6. Проблема запозичення термінів з інших мов

Загальновідомо, що запозичення відбувається двома шляхами: безпосередньо змови до мови та опосередковано. Українська лінгвістична термінологія не складає вцьому плані виключення. В нашому етимологічному аналізі виявилось, що значна кількість запозичених термінів не потрапила в українську мову безпосередньо з основної мови, але через іншу. Йшлось передусім про терміни латинського або грецького походження, які були запозичені через західноєвропейські мови. З них найчастішим посередником стали німецька та французька мови. Що стосується грецьких термінів, товони в більшості випадків запозичувались ще через латинську мову. Але не завжди цей процес відбувався саме в такий спосіб, тому слід навести різні з’ясовані шляхи запозичення термінів від початкової мови в українську (між ними найчастіше існують один або два посередники).

Так, наприклад, посередниками грецьких термінів стали:

• латинська мова:

  • аналіз (запозичено з лат. analysis, походить від гр.ánalysis –«розклад»),

  • синтаксис (запозичено з лат. syntaxis, походить від гр. sýntaxis –«будова, організація»),

  • етимологія (запозичено з лат. etymologia, походить від гр. étymologia),

• французька мова:

  • архаїзм (запозичено з фр. archaїgue, походить від гр. árchaios– «давній»),

  • апостроф (посередництвом фр. мови – apostrophe, запозичено з гр. àposrophos –«повернений у бік або назад»),

  • антонім (запозичено з фр. antonyme, утворено від гр. antí– «проти» таonoma -«ім’я»),

• деякі із західноєвропейських мов: семантика, семіотика, прототип,

• латинська + далі невизначена західноєвропейська мова: монотонія, синкопа, епітет, енциклопедія.

Латинські терміни запозичені найчастіше через західноєвропейські мови, зокрема:

• французьку мову:

  • афікс, афіксоїд (запозичено з фр. affixe, походить від лат. affixus– «прикріплений»),

  • амплітуда (запозичено з фр. amplitude, походить від лат. amplitudo– «обширність, просторість»),

  • асоціація, сингулатив, ілюстрація, емоція,

• німецьку мову: африката, стиль, епос, актив,

• далі невизначена західноєвропейська мова: афоризм.

В окремих випадках роль посередника зіграли інші слов‘янські мови: еліпсис, синтагма, дефіс, актив (рос.), автономність, синтез, реєстр, автор (пол.).

Процентуальний аналіз способів запозичення свідчить, що безпосередньо запозичені терміни перевищують (80,7 %), терміни, запозичені через інші мови (19,3 %)²².

5. Системні явища в українській лінгвістичній термінології

В останньому розділі практичної частини зосередимось на аналізі різних системних явищ, тобто антонімії, омонімії, паронімії та синонімії, які були виявлені протягом нашого дослідження в українській лінгвістичній термінології.

1. Випадки синонімії в українській лінгвістичній термінології

Найчастішим з системних явищ, з якими ми зустрілись при розгляді зібраного матеріалу та укладанні словника, стала синонімія. Вона відзначається повним або частковим збігом значень двох або більше слів, між якими існує різниця в звучанні. Синонімами можуть виявитися не лише окремі слова, але й словосполученняабофразеологізми. Сукупність синонімів, споріднених за значенням слів, потім створює такзваний синонімічний ряд ( словник – лексикон – словар - глосарій).

У загальновживаній мові синонімія виступає як найважливіша системоформуюча категорія. Що стосується термінологічних систем, синонімія в них сприймалася довгий час як небажане явище, тому що основною ознакою терміна є точно найменувати тільки одне поняття. Сьогодні негативне ставлення до даної проблеми значно покращилося та процес заміни нових термінів за застарілі, котрі увійшли з ужитку, сприймається як природна закономірність у формуванні термінів та терміносистем.

Існує кілька класифікацій синонімічних явищ, але ми вирішили зосередитись врамках аналізованої лінгвістичної термінології тільки на два аспекти дослідження – синхронічний та діахронічний. Обидва погляди на терміни здійснюються в межах лексичних синонімів.

З діахронічного погляду синонімічну пару або ряд становить термін застарілий татермін новий, активно вживаний. В лінгвістичній термінології слід зосередитись на історичний аспект, тому що для дослідження та орієнтування в різних мовознавчих проблемах, треба знати не тільки новотвори, але й терміни, які наводять старі граматики. У нашому матеріалі можемо навести наступні синонімічні ряди, представлені застарілим та новим словами:

• словник (актуально вживаний термін) – словар (імовірно залишився з часів СРСР) – лексикон – глосарій (назви про словники в давньому минулому, наприклад, Лексис Памва Беринди або Лексикон латинський),

• абетка (вживаний український термін) - азбука – алфавіт (запозичені вминулому терміни, вживаються при називанні абеток інших мов) – абєцадло (історичний термін, зазначений у Памва Беринди)

• граматика (інколи вживається ще у значенні підручника) – буквар – азбучникъ – алфавитникъ - алфавитаръ (старі терміни, що означають підручники, за якими вивчалася граматика).

Синхронічний аспект присвячений зіставленню власне українських термінів ізтермінами, запозиченими з інших мов. Хоча за сучасної доби досить сильно діють тенденції активного запозичення слів з різних мов з метою стандартизації термінології вокремих мовах, власне українські терміни й надалі зберігаються у вживанні. З таблички видно, що в більшості випадків українськими термінами користуємось набагато частіше, ніж запозиченими.

Український термін	Запозичений термін
сила	інтенсивність
орудний відмінок	інструменталь
словоскладання	композиція
іменник	субстантив
надгортанник	епіглотис
ілюстрація	ексемпліфікація
протиставлення	антитеза
звертання	апострофа

Інші типи синонімії в лінгвістичній термінології трапляються тільки поодиноко. Поява синонімії в аналізованому матеріалі спричинила проблему при укладанні майбутнього словника, зокрема при упорядкуванні термінів в реєстрі. Ми вирішили залишити в словнику всі знайдені форми, щоб вони створювали саме синонімічні ряди. Напершому місці завжди стоїть найвідповідніший та найуживаніший із термінів.