Розділ 1 Застосування мікрогрупових форм навчання у птнз(вищому навчальному закладі)

Зміст освіти, його мета і завдання, методи навчання реалізують в організаційних формах навчання. Форма – є спосіб існування будь-якого явища. У дидактиці форма (від латин. forma – зовнішність, пристрій) означає спосіб організації навчання. Форми навчання – це види організації взаємодії що вчаться в учбових групах, мікрогрупах, що окремих вчаться між собою і з викладачем в рамках того або іншого виду заняття (фронтальна, групова, індивідуальна, парна). Форма організації навчання – вид заняття, організація педагогічного процесу, якому властиві систематичність, постійність складу учасників, режим проведення, що історично склалася, стійка і логічно завершена.

Форми організації навчання сприяють реалізації функцій педагогічного процесу: повчальною, такою, що розвиває, виховує. Разом з цим, вони виконують і специфічні функції: інтеграційну, комунікативну, управлінську. Інтеграційна функція – полягає в тому, що завдяки формі організації навчання мети, зміст, методи і засоби навчання знаходять ознаки системності. Комунікативна функція – організація спілкування в учбовому процесі – від цієї функції перш за все залежить ступінь активності і характер спілкування що вчаться з педагогом і один з одним. Управлінська функція – означає, що форма організації навчання може розглядатися як засіб управління навчанням, вихованням, розвитком.

Функції форм організації навчання. Функції форм організації навчання складні й різноманітні [3]. Серед них на першому місці — навчально-освітня. Форма організації навчання конструюється та використовується для того, щоб створити найкращі умови для передачі студентам знань, вмінь та навичок, формувати їх світогляд, розвивати обдарування, практичні та професійні здібності, сприяти їх активній участі у різних сферах практичної діяльності та суспільному житті.

Виховна функція форм організації навчання забезпечується послідовним введенням студентів за допомогою системи форм навчання у різноманітні види навчальної діяльності. В результаті у роботу включаються усі духовні та фізичні сили: інтелектуальні, емоційно-вольові, діяльнісно-практичні. Студент досягає певних цілей, переборює труднощі пізнання, радіє досягненням, допомагає товаришам, виявляє терпіння, витримку, наполегливість та волю. Постійно підкріплюються та зміцнюються морально-вольові якості особистості.

Організаційна функція форм навчання полягає в тому, що необхідність відповідності обсягу, якості змісту освіти можливостям студентів вимагає від викладача чіткої організаційно-методичної інструментарії подачі навчального матеріалу, суворого добору допоміжних засобів. Адаптація студентів до специфіки тієї або іншої форми навчання дає їм можливість заздалегідь готуватися до навчальної діяльності, швидко виробляти установку на працю за певних умов.

Психологічна функція форм організації навчання міститься у виробленні у студентів певного діяльнісного біоритму, звички працювати систематично. Звичний час і знайомі умови навчального процесу породжують в студентах психічний стан розкріпачення, свободи, оптимальної напруги духовних сил. Створюються сприятливі умови для ефективної аудиторної та позааудиторної праці.

Змістовна форма навчальних занять у сукупності з активними методами навчання виконує розвивальну функцію. Особливо ефективно вона реалізується, коли при вивченні теми у навчальному процесі реалізовуються різноманітні форми, що породжує багатство умов для розумової, трудової, ігрової діяльності і дає можливість включити в роботу весь комплекс психічних процесів.

Форми організації навчального процесу забезпечують колективну та індивідуальну діяльність студентів, виконуючи інтегрувально-диференційовану функцію. Навчальний процес, який реалізується у різноманітних формах, по суті є процесом колективної пізнавальної діяльності. Студенти спільно залучаються до процесу пізнання обмінюються практичною інформацією, вчаться взаєморозуміння та взаємодопомоги. Разом з тим навчання в КМСОНП є процесом розвитку можливостей особистості. Тому кожна форма колективних занять повинна мати можливості індивідуалізації діяльності студентів, забезпечувати роботу за удосконаленими програмами, які відповідають європейським освітнім стандартам.

Систематизуюча і структуруюча функція організаційних форм навчання полягає в тому, що вони вимагають поділу усього навчального матеріалу на окремі частини (модулі) й теми, його структурування й систематизації як у цілому, так і для кожного заняття.

