Протипоказання до проведення занять лфк в навчальних закладах

1.	Гострий період захворювання.
2.	Дуже виразний больовий синдром.
3.	Небезпека виникнення кровотечі чи тромбоемболії.
4.	Підвищення температури тіла вище 37,5^0.
5.	Наявність запальних або гнійних процесів будь-якої локалізації.
6.	Синусова тахікардія або синусова брадикардія.
7.	Часті напади пароксизмальної або миготливої аритмії, екстрасистолія з частотою більше 1:10.
8.	АВ-блокада ІІ-ІІІ ступеня.
9.	Негативна динаміка ЕКГ (суттєве порушення коронарного кровообігу).
10.	Наростання недостатності кровообігу.
11.	Артеріальна гіпертензія підвищення АТ вище вікових норм (навіть при задовільному стані).
12.	Артеріальна гіпотензія (зниження АТ нижче вікових норм) при наявності скарг на головокружіння, головний біль, слабкість ті ін.).
13.	Будь-які судинні або діенцефальні кризові стани, незалежно від величини АТ.
13.	Анемія (при зниженні кількості еритроцитів нижче 2,6 х 10^12/л).
14.	Підвищення ШОЕ понад 20-25 мм/год, лейкоцитоз.

Вікові межі допуску дітей до занять спортом

Окремо вирішується питання щодо занять спортом дітей га підлітків. Зважаючи на великі навантаження, притаманні спортивним заняттям, дозвіл на такі заняття лікар дає лише тим, хто віднесений до основної медичної групи, не має жодних відхилень у стані здоров'я і досяг певного віку (табл. 2).

Таблиця 2.

Вікові межі допуску дітей до занять спортом

Вид спорту	Вік, роки
	Початкові групи	Групи спеціалізації
Акробатика	8–9	10–11
Баскетбол	10–12	12–14
Бокс	12–14	14–15
Боротьба	10–12	12–14
Волейбол	10–12	12–14
Гімнастика спортивна	8–9	10–11
Гімнастика художня	7–8	9–10
Гірськолижний	8–9	10–11
Гребля академічна	10–11	12–16
Лижний	10–11	12–13
Легка атлетика	10–12	13–14
Плавання	7–8	8–10
Стрибки у воду	7–8	9–10
Фігурне катання	7–8	9–10
Хокей із шайбою	10–11	12–13

Спортивна спеціалізація і участь дітей у спортивних змаганнях допускаються лише після 2–3 років початкової підготовки. Принцип помірності повинен витримуватись стосовно тренувань і участі у змаганнях.

Особливості лікарського контролю за особами різного віку та статі: дітей і підлітків, жінок, людей похилого віку

Найважливіша мета тренування – поліпшення морфофункціонального стану організму, його опірності до несприятливих чинників зовнішнього середовища. Здоров'я людини досягається у будь-якому віці. Ані фази онтогенезу, ані похилий вік не заважають організмові отримувати оздоровчий вплив від фізичного тренування. Можливостями оздоровчого тренування організм забезпечений зі значним запасом – від антенатального стану до згасання життя, справа лише в оптимальному, тобто відповідному до можливостей організму, дозуванні навантаження і доборі найбільш доцільних вправ. Так, сприятливий вплив на розвиток ще не народженої дитини досягається завдяки фізичним вправам, які виконує вагітна жінка. Стан гіпоксії у її крові, що розвивається під час вправ, стимулює обмін речовин в організмі плода. Дослідженнями останніх років доведено можливість у похилому віці тренуватись і значно, навіть відносно більше, ніж у молодому віці, поліпшувати функціональний стан організму.

Для найбільш ефективної організації оздоровчих занять треба враховувати, що тренувальний ефект у молодих осіб і людей похилого віку формується з різною швидкістю. Чим молодший організм, тим раніше в умовах систематичних занять фізичними вправами настає підвищення працездатності і коротший відновлювальний період після навантажень (табл. 3).

Таблиця 3.

Вікові особливості розвитку тренувального ефекту в процесі освоєння нового рухового навику

Вік, роки	Кількість тренувальних навантажень, необхідних для підвищення працездатності на 100%	Тривалість періоду несприятливих відчуттів, дні	Величина наступного тренувального ефекту, %
11–14	3–4	Не більше ніж 1	150–190
18–20	5–6	1–2	130–135
41–45	9–12	2–4	116–120
60–69	14–18	4–5	112–115

Отже, слід дуже повільно підвищувати інтенсивність і загальний об'єм навантажень для осіб похилого віку. Разом з тим не варто різко збільшувати навантаження у дітей та підлітків зважаючи на велику сприйнятливість їх – несформований організм можна легко пошкодити. Ось чому для оптимального дозування фізичних навантажень у будь-якому віці треба орієнтуватися на стан найбільш вразливої системи, яка тісно пов'язана з руховою функцією – серцево-судинної системи.

У заняттях оздоровчим тренуванням слід враховувати також статеві особливості організму. Так, жінкам доцільно рекомендувати більш пластичні, порівняно з чоловіками, вправи без різких рухів. Період менструації не вимагає відмови від тренувальних занять, якщо ці заняття не пов’язані з необхідністю перебування у воді (плавання). Заборона оздоровчих тренувальних занять необхідна лише у 3 випадках: 1) коли маємо справу з дисменореєю, тобто порушенням оваріально-менструального циклу з болем, сильним виділенням крові тощо; 2) коли йдеться про необхідність виконання максимальних зусиль (наприклад, в умовах змагань); 3) у разі недостатньої тренованості організму (початковий період занять).