: наприклад, кмин та інші легко опадаючі плоди і насіння — рано-вранці («по росі»). Призначення первинної обробки полягає в усуненні недоліків збору, вилученні домішок, дефектних частин рослин і підготовці сировини до сушіння. Чистота збору — одна з основних вимог заготівлі.

Збирати треба старанно, уникаючи попадання в зібраний ма­теріал сторонніх домішок та інших частин тієї самої рослини. Наявність домішок знижує якість сировини, а іноді робить її зовсім непридатною, бо наступне сортування часто буває ут­рудненим і занадто дорогим. Не слід збирати дуже запилені або чим-небудь забруднені рослини, поблизу шосе та залізничних колій, а також пошкоджені комахами, іржею або грибковими захворюваннями.

Для одержання якісної сировини, підвищення продуктивності праці збирачі повинні мати необхідний інвентар та знати способи збирання.

Бруньки збирають рано навесні, коли вони набубнявіли, але не лопнули. Збирають по-різному: соснові бруньки підрізають під «коронкою», березові звичайно збирають під час заготівлі віників, обдираючи гілки. Перед сушінням видаляють сторонні домішки і бруньки, що почали розпускатися.

Кору збирають навесні, у квітні-травні, в період руху соку, коли вона легко відокремлюється. Треба мати ніж з дуже гострим кінцем, за допомогою якого роблять кілька поперечних надрізів на відстані 20—25 см і 2—3 повздовжні, після чого кору відтягують у напрямку нижнього надрізу, не доводячи до нього і залишають па деякий час для підв'ялювання, після чого здирають.

Для медичних потреб кору збирають тільки з молодих гілок; кору старих гілок і стовбурів, вкриту товстим корковим шаром мертвої тканини, не заготовляють. Бажано кору і бруньки заготов­ляти із зрубаних, зрізаних або спиляних гілок на лісових вируб­ках, а не з дерев та чагарників, які ще ростуть.

Трави збирають перед початком або під час цвітіння. їх зрізають серпом або ножем на рівні нижніх листків. У деяких рослин (полин, череда, кропива собача, звіробій) зрізають або зламують вручну тільки квітучі верхівки завдовжки 10—15 см і бокові гілочки. Багаторічні трави не можна відривати разом з підземними частинами. Велику кількість трав можна скошувати, звільнивши спочатку від бур'янів. Для відновлення заростей залишають на 1 м² декілька доб­ре розвинутих рослин, а також молоді екземпляри для доростання. Врожай культивованих рослин збирають

Листки збирають перед початком або під час цвітіння рослин, коли вони повністю сформувалися. У таких цінних видів як беладонна, наперстянка обривають вручну, щоб не пошкодити рослину, в інших випадках збирають траву, висушують її і вже потім знімають листки вручну або обмолочують (кропива, м'ята, мучниця). Якщо сировиною є розеточні листки (блекота), їх зрізають ножем, намага­ючись не пошкодити корені. При заготівлі листків з дикорослих бага­торічних рослин частину їх слід залишати, щоб рослина не загинула.

Квітки збирають залежно від періоду цвітіння, але частіше на початку його, запобігаючи розпаданню квітки або суцвіття. У більшості рослин квітки обривають вручну; інколи збирають цілі суцвіття, після сушіння протирають їх крізь сито, звільняють від квітконіжок (бузина), або відривають квіткові кошики з квітко­носів вручну (пижмо). У деяких видів збирають частини квітки, наприклад у соняшника — крайові язичкові квітки. Кошики ап­течної ромашки збирають, обчісуючи їх спеціальним совком.

Пуп'янки збирають до розпускання квітів (софора японська).

Під час заготівлі пуп'янок, квіток і суцвіть з рослин кращі екземпляри треба залишати для запліднення і наступного віднов­лення рослин, а при заготівлі цих видів сировини з дерев та чагар­ників — не зрізувати, не спилювати і не обламувати гілок.

Плоди, насіння збирають дозрілими або повністю, або на 60— 70 % (селерові, льон, гірчиця). При заготівлі сухих плодів і на­сіння надземну частину рослини скошують, висушують і обмоло­чують (кмин, льон). Соковиті плоди (чорниця, малина) збирають вручну, без плодоніжок, рано-вранці або ввечері. Збирати плоди краще в корзини, зсередини обшиті мішковиною, бо плоди, зібрані в миску, швидко псуються. Ягоди обліпихи або шишкоягоди ялів­цю збирають, обтрушуючи гілки.

Підземні органи можна збирати навесні, та краще восени, коли надземні частини починають в'янути, але впізнати потрібний вид ще можна. Перевага осіннього збирання в тому, що восени підземні органи більші, завдяки накопиченню в них за літній період крохмалю та інших цінних речовин. Крім того, при осін­ньому збиранні опале насіння дає можливість природного віднов­лення заростей. Корені, кореневища, бульби викопують лопата­ми, кирками, вилами або граблями (кореневища аїру). Після цього всю ділянку необхідно старанно вирівняти.

З одиниці площі допускається збирати від загального біологі­чного запасу в середньому в таких межах:

- підземні частини рослин (коріння, кореневища, бульби, ци­булини) - 15-20 %;

- трава, листя, квітки, суцвіття трав'янистих рослин, дерев і чагарників — 30—40 %. Періодичність заготівель не повинна перевищувати при збиранні:

- підземних частин рослин — 5р.;

- трави — 2р.;

- листя, квіток, суцвіть, плодів, насіння — 1 р.

Зібрані листки, квітки, ягоди тощо рекомендується укладати н корзини якомога пухкіше; трави, кору, корені складають у мішки, і її не щільно, щоб уникнути самозігрівання вологої маси. Сиро­вину не можна залишати на ніч у принесеній тарі або купках — це призводить до руйнування діючих речовин. Якщо з якихось при­чин сушіння затримується, сировину слід розсипати тонким ша­рим на дошках, рогожках, у захищеному від дощу і роси при­міщенні. В такому вигляді її можна зберігати не більше 10—12 год.