По відношенню одна до одної форми організації навчання здатні виконувати комплексну та координуючу функцію. З метою підвищення ефективності засвоєння студентами навчального матеріалу на основі будь-якої форми організації навчання можуть бути об’єднані й використані складові частини інших форм. Так, при вивченні теми одна форма, наприклад, лекція, виконує роль основної, базової, провідної щодо інших — семінарів, практичних та лабораторних занять, — які дають додатковий або допоміжний навчальний матеріал.

Стимулююча функція форми організації навчання виявляється з найбільшою силою, коли відповідає індивідуальним особливостям студентів, рівню їхньої підготовки, специфіці розвитку їх психіки. Так, лекційна форма своєю монотонністю здатна приглушити у студентів пізнавальну активність, натомість як введення в неї, наприклад, драматизованого прикладу, що вводить в дію уяву, мислення, мовлення стимулює їх бурхливу діяльність.

Існують різні класифікації форм організації навчання, що відрізняються по тому, які критерії лежать в їх основі: число учнів, місце навчання, тривалість занять, домінуюча функція, дидактична мета, вид діяльності.

По числу учнів виділяються масові, колективні, групові, мікрогрупові і індивідуальні форми навчання. По місцю навчання розрізняються шкільні і позашкільні форми (аудиторні і позааудиторні). По тривалості часу навчання розрізняють класичний урок (45 мін), спарене заняття (90 мін), спарене укорочене заняття (70 мін), уроки «без дзвінків» довільної тривалості.

Урок – основна форма організації навчання. Урок є формою навчання в середніх школах, гімназіях, ліцеях, професійних училищах. Урок – це закінчений в смисловому, тимчасовому і організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) учбового процесу. Він є колективною формою організації навчання, якою властивий: постійний склад учнів, певні тимчасові рамки занять (45 мін), твердо встановлений розклад, організація учбової роботи над одним і тим же матеріалом. Кожен урок прямує на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвинути.

Освітні вимоги: визначення освітніх завдань уроку; інформаційне наповнення; поєднання форм і методів діяльності; забезпечення дієвого контролю і управління.

Виховні вимоги до уроку включають: визначення виховних можливостей учбового матеріалу; постановку виховних завдань; співпраця з учнями.

Розвиваючі вимоги: формування і розвиток у позитивних мотивів, що вчаться, учбово-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності.

Існують наступні типи уроків:

• уроки комбіновані, або змішані;

• уроки повідомлення і вивчення нових знань;

• уроки закріплення вивченого матеріалу: урок формування умінь і навиків, урок застосування знань і умінь, лабораторний урок;

• уроки повторення, систематизації і узагальнення вивченого матеріалу;

• уроки перевірки і оцінки знань.

Інші форми організації навчання. Окрім уроку до форм організації навчання відносяться лекції, семінарські заняття, лабораторно-практичні заняття, екскурсії, консультації, заліки, самостійна робота і ін.

Лекція – заняття, на якому здійснюється передача готових знань таким, що вчиться через монологічну форму спілкування. Лекції бувають ввідні, оглядові, епізодичні, інформаційні, проблемні.

Семінар – це організаційна форма, призначена для підготовки учнів до самоосвіти і творчої праці, яка передбачає самостійну попередню роботу і обговорення такими, що вчаться питань, по поглибленню і систематизації знань.

Лабораторно-практичні заняття – форма організації учбової діяльності що вчаться, в якій домінує їх практична діяльність, здійснювана на основі спеціальних розроблених завдань в умовах лабораторії. Лабораторні роботи діляться на фронтальні лабораторні роботи, практикуми.

Консультація – це форма організації процесу навчання поза уроком для одного або групою учнів по з'ясуванню незрозумілих, складних питань, тим, розділів програми в процесі вивчення учбової дисципліни. У перекладі з латинського консультація означає раду, що дається фахівцем. Розрізняють види консультацій: ввідні, оглядові, поточні, тематичні, завершальні.

Виробнича практика створює певний прецедент для утворення тісного творчого взаємозв'язку між коледжем (вузом) і виробництвом. Практикові доцільно проводити на тих підприємствах, куди фахівці будуть направлені на роботу.

