Особливості лікарського контролю людей похилого віку

Форми і методи активного рухового режиму для контингентів старших віків вельми різноманітні. Збільшення тренуючого впливу лікувальної фізичної культури досягається підвищенням інтенсивності, кількості та складності вправ, а також включенням в гімнастичний комплекс бігу на місці, присідань.

Безсумнівно, більш ефективною формою занять осіб середнього і літнього віку є організовані тренування в групах здоров'я. В них використовується широке коло засобів фізичної культури: гімнастика, спортивні ігри, елементи легкої атлетики, плавання, прогулянки на лижах, ближній туризм та ін. У методиці проведення занять враховуються індивідуальні особливості осіб, які займаються: вік, стан здоров'я, фізична підготовленість. Колективний характер занять – досить важливий фактор їх позитивного впливу на емоційну сферу.

В останні роки велику популярність отримав повільний біг. Він має виражений тренувальний вплив на найголовніші функції організму – кровообіг і дихання, покращує окислювально-відновні процеси в тканинах, активізує ферментативну і гормональну діяльність. Особливо ефективним є поєднання бігу із загартовуванням.

Не можна не враховувати і той факт, що з кожним роком збільшується число ветеранів спорту, які продовжують систематичні тренування і навіть беруть участь у деяких спортивних змаганнях (у своїй віковій групі і за певними нормативами). Цей контингент потребує особливо ретельного лікарського контролю. Лікарське обстеження і консультація передбачають рекомендацію певного рухового режиму для осіб середнього і літнього віку, початківців, а також для осіб, які бажають відновити раніше перервані заняття або продовжити систематичне тренування, розпочате в молоді роки.

Окремі рухові режими, які можуть бути рекомендовані для осіб старшого віку, розрізняються за спрямованості, обсягом використовуваних навантажень, умовами проведення занять.

За своїми характеристиками рухові режими можуть підрозділятися на 4 групи:

1) реабілітаційний;

2) загальної фізичної підготовки;

3) тренувальний;

4) підтримання спортивного довголіття.

Реабілітаційний режим передбачає використання засобів фізичної культури з метою відновлення здоров'я і фізичної працездатності (професійної та побутової), порушених в результаті захворювання (в першу чергу серцево-судинної системи), а також після травм або перенесених оперативних втручань.

Реабілітація проводиться у формі групової або індивідуальної лікувальної фізичної культури (зазвичай в комплексі з медикаментозними, фізіотерапевтичними та іншими методами лікування) на базі кабінетів лікувальної фізичної культури (зокрема, в лікарсько-фізкультурних диспансерах) або спеціальних реабілітаційних центрах. Підбір засобів фізичної культури, дозування і методи проведення занять встановлюються лікарем спільно з лікарем фізичної культури. Лікарі забезпечують відповідний контроль за станом здоров'я осіб, які займаються, з урахуванням характеру перенесеного захворювання (або травми), перебігу і ступеню клінічного одужання.

Режим загальної фізичної підготовки спрямований на поліпшення функціональних показників серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, а також фізичного розвитку (нормалізація маси тіла, підвищення життєвої ємкості легень). Режим сприяє коригуванню деяких порушень в діяльності організму, пов'язаних з віковими змінами або захворюваннями, властивими старшому віку (корекція постави, поліпшення рівноваги, нормалізація неправильної функції кишковика, навчання навичкам правильного дихання). Фізичні вправи сприяють відновленню втрачених рухових навичок і умінь (пересування на лижах, плавання) або навчання цим навичкам, а також підвищенню загальної витривалості. Загальна фізична підготовка здійснюється в системі занять у групах здоров'я.

Тренувальний режим використовується в групах повільного бігу «підтюпцем» або індивідуального бігу (для більш підготовлених). Мета цього режиму – шляхом поступового збільшення тренувальних навантажень, в основному їх обсягів, домогтися підвищення функціональних можливостей організму. Передбачається дотримання основних дидактичних принципів тренування, раціональне, об'єктивно обґрунтоване підвищення навантажень, дотримання правил загального режиму.

Режим підтримки спортивного довголіття спрямований на максимально тривале збереження резервних можливостей організму, збереження спортивного довголіття ветеранами спорту, а також у осіб, які розпочали заняття в молодому віці і продовжують систематичне тренування. Заняття спортом у цьому випадку сприяють високій суспільній активності та пропаганді ідей спорту серед населення.

Наведений поділ рухових режимів по їх спрямованості певною мірою умовний, оскільки будь-який з них має більш-менш виражений тренувальний ефект.

Руховий режим у кожному конкретному випадку призначається з урахуванням зацікавленості обстежуваного, клінічного та функціонального діагнозу (медичної групи), відомостей про руховий досвід і фізичну підготовленість досліджуваного, отриманих з даних анамнезу. Важливе значення надається результатами визначення фізичної працездатності.

Медичні групи підбираються з урахуванням таких характеристик стану здоров'я.

До першої групи відносять осіб без відхилень у стані здоров'я, з помірними віковими змінами при відсутності або незначному порушенні функцій окремих органів (систем) перехідного характеру.

До другої групи відносять осіб, які страждають хронічними захворюваннями (без частих загострень) у фазі стійкої ремісії з помірним порушенням функцій окремих органів (систем).

У третю групу включають осіб з хронічними захворюваннями, які протікають з відносно частими загостреннями при вираженому порушенні функцій органів (систем) у фазі нестійкої ремісії (субкомпенсації). Сюди ж включають людей з обтяженим анамнезом (перенесений інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, гострий гломерулонефрит та ін.) при наявності клінічної ремісії не менше 3 років. У цю ж групу слід віднести осіб, які перенесли операції, травми, хвороби, які спричинили часткову втрату працездатності або інвалідність.

Поява позитивних чи негативних клініко-функціональних порушень у стані здоров'я при заняттях фізичною культурою служить підставою для переведення з однієї медичної групи в іншу.

Медичні показання та протипоказання до призначення того чи іншого рухового режиму будуються за нозологічним принципом, заснованим на клінічному і функціональному діагнозах. Враховуються також деякі симптоми, які нерідко протікають приховано. Однак ці симптоми (виявляються в основному при лабораторних та інструментальних дослідженнях) сигналізують про необхідність значного обмеження рухової активності. При комплексній оцінці стану здоров'я приймаються до уваги фактори ризику розвитку ішемічної хвороби та індивідуальні показники фізичної підготовленості та фізичної працездатності.

На основі комплексного лікарського обстеження і приведених вище критеріїв призначається відповідний руховий режим (табл. 7).

Таблиця 7.

Варіанти рухових режимів залежно від медичної групи, фізичної працездатності і фізичної підготовленості

Медична група	Фізична працездатність і фізична підготовленість
	низька	нижче середнього	середня	вище середнього	висока
Руховий режим
Перша	II	ІІ–ІІІ	ІІІ	ІІІ–IV	IV
Друга	II	ІІ	ІІ	ІІ–ІІІ	ІІІ
Третя	І	І–ІІ	ІІ	ІІ	ІІ

Примітка. Поліпшення або погіршення фізичної працездатності з урахуванням стану здоров'я служить підставою для зміни рухового режиму.