Дипломні і курсові роботи, реферати виконуються згідно учбовому плану. Дипломна робота по структурі нагадує кандидатську дисертацію. У неї входять; вступ, де розкриваються актуальність теми, об'єкт, предмет роботи, мета і практичне значення; у першому розділі розкривається теоретична частина; у другому розділі приводиться дослідницько-практичне висвітлення роботи з прикладами, узагальненнями, а також використанням графіків, малюнків, таблиць, діаграм і т.п.; висновок, який повинен містити виводи.

Дипломною роботою керує викладач високої кваліфікації; її захист проводиться на державному іспиті. По аналогічних правилах пишуть курсові роботи і реферати, які узагальнюють вузьку тему і розкривають її ширше, ніж в підручнику.

Самостійна робота учнів – організація самостійної пізнавальної діяльності. Форми самостійної роботи: робота з учбовою і довідковою літературою, виконання крізних і індивідуальних завдань по циклах дисциплін; розробка методичних матеріалів по предмету; підготовка до лабораторних робіт; самостійне вивчення дисциплін.

Екскурсія – форма організації навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розташування об'єктів (природи, заводів, пам'ятників), що вивчаються, для безпосереднього ознайомлення з ними. Види екскурсій: виробничі, природничонаукові, історико-літературні екскурсії, краєзнавчі, комплексні.

Факультативні заняття – назва походить від латинського слова, що означає можливий, необов'язковий, такий, що надається на вибір. Отже, факультативні заняття проводяться на добровільних засадах і по вибору самих учнів паралельно з обов'язковим вивченням учбових предметів.

Наочні кухлі і наукові суспільства. По кожному предмету з'являються учні, які прагнуть до розширення знань, до технічної творчості, що зумовило необхідність організації роботи наочних кружків і наукових суспільств школярів. Кухлі створюються на добровільних засадах окремо з паралельних класів, що вчаться.

Олімпіади, конкурси, виставки. Проводяться для стимулювання учбово-пізнавальної діяльності учнів і розвитку їх творчої змагальності у вивченні предметів.

Мікрогрупові форми організації навчально-трудової діяльності учнів дають змогу підвищувати ефективність навчання, стимулюють творчий розвиток, відіграють важливу роль у вихованні в них соціальної активності, толерантності, культури взаємин.

Важливим моментом в організації мікрогрупових форм роботи є формування учнівських груп для того чи іншого виду діяльності. При чому бажано об’єднувати учнів в групи, а не розподіляти.

Групи можуть бути статичними, коли учнів об’єднують за навчальними можливостями у диференційовані групи для виконання завдань різної складності. У динамічні, ситуативно сформовані групи, учні об’єднуються для бригадної форми роботи під час виконання практичних чи лабораторно-практичних робіт. Завдання для бригад можуть бути як єдиними, так і диференційованими. Можливе також формування динамічних груп, в які вихованці об’єднуються під час роботи над певним творчим завданням чи спільним творчим проектом.

Способи створення груп. Формування мікроклімату навчального заняття розпочинається на етапі об’єднання студентів у мікрогрупи. Деякі викладачі пропонують студентам об’єднатися у групи за бажанням. Позитив такого підходу міститься в урахуванні міжособистісних зв’язків студентів. Але існують й негативи: формуються групи нерівні по силі, і тому результати спільної діяльності можуть значно відрізнятися; крім того, всередині групи може скластися атмосфера, коли інтерес до спілкування з бажаними особами усуває необхідність вирішення навчальної задачі.

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей студентів можна застосовувати різноманітні способи створення мікрогруп [6].

1. Мікрогрупи створюються на основі вже існуючого розміщення студентів в аудиторії для практичних або семінарських занять. Наприклад, мікро групу створюють з 4 студентів, що сидять за сусідніми столами або в одному ряду (рис.1.5).

Рис.1.5. Схема студентів в статичних (а), динамічних (б) та варіаційних (в) парах

Спосіб має формальний характер, але водночас він потребує найменших витрат часу.

2. Склад мікрогруп визначає викладач. Цей спосіб ефективний для оперативного вирішення завдань викладача за умови його авторитету серед студентів.

3. Студенти самостійно розподіляються на групи по 4-6 осіб ще на початку заняття. Це найбільш природний самоорганізуючий спосіб за умови наявності достатнього часу.

4. Академічна група або викладач спочатку за визначними критеріями обирає лідерів майбутніх мікрогруп, які потім ведуть набір до своїх груп інших студентів. Наприклад, кожен з лідерів називає прізвище студента, якого він запрошує до себе. Якщо студент згоден, він підходить до лідера. Групи заповнюються поступово й рівномірно.

5. Викладач призначає студентів, які будуть здійснювати набір членів до своїх малих груп. Потім у вже створених групах обирають нових лідерів.

6. Викладач записує на дошці перелік проблем (питань) за темою, що вивчається. Кожен студент обирає для себе проблему і входить до відповідної групи. У створених малих групах обирають лідерів.

7. Спочатку обирають лідера малих груп, які й визначають проблему для заняття у групі. Потім інші студенти розходяться по групах з обраною тематикою проблем. Цей спосіб ефективний за наявності авторитетних студентів.

8. Самоорганізація групової роботи. Студентам пропонують самим визначити проблеми для групових занять і види діяльності своїх груп. Викладачем встановлюються часові інтервали діяльності груп і форми надання ними освітнього продукту. Така форма ефективна у добре підготовленій до групової роботи академгрупі

9. Поетапне створення мікрогруп. Спочатку 3-5 студентів, які досягли певних успіхів у вивченні теми або проблеми, об’єднуються в малу групу та самостійно працюють під час проведення занять окремо від інших студентів академгрупи. З іншими студентами викладач проводить навчальні заняття відповідно до плану. Мала група під час навчання розширюється, ділиться на підгрупи за певними критеріями. Так відбувається доти, поки більшість студентів не увійдуть до малої групи. Така форма стимулює перехід студентів до групової роботи, але потребує від викладача володіння ситуаційними методами організації навчання.

Враховуючи результати експерименту, які свідчать про те, що при груповій організації навчання учні засвоюють 74%, а в системі “учень навчає учня“ – 89%, слід віддавати перевагу саме такій методиці під час організації практичних робіт. При цьому реалізується природне прагнення дітей до спілкування, взаємодопомоги, співпраці, розвиваються навички самоконтролю, самооцінки, взаємоконтролю і взаємооцінки, критичного мислення, спільного обгрунтування творчого проекту.

Таким чином, групова форма навчальної діяльності у порівнянні з іншими організаційними формами має ряд значних переваг:

1. За один і той же проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший.

2. Висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь.

3. Формується вміння співпрацювати.

4. Розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової діяльності, було б великою помилкою не зазначати і слабкі її сторони:

1. Впровадження групової навчальної діяльності потребує деяких додаткових витрат часу, оскільки необхідно здійснити відповідне тематичне планування.

2. Від педагога вимагається більш ретельна методична підготовка, оскільки слід пильно розробити структуру проведення заняття, скласти варіанти завдань.

Отже, в цій роботі наведена характеристика психологічно-педагогічної концепції технології організації групової навчальної діяльності учнів, визначені вимоги щодо проведення занять з використанням цієї інноваційної технології навчання; проведено експеримент, внаслідок якого практично підтверджена гіпотеза про те, що застосування мікрогрупової форми роботи дає змогу підвищити ефективність навчання, формує позитивну мотивацію учнів та свідоме ставлення до навчальної діяльності.

Перспективи подальших досліджень. Необхідною на нинішньому етапі особистісно орієнтованою технологією навчання є заміна ролі вчителя, перетворення його в авторитета, який володіє великим обсягом знань, вмінь, є провідником у світі знань. Висока освіченість учителя трудового навчання передбачає, окрім доброго знання свого фаху, оволодіння сучасною філософією освіти, використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Без цих умінь і знань педагог не здатен до високої мобільності у заміні парадигм, технологій навчання, що є ознакою нашого часу. Працюючи в умовах, що безперервно змінюються, педагог повинен постійно активізувати свої знання, систематично удосконалюватися і збагачувати методи, організаційні форми та дидактичні засоби, готуючи учнів до життя, форми якого самі вони ще не в змозі визначити. Все це потребує науково-методичного обгрунтування змісту підготовки вчителя трудового навчання.